Півострів став символом війни ідеологій<\/em><\/p>
На тлі рішення російської влади максимально швидко приєднати до себе півострів виникають природні запитання. Чому, наприклад, ми не приєднали Абхазію та Південну Осетію, не відреагували на референдум у Придністров'ї, яке теж активно рвалося до Росії? Ми ж у будь-якому випадку утримуватимемо Крим та зберігатимемо там військову присутність, як утримуємо та зберігаємо її в Південній Осетії та Абхазії.<\/p>
Якщо від того, чи стане Крим республікою у складі РФ чи недодержавою типу Абхазії з Південною Осетією, нічого особливо не змінюється, навіщо нам наполягати саме на приєднанні Криму, підриваючи норми міжнародного права, даючи підстави для санкцій США та ЄС?<\/p>
А заодно позбавляючи себе пропагандистських застережень щодо дій Заходу в Косово – адже ні США, ні якась країна ЄС цю територію до себе не приєднали.<\/p>
Відповідь на ці запитання криється в самій логіці розвитку російської зовнішньої політики, уявлень про світ та місце в ньому Росії. При всій схожості двох кампаній: «примусу до миру» Грузії у 2008 році та дій «зелених чоловічків» на українській території у 2014-му – у них є принципові відмінності.<\/p>
Війна з Грузією йшла на піку економічного підйому – невеликого, але для нинішньої російської влади явно рекордного. Тоді були хоча б формальні підстави для введення військ – обстріли грузинами російських миротворців, хай і на території Грузії, якою досі є з точки зору світової спільноти Південна Осетія. До того ж у більшості мешканців Південної Осетії на той момент були російські паспорти.<\/p>
Нічого подібного в Криму немає. Ця військова кампанія відбувається на тлі тепер уже незворотного за нинішньої влади економічного спаду в Росії. Ми приєднуємо Крим у тому числі тому, що Південну Осетію та Абхазію ніхто крім нас (два незрозумілих острови та Венесуела в даному випадку все ж не в рахунок) не визнав і в найближчому майбутньому навряд чи визнають. Тепер ми показуємо, що готові зайти як завгодно далеко і нічого не боїмося. Що Росія – не «молодший партнер Заходу» і не просто співучасник встановлення світового порядку, а самостійний геополітичний гравець. Інше питання, чи є об'єктивні підстави для такої рішучості російської влади. Найближча історія дуже швидко це покаже.<\/p>
Санкцій Заходу ми офіційно не боїмося. Каже ж палкий спікер Ради Федерації Валентина Матвієнко: заборонять їздити світом, будемо відпочивати в Сочі. У новій логіці Кремля такі санкції – навіть плюс.<\/p>
Ми ж тепер офіційно стали ворогами Заходу (у 2008 році такого остаточного – для цієї російської влади – розриву ще не було). Тому будь-які контрзаходи США та ЄС, на думку російської влади, мають ще тісніше згуртувати народ перед обличчям неминучих економічних труднощів.<\/p>
У Росії довго не було жодної ідеології. Тепер вона є. Консервативний неоімперіалізм. Крим перетворився на символ згуртування Росії проти ненависного Заходу, на який ми тепер із подвоєною енергією почнемо списувати власні неминучі економічні провали.<\/p>
Коли критики кремлівської політики щодо Криму та України кажуть, що ми найкоротшим шляхом йдемо до остаточного перетворення на країну-вигнанця, до неоізоляціонізму, для російської влади, судячи з усього, це лише додаткове підтвердження її правоти. Наша пропаганда багато років із наростаючою інтенсивністю вселяла суспільству, що Захід – ворог, який домагається ослаблення Росії. Що Росія перебуває в обложеній фортеці. І тепер, схоже, у це повірила й сама влада, яка намагається втілити дискурс про Росію як обложену фортецю в реальність.<\/p>
Це вигнанство наша влада якраз і вважає геройством, проявом істинно самостійної політики держави, яка встала з колін і більше не потребує «загравання» із Заходом.<\/p>
У цьому сенсі і росіянам, і світовій спільноті важливо розуміти, що жодний Захід, жодні санкції, жодні рахунки російських чиновників у західних банках і жодна нерухомість в Європі чи на Маямі російську владу не зупинять. Зупинитися може тільки вона сама. Поки ж ми з Кримом наперевагу встаємо з колін, розправляємося на повний зріст, і світ не знає, яким буде наш наступний крок. Чи знаємо ми самі?<\/p>
_<\/strong><\/p>