Німеччина займає лише 47-е місце у «Всесвітньому індексі щастя», хоча в країні все набагато краще, ніж думають самі жителі
Соціологи спробували об'єднати ці вельми несхожі показники: грандіозне дослідження рівня всесвітньої задоволеності життям, так звана «Всесвітня карта щастя», була складена на основі різноманітних опитувань населення, що проводилися як у індустріально розвинених, так і в найбідніших країнах світу з 1946 по 2007 роки.
Німеччина на цій карті виглядає чи не гірше за всіх сусідів по Західній Європі. Тільки португальці з властивою їм «трістессою» – особливим почуттям меланхолії, що приписується населенню піренейської держави – відзначилися на карті континенту тим же похмурим кольором, що й жителі Німеччини.
Якість продуктів харчування та медичного забезпечення, очікувана тривалість життя та купівельна спроможність місцевої валюти, дані про співвідношення в суспільстві працюючих і безробітних, обсяг валового національного продукту, розрив між доходами багатих і бідних, кількість неписьменних і середня кваліфікація працюючих – якби щастя визначалося співвідношенням таких показників, населення Федеративної Республіки мало б бути надзвичайно задоволеним життям саме в цій країні. Але щастя не в грошах – цю мудрість впевнено приміряє на себе населення ФРН. Навчитися любити Німеччину – велике мистецтво, якого багато її жителів, на жаль, не навчені.
З точки зору статистики радість від життя народів більшості країн світу неухильно зростає, а в Німеччині – стабільно знижується, починаючи майже з часу закінчення Другої світової війни. Посеред сито-задоволеного континенту, в добробуті, що нарощує м'язи щастя, Німеччину заселили скептики, у яких економічно все виходило краще, ніж у будь-яких сусідів.
Але щастя, яке відчувають скандинави та швейцарці, ірландці та люксембуржці, італійці, французи і навіть поляки, що пережили соціалізм, німцям постійно бракує. А той факт, що за показниками задоволеності життям періодично нас випереджали жителі голодуючої Нігерії, Киргизії, що вибухала революціями, або Руанди, яка втратила в геноциді одну десяту населення, змушує замислитися або про складний психологічний стан співгромадян, або про чергове підтвердження неспроможності статистики.
Згідно з останньою, Німеччина займає 47-е місце у «Всесвітньому індексі щастя»: ми випереджаємо Алжир і Гватемалу, але пропустили вперед Малі та Єгипет. У Європі так само як ми або гірше почувають себе тільки в деяких країнах її сходу, де війни та кризи посилювали звичайні негаразди двадцяти постсоціалістичних років. Найвищий індекс щастя був вирахований для Ісландії (втім, усі дані були зібрані до економічної кризи), Нової Зеландії, Норвегії, Швеції та Ірландії. Канада, Сінгапур, Малайзія, Пуерто-Рико та Нідерланди замкнули першу десятку щасливих держав.
Для Німеччини, однієї з найуспішніших, безпечних, економічно розвинених держав світу, її 47-е місце здається зовсім недоречним. 71 відсоток населення країни віком від 15 до 64 років працює, на рік ми працюємо 1390 годин – чи не найменше серед країн, які об'єднує Організація економічного співробітництва та розвитку (середній показник – 1739 годин на рік), 66% матерів знаходять роботу, коли діти йдуть до школи, 85% дорослих віком від 25 до 64 років мають закінчену шкільну освіту, середня очікувана тривалість життя – 80 років, нарешті, 94 відсотки населення Німеччини вважають, що в разі потреби їм є до кого звернутися за підтримкою.
У нас все гаразд – але чому ми в цьому не зізнаємося ні оточуючим, ні хоча б собі? Соціологи вважають, що справжня проблема криється зовсім не в тому, що німцям погано. Спокійна стриманість – чи не основна риса національного характеру: на питання «як справи?» більшість жителів Німеччини відповідають – «буде», «нічого», «так собі», але практично ніколи не скажуть «відмінно». З матеріальної точки зору у нас все гаразд, але задоволення від життя добробут не приносить: таких песимістів, як жителі ФРН, важко знайти в усій Європі.
На питання про очікування щастя ніхто не відповідає з більшою сумом, ніж ми: страх і невпевненість з'їдають німецьку душу. Зате рівень доходу, що припадає на середньостатистичне домашнє господарство, однозначно ставить Німеччину на високі місця в будь-яких рейтингах. Чим населення справно користується: ніхто, як з'ясувала ОЕСР, не проводить у магазинах більше часу, ніж німці. На жаль, від важких думок і бурчання навіть нескінченний шопінг, як з'ясувалося, не позбавляє.
Максим СМИРНОВ.
