Більшість держав не стали погіршувати умови для іноземців на своїх ринках
Перший міф зводиться до того, що держави, які зазнають серйозних проблем із наповненням бюджету, звернулися до багатеньких іноземців, що накупили в них нерухомості. Зокрема, підвищують всілякі податки.
Сказати, що ця чутка повністю позбавлена підстав, було б неправдою – де-не-де податки підвищили. Зокрема, як зазначають експерти, з 1 липня 2010 року ПДВ було збільшено на нерухомість в Іспанії – замість 7% він став 8%, на інші види товарів і послуг, включаючи незабудовані ділянки землі – 18% замість 16%. Влада особливо й не приховує, що розраховує на збільшення надходжень до скарбниці, – за розрахунками, цей захід має приносити на рік до 10 млрд євро. Втім, назвати податкову новацію розорювальною для покупців не можна, адже найпоширеніша сума придбання нерухомості в країні – 250 тис. євро. І якщо раніше ПДВ становив тут 17,5 тис. євро, то тепер – 20 тис.
Аналогічно виріс ПДВ і в Португалії – на 1%. Щоправда, і раніше він був зависокий – 20%, а з 1 липня поточного року став 21%.
Цікава ситуація склалася в Греції. І так немалий ПДВ (21%) було збільшено до 23%. Втім, податок цей розраховується від кадастрової вартості, яка нижча за реальну в 2-3 рази. Крім цього, як зазначають експерти, в країні існує й щорічний податок, але він нараховується на нерухомість, кадастрова вартість якої перевищує 243 тис. євро. При цьому розрахунок робиться, виходячи з кількості власників: зазначена вище цифра застосовується, коли власник один, а якщо об'єкт належить сімейній парі, то «поріг» становить уже 486 тис. Фактично (з урахуванням різниці кадастрової та реальної вартостей) платити цей податок доводиться лише тим, хто володіє віллами дорожче 700-800 тис. євро – а таких покупок не так вже й багато.
Другий міф стосується теми різкого подорожчання утримання зарубіжної нерухомості. Сказати, що це зовсім не так, було б неправдою. У кризу дорожчає все і всюди, і якщо в якійсь країні підвищилися тарифи на утримання нерухомості та комунальні платежі, то це відіб'ється на всіх – і місцевих жителях, і іноземцях. Тому комунальні платежі в деяких місцях підвищилися. Однак це відбулося, по-перше, в помірних розмірах, по-друге, з цілком об'єктивних причин. І, по-третє, в нормальних країнах нікому в голову не прийде вибірково «доїти» саме іноземців.
Міф третій: до іноземців стало гірше ставитися місцеве населення. Одні вважають, що приїжджі відбирають у них роботу. Інші нічого не вважають – просто грабують іноземців.
Знову ж таки не варто стверджувати, що це уявлення з'явилося зовсім на порожньому місці. Експерти радять: не купуйте нерухомість у країнах, де в населення інші, ніж у вас, погляди на світ. Якщо європейці в основному мирні та дружні, то в Туреччині чи Єгипті варто подумати про свій зовнішній вигляд і безпеку, вирушаючи в незнайомий район.
Загалом же місцеве населення ставиться до приїжджих привітно, розуміючи, що надавати послуги іноземцям – це часом єдина можливість заробити в кризу. З іншого боку, покупцям слід пам'ятати просту мудрість, яка рекомендує не лізти в чужий монастир зі своїм статутом. Почуття та вірування місцевого населення треба поважати, багатство своє не виставляти напоказ, у небезпечні райони (якщо вони є – вас попередять) не потикатися.
Як бачимо, описані поширені уявлення є саме міфами – тобто засновані вони на реальних фактах, але так «збагачені» народною фантазією, що й мама рідна не впізнає. Проблеми, звісно, трапляються, але загалом, за одностайною думкою експертів, зараз найкращий час для придбання «зарубіжної нерухомості». По-перше, ціни через кризу радикально знизилися. А по-друге, через сильне зменшення потоку покупців ті, хто все ж приходить на ринок з грошима, почуваються майже небожителями. Вибір величезний, покупців «вигулюють» у ресторанах, продавці демонструють «місцеву гостинність».