Сервела – національна швейцарська ковбаска
Швейцарія – країна різноманітна, у кожному регіоні існують свої кулінарні особливості, але сервела воістину об'єднує всю країну: і стар, і малий споживає її як у німецькомовних регіонах країни, так і у франкомовних, і навіть у кантоні Тічино. І це при тому, що у Швейцарії виробляються буквально сотні видів ковбаси, сосисок та сардельок! Але, як зазначає портал Swissinfo.ch, жоден ковбасний виріб не є відомим і улюбленим так, як сервела.
Майже у кожного жителя Швейцарії є якісь дитячі спогади, пов'язані з сервела, – наприклад, про посиденьки всією родиною біля вогнища з соковитою ковбаскою на грилі, про те, як шипіла вона на вогні в день 1-го серпня. При цьому абияк смажити її забороняється. Існує цілий обов'язковий ритуал, суттєвим елементом якого є зроблені на обох кінцях сардельки хрестоподібні надрізи.
Потім її треба нанизати на спеціальну паличку або шампур і так тримати на відкритому вогні. Дуже скоро вона почне шкварчати та потріскувати, її оболонка стане золотистою, надрізані кінці почнуть від жару розкриватися, немов невідомі квіти. А запах! Це незрівнянно ні з чим!
На Всесвітній виставці в 1900 році в Парижі сервела була представлена як типово швейцарська страва. У той історичний момент вона отримала свого роду сертифікат на право називатися «споконвічно національним» продуктом. А був час, коли її висміювали, називаючи «відбивною для робітників» і «селянською фореллю». І нехай коренаста за формою сарделька зовсім, можливо, не така елегантна, як хотілося б, але це не заважає їй досі залишатися найбільш продаваним ковбасним виробом у країні.
На рік у всіх швейцарських магазинах продається загалом 160 млн сервела, тобто на кожного жителя країни їх припадає по 20 штук. Тому у Швейцарії сервела – це щось набагато більше, ніж просто маленька ковбаска.
Габі ОКСЕНБАЙН.
Переклад Надії Капоне.