Фрэйер стверджує, що 90% американців моляться в основному з представниками своєї ж раси або національності. У типовому американському місті для забезпечення рівномірного проживання білих та чорних жителів 64% останніх потрібно переселити в інші райони. Навіть у загальноосвітніх школах відносини між американськими підлітками досить сегреговані: на середньостатистичного американського школяра припадає 0,7 друзів іншої раси.
Однак, як вважає автор, найцікавішим показником сегрегованості американського суспільства є міжрасові шлюби. Для їх аналізу Фрэйер використовує статистику за період з 1880 по 2000 роки. Як показує Фрэйер, навіть сьогодні міжрасові шлюби в США - рідкість. Лише 1% білих, 5% чорних та 14% азіатів вирішуються на шлюб з представником іншої раси.
Наприкінці XVII століття рабство в деяких південних штатах США замінили на «службу за договором»: чорношкірий працівник зобов'язувався пропрацювати на свого господаря певну кількість часу, зазвичай від чотирьох до семи років, без будь-яких грошових виплат, але отримуючи їжу, житло тощо. Білі почали працювати в тісному контакті з чорними. Це призвело до зближення між ними, а в деяких випадках - до співжиття. Результатом стали перші закони проти расового змішування, які забороняли шлюби, а в деяких випадках і сексуальні стосунки між представниками різних рас.
Вірджинія та Меріленд - перші штати, які прийняли такі закони і карали своїх білих громадян за інтимний зв'язок з чорношкірими жителями. Згідно із законом штату Вірджинія, будь-який білий громадянин, який уклав шлюб з представником або представницею чорної раси, мав бути висланий з території штату протягом трьох місяців. У 1705 році закон посилили і, крім заслання, порушнику належало відсидіти у в'язниці шість місяців. У Меріленді, згідно із законом, якщо біла жінка виходила заміж за чорного, то вона автоматично ставала рабинею господаря свого новоспеченого чоловіка. Одним із головних завдань цих законів було недопущення передачі спадщини білих громадян їхнім чорношкірим нащадкам. Згодом подібні норми стали приймати з метою недопущення шлюбів білих із китайцями, японцями та філіппінцями. Цікавий той факт, що змішані шлюби з індіанцями та латиноамериканцями були нормою.
Втім, закони не особливо перешкоджали подібним стосункам. Наприклад, третій президент США (1801-1809) Томас Джефферсон мав багаторічний любовний зв'язок зі своєю рабинею Саллі Хемінгс. Джефферсон тривалий час проживав у Вірджинії і навіть був губернатором цього штату. Сам він висловлювався проти міжрасових шлюбів, стверджуючи, що це негативно вплине на США. Вперше чутки про недостойну поведінку Джефферсона з'явилися в 1802 році (він був одружений, а Хемінгс була його коханкою або наложницею). У 1998-2001 роках провели серію генетичних експертиз: порівнювали ДНК нащадків Саллі Хемінгс та Томаса Джефферсона. Дослідження показали, що з 99,99% часткою ймовірності можна стверджувати, що Джефферсон дійсно мав позашлюбних дітей від чорної рабині.
Аж до 1967 року, коли Верховний суд США прийняв рішення, що подібні заборони неконституційні, 16 американських штатів з 50 ще їх дотримувалися. Ще один цікавий факт: у 1987 році 35 штатів США забороняли білим сім'ям усиновлювати та удочерювати чорних сиріт. Цю норму скасували лише в 1996 році, після прийняття закону, який забороняв подібну практику.
Згідно зі статистикою, наведеною в дослідженні Фрэйера, в 1880 році сімейні союзи між білими, з одного боку, і чорними або азіатами, з іншого, становили лише 0,1% від усіх шлюбів, які укладалися білими. Спочатку білі громадяни вважали за краще заводити сім'ю скоріше з чорними, ніж з азіатами, хоча згодом тенденція змінилася на протилежну. З 1880 по 1980 роки частка шлюбів між білими чоловіками та чорними жінками була менше 0,1% від загальної кількості. З 1980 року цей показник почав зростати і до 2000 року досяг 0,2%. Кількість шлюбів між чорними чоловіками та білими жінками підвищилася з 0,10% у 1970 році до 0,45% у 2000-му. На даний час майже 6% подружжів, в які вступають афроамериканці, укладаються з білими жінками. Сімей, створених афроамериканками з білими - близько 2,9%. Союзи між білими чоловіками та азіатками були рідкісними аж до 1960 року. Потім їх кількість почала зростати, а до 2000 року збільшилася в десять разів. Тепер це найпоширеніша модель міжрасового шлюбу в США.
