Сполучені Штати встановили рекорд за кількістю столітніх довгожителів
Причому понад 65% з них живуть самостійним, активним життям, не потребуючи допомоги родичів або держави. На думку вчених, це пояснюється правильним харчуванням і позитивним ставленням до життя, характерним для американців. Фахівці Census Bureau у своєму прогнозі на найближче майбутнє стверджують, що до 2050 року в США, ймовірно, житимуть не менше 4,2 млн осіб столітнього віку.
Ці дані були опубліковані напередодні святкування у США Дня Матері. Того дня ваш кореспондент був запрошений на незвичайний пікнік, присвячений цьому веселому та радісному святу. Він відбувся на величезній, щойно вкритій свіжою травою галявині лісового масиву одного з передмість Чикаго під слоганом «сто плюс сто». Це означало, що на тому пікніку, окрім запрошених гостей, головними учасниками є сто чоловіків та жінок, яким уже перевалило за сто років.
До мене підійшла одна з довгожительок. Назвавшись Елен, дама запросила мене на танцювальний майданчик. Ми танцювали з нею аргентинське танго, а потім навіть вальс. Думаю, що жінки, молодші за мою партнерку на кілька десятиліть, могли б позаздрити тій легкості, з якою Елен виконувала складні танці, її бадьорості, життєрадісному настрою та вірі в ще багато років життя.
Здебільшого столітні люди живуть у спецобщинах, які існують у багатьох містах країни. У цих «спільнотах літніх» є різні магазини, кафе, поштові відділення та обов'язково повний комплекс медичного обслуговування. Та жінка, з якою я танцював на пікніку, живе не в Чикаго, а у Флориді, у Бока-Ратон, в общині для людей похилого віку цього міста.
Елен розповіла мені, що незадовго до святкування Дня Матері вона повісила на дверях своєї квартири оголошення, в якому повідомила про пошуки компаньйона її віку для поїздки до Чикаго, де вона народилася сто років тому. Компаньйона вона знайшла без зусиль. Це й не дивно: американські пенсіонери легкі на підйом. Вони, як правило, не відчувають себе виключеними з життя аутсайдерами, які «доживають свій вік», як це часто буває з їхніми рідкісними російськими ровесниками. У чиказькій пресі, наприклад, нещодавно розповідалося про столітню жінку, яка досі виконує роботу волонтера з догляду за дітьми в одному з дитячих садків міста.
Позитивне ставлення до всього, що відбувається в їхньому житті і навіть у всьому світі, та неослабне бажання спілкування з іншими людьми – ці два фактори, як стверджується в нещодавніх дослідженнях учених Бостонського університету, є найважливішими умовами довголіття. «Відсутність депресивного стану та маніакального негативного ставлення до всього, що відбувається, допомагає жити людям і, можна сказати, продовжує життя», – вважає Томас Перис, професор Бостонського університету.
Крім того, пан Перис запевняє, що кількість довгожителів в Америці пояснюється і правильним харчуванням. На його думку, щоб прожити довго, зі свого щоденного раціону треба виключити смажене, їсти хлібні злаки, відварну рибу, курку, овочі та фрукти. Можна також їсти (але не у великих кількостях) м'ясо, яйця та молочні продукти.
Важко сказати, чи є цей спосіб досягти довголіття єдино вірним, однак, безсумнівно, він застосовується на практиці. У Чикаго, так само як і в усіх інших містах, є комуна, в якій живуть столітні старці. Відвідавши її, я переконався, що американські довгожителі харчуються майже точно відповідно до рецепту Периса.
Борис ВІНОКУР.
