Гарячий кран, за прийнятою в Британії традицією, знаходиться зліва
Експерти Бі-бі-сі спробували відповісти на всі ці животрепетні питання.
Відкриєш один – обпечешся,
відкриєш другий – обморозишся
«Я завжди дивувався, чому у вас в одній раковині два окремі крани? Ти або обпікаєш собі руки, або ж на них ллється крижана вода. Схоже, що іншого варіанту просто немає», – запитує на сайті Бі-бі-сі 28-річний Клаудіо Маронжу з Італії.
«Ця традиція укорінилася тоді, коли гаряча і холодна вода подавалися в будинок окремо, щоб запобігти її зараженню через змішувач», – відповідає Кевін Веллман, директор Акредитованого інституту слюсарно-інженерного обладнання. – Холодна вода подавалася через основну магістраль і була придатна для пиття. А гаряча вода надходила з місцевого резервуара, який часто розташовувався на горищі будинку, – пояснює експерт. – Це створювало різний напір води. Тобто якщо, скажімо, були б встановлені невідповідні крани або вентилі, то тоді один потік води міг піти через хрестовину в інший кран».
Таким чином, уставні норми водопостачання не допускали, щоб холодна і гаряча вода змішувалися, тому що гаряча вода, яка пробула якийсь час у баку на горищі, не була придатна для пиття.
За прийнятим у 1965 році зводом правил під назвою «CP 310», рекомендується, де можливо, гарячий кран встановлювати зліва. «Однією з причин, чому це правило всі ці роки зберігалося, була та, що слабозора людина завжди могла знати, з якого боку у неї гаряча вода, а з якого холодна», – пояснює Веллман.
Смикни за мотузочку – світло й засвітиться
Туристів, які приїжджають до Британії, також часто ставить у глухий кут відсутність вимикача у ванній кімнаті – поки вони не здогадаються, що треба просто смикнути за шнурок, що висить біля входу. 26-річна Фахмі Оман з Малайзії попросила просвітити її на цей предмет, і ми звернулися за роз'ясненнями до Джона О'Ніла – голови техніко-інженерного складу в Національній інспекційній комісії з установки електрообладнання (NICEIC).
«У Сполученому Королівстві ми дотримуємося зводу єдиних вимог для установки електрообладнання. Згідно з цим кодексом, ванна кімната вважається місцем підвищеної небезпеки, оскільки людина може перебувати зануреною у воду у ванні. Здатність людського тіла проводити електричний струм значно підвищується при зануренні або частковому зануренні у воду», – говорить фахівець.
«Ми вважаємо, що будь-який можливий контакт з працюючим електрообладнанням потенційно збільшує можливість удару струмом, і в деяких ситуаціях результат може бути фатальним. І справа не просто в мокрих руках – тому що на кухні, наприклад, у вас є розетки та вимикачі – а саме в зануренні у воду, – продовжує він. – Ви не повинні мати можливість, перебуваючи у ванні, дотягнутися і щось увімкнути. Шнуркові вимикачі дозволені у ванній кімнаті, тому що ви напряму не контактуєте з вимикачем», – говорить О'Ніл.
За його словами, інші країни дозволяють розміщувати у ванних кімнатах розетки та вимикачі, але це не пов'язано з різницею в напрузі. «Вся справа в оцінці ризику та в уложеннях, прийнятих у кожній конкретній країні», – відповідає фахівець.
Мій дім – моя фортеця,
а сміттєвий бак – його гордість
«Чому в Британії біля кожного красивого будинку на кожній вулиці стоять сміттєві баки, ніби це якась гордість і втіха?» – дивується 46-річна Стефані Тейлор-Джамаль, яка переїхала в англійське місто Вотфорд з індійського Бангалора. За її словами, незважаючи на те, що деякі райони її рідного міста, Бангалора, потопають у сміттєвих відходах, все-таки сміттєві баки ніхто не виставляє на загальний огляд.
Ось що з цього приводу відповіла професор соціології в університеті Ланкастера Елізабет Шоув: «Наявність сміттєвих баків пов'язана з регламентованим збором сміття, і саме тому їх тримають на виду», – каже вона.
Згідно з прийнятим у 1848 році Законом про громадське здоров'я, міська влада почала збирати сміття у городян. У ті часи люди просто спалювали побутові відходи, а золу потім зсипали в спеціальний зольник, який розташовувався на задньому дворі – там же, де й відхоже місце. Потім збирач збирав золу звідти, часом навіть щодня.
«До 1900 року ці зольники вже не могли вмістити в себе всі відходи кожної окремої сім'ї, а їхнє розташування на задньому дворі ускладнювало збір відходів, до того ж мала місткість робила їх непридатними для великих обсягів відбросів», – йдеться в науковій доповіді, співавтором якої є професор Шоув.
У 1950-ті роки в Британії ввели в обіг металеві сміттєві баки, але в 1960-ті роки вони були замінені на більші пластмасові ящики на коліщатках, які стали виставляти біля парадних дверей – щоб сміттярам було зручніше працювати. Це зумовлено ще й тим, що в щільно заселених районах будинки побудовані так щільно один до одного, що збоку від будинку або на задньому дворі часто просто немає місця, щоб поставити сміттєвий бак.