Більшості американських громадян про сімейну відпустку доводиться лише мріяти
Маккобс розповідає, що його начальник ретельно перевіряє графік відпусток. Але не для того, щоб переконатися, що Едмунд не взяв собі занадто багато вільних днів, а щоб бути впевненим, що той регулярно відпочиває. Більше того, в компанії, яка працює у сфері нерухомості та інфраструктурних проєктів, є спеціальні люди, обов'язок яких – вигадувати різні хитрощі, щоб виманити співробітників з офісу та змусити їх насолоджуватися життям.
Культура, в якій відпочинок є нормою, спочатку стала справжнім шоком для Маккомба з його американським світоглядом. В Австралії, пояснює він, «люди йдуть додому і занурюються у своє «справжнє» життя, не боячись жодних оргвисновків з боку начальства за те, що вони були не на роботі». Подібне ставлення виявилося для нього справжнім одкровенням.
Згідно з федеральними законами, працюючі австралійці гарантовано мають 20 днів оплачуваної відпустки на рік. Це на додаток до семи оплачуваних святкових днів. Тільки за останній рік Маккомб з'їздив на Фіджі, у Західну Австралію та до Флориди. Коли шість років тому він працював у галузевій асоціації індустрії страхування та фінансових послуг, у нього було лише 10 днів оплачуваної відпустки щорічно.
«Я повинен був заслужити їх протягом першого року, і тільки після цього я міг скористатися ними, – згадує він. – Але мені ніколи не дозволяли брати більше п'яти днів відпустки поспіль».
Країна, де відпустка – привілей
Сполучені Штати – єдина з розвинених країн світу, де до відпустки ставляться як до привілею, а не як до права. У той час як Австрія, Німеччина, Італія та Іспанія надають своїм громадянам понад тридцять днів відпустки щорічно, не рахуючи оплачуваних святкових днів, Сполучені Штати надають їм … нуль днів.
Американці можуть дякувати за це «Закон про справедливі трудові стандарти». Цей законодавчий архаїзм 1938 року регламентує максимальну кількість робочих годин на тиждень, роботу понаднормово, мінімальний розмір оплати праці, використання дитячої праці, але він жодним словом не згадує про оплачувану відпустку. Це означає, що рішення про оплату відпустки, лікарняного та державних свят є предметом переговорів між роботодавцем і найманим працівником.
Хоча багато американських компаній дарують своїм працівникам від п'яти до 15 днів оплачуваної відпустки на рік, в результаті нещодавнього дослідження американського Центру економічних і політичних досліджень з'ясувалося, що кожен четвертий працівник приватних компаній не має оплачуваної відпустки.
Керрі Стівенс, яка працює за барною стійкою, належить до їх числа. Стівенс, якій зараз 31 рік, працює від 38 до 45 годин на тиждень у пивоварній компанії в місті Шарлотсвілль, штат Вірджинія. Вона каже, що у неї немає жодного дня оплачуваної лікарняної або свята.
«Навіть якби у мене була оплачувана відпустка або лікарняний, і якби ця оплата ґрунтувалася на погодинній ставці, вона була б мінімальною», – сказала Стівенс. Їй нещодавно підвищили ставку з 2,13 до 3,50 доларів на годину, але більшу частину її заробітку становлять чайові. Мінімальна оплата праці становить у США 7,25 доларів на годину, але за законом погодинна ставка працівників, які отримують чайові, може бути нижчою.
Керрі Стівенс підрахувала, що протягом тих шести років, що вона працює на пивоварну компанію, вона брала по п'ять днів відпустки на рік. Про відпустку, яку вона зазвичай проводить у коротких подорожах, оплачуваних з її власних заощаджень, вона повинна просити за кілька місяців. «Я чітко відчуваю, коли мені потрібна відпустка, тому що в такі моменти і терпіння, і прихильність до клієнтів ось-ось луснуть», – сказала Стівенс.
Культура страху
Навіть для тих американців, у яких є оплачувана відпустка, її отримання може на практиці обернутися титанічною працею. Основний принцип американської трудової культури такий, що люди нерідко відчувають, що навіть якщо вони наважаться попросити відпустку, їх затаврують як ледарів або зрадників. Багато хто з них рік у рік не наважуються скористатися своїм правом на відпустку. Експерти стверджують, що це сприяє порушенню рівноваги між часом, проведеним на роботі, та життям поза нею, що вкрай рідко спостерігається в інших країнах з розвиненою економікою.
В результаті дослідження, опублікованого в квітні на сайті Glassdoor.com, буквально відкриваючого очі на цю проблему, виявилося, що середньостатистичний американський працівник використовує лише половину своєї річної оплачуваної відпустки. 28% працюючих американців, опитаних в ході дослідження, розповіли, що вони чинять так, оскільки бояться, що їхнє становище в компанії погіршиться, у той час як 17% заявили, що бояться втратити роботу. Ще 19% сказали, що вони не беруть тривалу відпустку, тому що хочуть мати перевагу перед колегами в конкурентній боротьбі за підвищення по службі.
Довга боротьба за зміну законодавства
Час від часу той чи інший законодавець у США розпочинає кампанію за право трудящих на гарантовану оплачувану відпустку. Конгресмен від штату Флорида Алан Грейсон кілька разів приміряв на себе обладунки борця за право на оплачений відпочинок.
Конгресмен-демократ переконаний, що стрес, який накопичується на роботі, призводить до прогулів, низької продуктивності праці та проблем зі здоров'ям. Фінансові втрати, яких через це зазнає бізнес, сягають 344 мільярди доларів на рік. У 2013 році Алан Грейсон виніс на розгляд Палати представників Конгресу США законопроект, який отримав назву «Закону про оплачувану відпустку», що, окрім іншого, передбачав обов'язок компаній, чисельність штату яких перевищує 100 працівників, надавати співробітникам, які працюють повний день, один тиждень оплачуваної відпустки щороку.
«Закон про оплачувану відпустку» припадав пилом у профільному комітеті більше року. У 2009 році схожий законопроект, на підтримку якого виступав Грейсон, провалився. Кожен державний службовець з-поміж колег Грейсона по Палаті представників, від голосування якого залежить ухвалення цього закону, має місяць оплачуваної відпустки щорічно.
Деякі компанії в США виступають проти тенденції перетворення країни на націю, позбавлену відпочинку, при якій співробітники не мають відпустки. Ці фірми надають своїм працівникам більше днів відпустки. Часто керівництво таких компаній навіть вимагає від своїх співробітників, щоб ті брали відпустку. Водночас конгресмени належать до тих небагатьох американців, хто має гарантовану кількість днів відпустки і перебувають у майже рівному становищі з громадянами інших країн з розвиненою економікою.
«Якби я ніколи не виїжджав із США, мені б ніколи навіть не спала на думку думка про відпустку тривалістю в місяць, – каже Едмунд Маккомб, уродженець Флориди, який переїхав до Сіднея. – Але в Австралії це не здається чимось надзвичайним».