Раніше статистика свідчила про те, що міжрасові шлюби найчастіше укладалися між людьми з низьким рівнем освіти. У період з 1940 по 1960 рік білі американці, які не мали навіть диплома про закінчення школи, були найімовірнішими учасниками міжрасових союзів (0,1% від усіх шлюбів). Водночас високоосвічені американці вкрай рідко створювали подібні сім'ї. Тим не менш, починаючи з 1970 років ситуація почала змінюватися. У 2000 році міжрасові шлюби, укладені білими чоловіками з університетською освітою, склали 0,4% від загальної кількості союзів білих чоловіків аналогічного рівня освіти. Для білих випускниць університетів цей показник дорівнює 0,25%.
Цікаво, що американці, які прослужили в армії, зазвичай більш схильні до укладення міжрасових шлюбів. Одним із пояснень може бути той факт, що військовослужбовцям набагато частіше доводиться спілкуватися і знаходити спільну мову з представниками інших рас. Згідно з дослідженням, починаючи з 1960 року, «білі» та «чорні» ветерани, які прослужили в армії, частіше укладають міжрасові шлюби, ніж їхні однолітки, які не служили в армії. До 2000 року серед «білих» ветеранів міжрасові шлюби склали 1,3%, серед білих, які не служили в армії – 0,9%. Аналогічні показники для чорних становлять 6,9% та 4,3%. Тим не менш, серед ветеранів азіатського походження спостерігається зворотна тенденція. До 2000 року серед азіатів, які не служили в армії, кількість міжрасових шлюбів склала 35%, тоді як азіати-ветерани створювали сім'ї з представниками іншої раси лише у 24% випадків.
Найпоширенішим видом міжрасового шлюбу в США є шлюб між білим чоловіком та азіаткою. На такі союзи припадає 20% шлюбів, які укладають азіатки в США, та 35% шлюбів, які укладають азіатки, народжені в США. Другим, найпоширенішим видом міжрасового шлюбу є союз між чорним чоловіком та білою жінкою. Близько 6% шлюбів, які укладають афроамериканці, припадає на такі шлюби.
У свою чергу, Бюро перепису населення США повідомило, що у 2005 році в країні було укладено 422 тис. шлюбів, у яких подружжя належало до різних рас. Збільшення кількості міжрасових шлюбів спонукало Бюро перепису населення змінити опитувальник, який заповнювали американці під час загальнонаціонального перепису. Зазвичай жителі США мали вказувати свою расу. У 2000 році вперше додали варіант відповіді «мультирасове походження». Тоді 2,4% населення США (6,8 млн осіб) заявили, що мають змішане расове походження. Серед молодих американців (до 18 років) 4,2% мали таке походження, серед старших поколінь – 1,9%. Якщо у 1970 році лише одна зі 100 дітей, які з'явилися на світ у США, мала мультирасове походження, то у 2000 році – одна з 19-ти. У деяких штатах (наприклад, у Каліфорнії) цей показник ще вищий – одна з 10. Найбільша кількість американців змішаного походження у 2000 році проживала у штаті Гаваї (понад 24,5% населення штату становили люди, чиї батьки належали до різних рас), найменша – у Міссісіпі, Західній Вірджинії, Мені, Алабамі та Південній Кароліні (менше 1%).
За підрахунками соціологів Стенфордського університету, у 2005 році з 59 млн існуючих у США сімейних пар 7% складалися з подружжя різного кольору шкіри. За оцінками Національного центру статистики здоров'я, міжрасові сім'ї розпадаються частіше, ніж ті, де обоє подружжя одного кольору шкіри. Ризик розлучення для «різнокольорової» сім'ї, яка існує 10 років, становить 41%, для «монорасової» пари – 31%.
Найбільш відомі міжрасові сім'ї, утворені знаменитостями. Наприклад, режисер та актор Вуді Аллен одружений на азіатці, актор Роберт де Ніро – на афроамериканці, колишній міністр оборони США (в адміністрації Білла Клінтона) Вільям Коен – на чорношкірій. У свою чергу, кандидат у президенти США Барак Обама, гольфіст Тайгер Вудс, актори Кіану Рівз та Геллі Беррі мали «різнокольорових» батьків.