Каррівурст – обсмажена сосиска під томатним соусом з прянощами
Як зазначає «Русская Германия», ця страва вважається найпопулярнішою німецькою харчовою традицією щонайменше останні десятиліття. Флагману вітчизняної вуличної їжі виповнилося цими днями 70 років – точніше, легенді про створення страви, яку, як вважається, населення Німеччини споживає з особливо високою частотою, швидкістю та задоволенням.
4 вересня 1949 року Герта Хойвер (Herta Heuwer), господарка вуличного кіоску, що стояв у Західному Берліні на розі вулиць Kantstraße та Kaiser-Friedrich-Straße, вперше приготувала та запропонувала клієнтам приречену на популярність страву – свинячу сосиску. Хойвер, до речі, народжена в Кенігсберзі, який тоді, звісно, не був Калінінградом, обсмажила, нарізала на шматочки та залила соусом з томатної пасти, вустерської приправи, порошку каррі та кількох інших спецій.
Їсти таку сосиску або дві, які раніше подавалися в порцеляновому посуді, потім – у пластиковому, а тепер здебільшого в паперовій тарілці, належить спеціальною дерев'яною виделочкою. Гарніром може бути картопля фрі, може просто булочка, а буває і «каррівурст пур» – тільки сосиска під соусом.
Згідно з легендою, свій рецепт Герта Хойвер винайшла від нудьги – мабуть, біля її ларька того доленосного дня зібралося замало відвідувачів. Малознані в Німеччині спеції з'явилися, ймовірно, від британських солдатів – закусочна Хойвер знаходилася в британській окупаційній зоні, а сама жінка брала участь у відновленні Шарлоттенбурга як так звана трюммерфрау, які брали участь у розчищенні та реконструкції міст, що постраждали від бомбардувань союзників.
Сама назва «каррівурст» з'явилася в середині 1950-х років, а до кінця десятиліття рецепт соусу був запатентований. Вважається, що до нього входять 12 видів спецій, які саме – точно невідомо, список може варіюватися. А на ділі каррівурст може вельми відрізнятися за смаком при переході з однієї вуличної закусочної до іншої. І, як і раніше, це буде страва, яку в Німеччині замовляють і з'їдають близько 800 мільйонів разів на рік: її популярність давно переступила межі Берліна.
Свого часу Герта Хойвер, яка пішла з життя в 1999 році, говорила: «рецепт у мене, і нема чого сперечатися». Але претенденти, які оспорюють «право першої сосиски», є в Гамбурзі, Рурській області та Нижній Саксонії. Граф Александр цу Шаумбург-Ліппе (Alexander Fürst zu Schaumburg-Lippe) з Бюкебурга під Ганновером стверджував, що його замковий кухар приготував соус з кетчупу, абрикосового мармеладу, солі та незамінного порошку каррі для офіцерів британської армії ще в 1946 році.
Однак страва, яку вдень і вночі їдять на вулицях міст, у простих кафе та виробничих їдальнях, а якщо у кухаря вистачає фантазії – то й у дорогих ресторанах, все ж вважається столичного походження. Недарма саме берлінський філіал Державного монетного двору (Staatliche Münze Berlin) на честь ювілею випустив пам'ятну медаль: на ній зображена винахідниця каррівурст і дві сосиски під соусом із встромленою в них дерев'яною виделочкою.