Ми з тобою однієї крові
Заклиначів змій можна зустріти в Індії мало не на кожній вулиці. І якщо іноземним туристам важко уявити колишній СРСР без матрьошок і самоварів, то невід'ємною частиною індійського колориту вважаються заклиначі змій. Озброївшись саморобними дудками з великим резонатором із висушеного гарбуза, вони подовгу сидять над плетеними кошиками в очікуванні туристів.
У такт невигадливої мелодії дресировані змії піднімають голови з кошиків, грізно шиплять і розгойдують капюшонами. У кожного заклинача свої, тільки йому відомі, прийоми роботи зі смертоносними істотами. Він ретельно оберігає секрети професії і передає їх синам. Втім, індійці не вважають дресирування змій професією, для них це спосіб життя.
Під час поїздки до Індії кореспондент «Итогов» побував у селі заклиначів змій. Саме так перекладається з гінді назва села Саперагаон, що знаходиться в штаті Уттар-Прадеш. Тут, в індійській глибинці, живуть люди, які володіють цим екзотичним і небезпечним ремеслом. Все населення села вміє поводитися зі зміями. Молода господиня поливає підлогу з мідного глечика, а двометрова кобра лежить, згорнувшись біля її ніг. Літня жінка готує вечерю і з бурчанням витрушує із сарі заплутану гадюку. Замість плюшевих іграшок місцеві дітлахи беруть у своє ліжко кобру. У кожній родині проживає чотири-п'ять змій різних видів. Улюбленці факірів досить різноманітні – від королівської кобри до удава.
Окрім тонкощів зміїного дресирування саперагаонці осягають ази ловлі плазунів. Навіть для досвідчених заклиначів ця справа залишається однією з найскладніших і найнебезпечніших. Щоб зловити змію, потрібні терпіння та особливі навички. Старожили села кажуть, що без певного везіння та загостреної інтуїції вдале полювання не відбудеться. Висококваліфікованих ловців у селі можна перелічити на пальцях.
Змієлов користується особливою повагою і отримує почесний статус. З часом, коли його авторитет стає беззаперечним, він перестає виходити на вулицю з кошиком і дудкою. Зазвичай цей сільський персонаж оточений найрізноманітнішими міфами та ореолом таємничості. Кажуть, що великий майстер володіє якимись таємними знаннями, які йому дали боги. Він нібито замовляє змій, і ті покірно сповзаються в його кошик. Стати його учнем практично неможливо.
Взагалі, жителі Саперагаона дуже ревно оберігають таємниці своєї майстерності і, коли мова заходить про деталі ловлі змій, переводять розмову на іншу тему. Можливо, заклиначам із дитинства відома загадкова фраза, подібна до тієї, якою Мауглі в «Книзі джунглів» Кіплінга завойовував повагу старого пітона. «Ми з тобою однієї крові», – говорив житель джунглів.
Заклинача викликали?
Однак ринкова кон'юнктура – річ невблаганна. Як виявилося, ця найдавніша професія потрапила в розряд вимираючих. Середній заробіток заклинача змій невеликий – 30-40 рупій на день. Грошей ледве вистачає, щоб прогодувати сім'ю та своїх плазунів-улюбленців. Крім того, майже всі люди, які займаються заклинальством, страждають на тяжкі легеневі захворювання. Лікарі стверджують, що хвороби набуваються внаслідок надмірного напруження легенів під час гри на духовому інструменті та швидко прогресують в умовах вологого клімату. Останнім часом представники молодого покоління не горять бажанням іти стопами батьків і відходять від сімейної справи.
Тому заклиначі нерідко перепрофільовують свій бізнес і створюють невеликі компанії, які займаються відловом змій у великих містах. Або вступають на службу до державних структур, наприклад, у службу порятунку, де згадують уроки сільських старійшин, серед яких однією з основних дисциплін вважалася теорія ловлі змій. Адже Індія є країною, де смертність від зміїної отрути найвища у світі. Згідно з офіційною статистикою, щороку в країні від укусів змій страждають понад чверть мільйона людей, з них 75 тис. гинуть. Це в тридцять разів перевищує кількість жертв тигрів, леопардів, пантер та інших хижих тварин разом узятих. Сумний рекорд за кількістю летальних випадків внаслідок укусів змій утримують штати Західна Бенгалія, Гуджарат, Махараштра і Тамілнад.
Найнебезпечніша зі змій – та, яку віддають перевагу заклиначі, – кобра. Її отрута починає діяти через кілька хвилин після укусу – людину раптом долає сон. Потім розладнається мова, затьмарюється свідомість, відбувається параліч дихальних м'язів – і настає смерть.
Нерідко до смертельного результату призводять укуси крайта, коралової змії та невеликої зеленої гадюки, що мешкає у північно-східних штатах. Проти отрути кожної з цих змій розроблено відповідну вакцину, але не завжди вдається застосувати її вчасно. До того ж з 216 видів змій, які зустрічаються в Індії, отруйні 52, а стільки вакцин не носить із собою навіть найрозсудливіший індієць. Тому залишається тільки сподіватися на милість богів і власну обачність.
Сьогодні в індійських телефонних книгах і серед рекламних оголошень у газетах можна зустріти номери служб, що спеціалізуються на відлові отруйних змій. До штату цих служб увійшли багато з колишніх заклиначів. Втім, чому ж колишніх? Вони так і залишилися заклиначами, тільки тепер перейшли на державне забезпечення. Володарі змій на час відклали свої дудки і відловлюють гадів за допомогою розщепленої бамбукової палиці, вивозять їх за межу міста і випускають на волю. Багато хто сподівається на те, що така своєрідна реінкарнація давньої професії піде заклиначам на користь, а нова кваліфікація «заклинач-рятувальник» зробить її затребуваною.
Дмитро СЕРКОВ,
Валерій КАШИН.