З 1814 року в Норвегії кожен може дізнатися, хто скільки отримує та платить податків
Як повідомляє Бі-бі-сі, не так давно влада ввела деякі обмеження, щоб приборкати надмірну цікавість. Це правило було введено в 2001 році, і тут же все змінилося. «Для багатьох це стало чистою розвагою, – каже Том Стааві, колишній голова відділу економіки в щоденній загальнонаціональній газеті VG. – У якийсь момент ти автоматично дізнавався, скільки заробляють твої друзі по «Фейсбуку», просто зайшовши на сторінку в соцмережі. Це вже ставало чимось сміховинним».
Водночас Стааві пояснює, що транспарентність дуже важлива, частково через те, що норвежці платять дуже високий прибутковий податок – згідно з даними Eurostat, 40,2% порівняно з 33,3% у Британії та 30,1% у середньому по Євросоюзу. «Коли ти стільки платиш, то тобі важливо знати, що й інші роблять те саме, а також бути впевненим, що ці гроші витрачаються на щось розумне, – пояснює Стааві. – Нам необхідно бути впевненими як у нашій податковій системі, так і в соцзабезпеченні».
І це міркування вважається набагато важливішим, ніж будь-які проблеми, які можуть виникнути через заздрість. По суті, в будь-якій організації люди мають досить непогане уявлення про те, скільки заробляють їхні колеги, навіть не звертаючись до жодних довідників. Ставки в багатьох секторах економіки встановлені шляхом колективного рішення, а різниця в оплаті незначна.
Різниця в оплаті праці чоловіків і жінок за міжнародними стандартами теж невелика. Всесвітній економічний форум помістив Норвегію на 3-є місце в списку з 144 країн у тому, що стосується рівної оплати праці за одну й ту саму роботу. Тож ті цифри, які вискакують на «Фейсбуці», мало кого можуть здивувати.
І все ж у певний момент ряд активістів, у тому числі й Том Стааві, стали лобіювати, щоб уряд ввів заходи, які б змусили людей двічі подумати перед тим, як почати вивідувати подробиці заробітної плати свого приятеля, сусіда чи колеги. Тепер для того, щоб увійти в інтернеті в базу даних податкової установи, норвежці повинні вказати свій номер соціального страхування, і за останні три роки подібний пошук уже не можна було зробити анонімно.
«З 2014 року стало можливим дізнатися, хто шукав на тебе інформацію, – пояснює голова Податкової служби Норвегії Ганс Крістіан Гольте. – Ми бачимо значне зниження подібних запитів приблизно на 10% від попереднього обсягу. На мою думку, це приборкало надмірну цікавість».
У Норвегії проживає 3 млн платників податків при загальній чисельності населення в 5,2 млн осіб. За рік, що передував введенню обмеження на пошук подібної інформації, податкове відомство отримало 16,5 млн запитів. Зараз на рік надходить приблизно 2 млн запитів. Під час нещодавно проведеного опитування 92% респондентів відповіли, що не дивляться зарплати друзів, родичів або знайомих.
Податкові списки розголошують лише чистий дохід, чисті активи та суму сплачених податків. Людина з великим майновим портфелем, наприклад, буде коштувати набагато більше, ніж ті цифри, які будуть поміщені до реєстру, оскільки оподатковувана вартість нерухомості часто нижча за її ринкову вартість.
Геге Глад, вчителька з портового міста Фредрікстад на південь від Осло, згадує, що за часів її молодості люди вишиковувалися в чергу, щоб вивчити опубліковані щороку товстезні книжки з даними про доходи та податки населення. «Я знаю, що мій батько був одним із тих, хто цікавився цим. Він якось прийшов додому в поганому настрої, тому що наш заможний сусід був позначений як людина з невеликим доходом, що не мала жодних активів, і головне – з дуже невисоким прибутковим податком», – каже Геге.
Вона схвалює транспарентність Норвегії в цій сфері, однак вважає, що це може мати й негативні наслідки, частину з яких вона спостерігає в школі. «Я пам'ятаю, що одного разу прийшла до школи, а там кілька хлопчиків згорали від нетерпіння, щоб розповісти мені, як багато грошей заробляє батько їхнього однокласника. Я звернула увагу, що двоє інших хлопчиків, які зазвичай були в цій компанії, потихеньку відійшли вбік. Настрій там панував не найприємніший».
Є й випадки, коли діти з малозабезпечених сімей зазнають у школі цькування з боку тих однокласників, які довідалися в інтернеті про фінансову ситуацію їхніх батьків. Однак Ганс Крістіан Гольте вважає, що влада зараз зуміла дотримати баланс у цьому питанні. Те, що анонімно не можна з'ясувати фінансовий стан інших людей, відваджує злочинців, які вишукують багату жертву. З іншого боку, введені три роки тому обмеження не зупинили викривачів, які заявляють про щось підозріле, що їм вдалося виявити.
«Ми хочемо, щоб люди перевіряли фінансову базу даних, оскільки це може допомогти нам розслідувати ухилення від податків, а кількість корисної інформації, яку ми отримуємо від населення, не зменшилася, – каже Гольте. – Пуста цікавість більш-менш зійшла нанівець, але в нас, як і раніше, є можливість на законних підставах зробити такий пошук, і від цієї відкритості є певна користь».