Гамбургер і ліпосакція
Ось, наприклад, Америка - єдина країна у світі, де з цього приводу існує сувора статистика і де кількість пластичних операцій на рік ось-ось наблизиться до кількості з'їдених за той самий рік гамбургерів. Щоправда, операції там дещо дорожчі: у 2000 році американці заплатили за своє вдосконалення $5 млрд! Наступного року приблизно стільки ж, а у 2002-му ще трохи більше.
50% усіх операцій, які роблять в Америці, - це ліпосакція, видалення жиру. Кількість людей, які щороку позбавляють себе зайвих кілограмів, теж вражає: 600-800 тис. осіб. (Для порівняння, кругову підтяжку роблять лише 170 тис. - що, втім, теж чимало.) Друга за ступенем затребуваності в США операція - це збільшення грудей шляхом вживлення імплантатів. Третя - заміна старих імплантатів на нові, вдосконалені. На четвертому місці - різноманітні пілінги, далі йде блефаропластика (видалення зайвої шкіри на повіках), ринопластика (зміна форми носа) тощо... Точніше, далі всюди, де тільки можна щось виправити, покращити, доповнити.
Знайти цьому пояснення просто. По-перше, в Америці модно бути молодим. По-друге, в Америці треба бути молодим. Інакше ти випадеш з обойми, і не бачити тобі кар'єрного зростання, як власних колін через великий живіт. І по-третє, в Америці дуже люблять гамбургери та смажену картоплю. Тому тут виробники громадського харчування перебувають у постійній взаємодії з товариством пластичних хірургів. Ну чим не корисний симбіоз?!
Моя родичка з Америки, зробивши чергову пластичну операцію, вважає, що пластичний хірург для жінки - все одно що косметолог. Хочете добре виглядати - запишіться на пілінг, ліпосакцію чи щось інше, трохи потерпіть (адже краса вимагає жертв!), а потім і косметолог не знадобиться: без макіяжу ви теж будете непогано виглядати. В Америці не прийнято яскраво фарбуватися, тож приховувати свої дефекти за допомогою косметики тут досить складно, і це ще одна причина для пластичної операції.
Але крім цього, є й психологічний фактор, що впливає на вибір «різати чи не різати?». Американки дуже волелюбні. Вони кажуть собі: «Я вільна жінка у вільній країні. І зараз, якщо мені хочеться, я можу вільно з'їсти цей сповнений холестерином і жирами солодкий пончик. А потім, якщо мені захочеться, я піду і вільно зроблю собі ліпосакцію». До речі, перша ліпосакція була зроблена в Парижі в 1976 році, але свого розквіту вона досягла в Каліфорнії. Голлівуд диктує свої стандарти, відмінні від тих, якими природа нагородила жінок. І жінки більше прислухаються до Голлівуду, ніж до природи. Особливо американські жінки.
Окрім ліпосакції в США застосовується гастропластика - операція, під час якої в шлунку пацієнта створюється ще один шлунок, менший. Коли людина вийде з наркозу і почне їсти, її новий маленький шлунок у міру наповнення надсилатиме сигнали в мозок: «Зав'язуй! Ти вже ситий!» Передбачається, що це врятує пацієнта від обжерливості, і питання «різати чи не різати?» взагалі не стоятиме.
Груди для фрау Мюллер
В Європі все дещо інакше. Пластичних операцій там роблять (у відсотковому співвідношенні на душу населення) приблизно вдвічі менше, ніж в Америці, і суворої статистики не ведуть, та й взагалі, ніяк між собою не домовляться. У тому сенсі, що єдину валюту запровадили, а виробити єдину концепцію щодо того, що краще - тонка талія чи великі груди, - не можуть.
Ось, скажімо, у Німеччині дотримуються думки, що в жінки обов'язково мають бути груди. І ці груди мають бути очевидними. І тому одна Німеччина закуповує грудних протезів стільки, скільки Україна, Росія, Польща та Болгарія разом узяті. І хірургів екстракласу, чиєю спеціалізацією є операції на молочній залозі, там більш ніж достатньо. Усьому пластичному світу відомий доктор Вернер Аудрейч, усі пластики читають його роботи, багато хто спеціально їздить до Німеччини - переймати досвід. До речі, зацікавленість німкень операцією зі збільшення грудей він пояснює тим, що десь у німецькій підкірці міцно засіла думка, що жінка має уособлювати собою родючість. А чим можна уособити родючість? Звісно, ідеальною формою та великим розміром молочної залози!
Трішки ліфтингу для зрілих дам
А от француженка, схоже, зовсім не комплексує, якщо її груди нічого такого не уособлюють. Насамперед вона доведе до досконалості обличчя і тільки потім займеться тілом. Усе, що знаходиться нижче ключиць, для неї не настільки важливе. Почасти тому, що француженки й так досить субтильні, почасти тому, що вічна паризька мода на чорні водолазки досі актуальна, почасти тому, що у француженках чоловіки шукають (і іноді справді знаходять) не стандарт, а шарм - так уже історично склалося.
З усього цього, звісно, не випливає, що у Франції зовсім не роблять ліпосакцію чи не збільшують груди. Звісно, роблять і, звісно, збільшують. Але тільки в тому випадку, коли це справді потрібно, а не тому, що в кіно показали чергову пишногруду красуню зі щасливою долею. Француженки взагалі ставляться до естетичної медицини дуже прагматично: до певного віку обмежуються ін'єкціями, старанно ходять у салони краси й акуратно стежать за калоріями. Звісно, не всі, звісно, не скрізь і, звісно, не завжди, але ми ж узагальнюємо, а тому маємо право на похибку. Можливо, одного разу ви на пляжі в Каннах бачили даму, яка явно не робить ні того, ні другого, ні третього. Я теж там таку бачила. І не одну. Але все-таки вони - похибка.
Штучна пристрасть
Щодо уваги до грудей Бразилія цілком порівнянна з Німеччиною, хоча тут річ не в родючості, а у втіленні пристрасті. А пристрасть - це груди і стегна, як не крути. Та й чим ще крутити? Тому імплантати, які родючі німкені вживляють собі в груди, палкі бразилійки розміщують і в сідниці, щоб ззаду все було так само опукло, як і спереду. І хоча для сідниць уже винайшли спеціальні імплантати, на яких, за чутками, сидіти зручніше, все одно бразильські хірурги із задоволенням використовують перевірені «грудки», і бразильські жінки із задоволенням носять їх у попках, а бразильські чоловіки із задоволенням по них ляскають. Більше того, багато іноземок приїжджають до Ріо-де-Жанейро спеціально за якісно новими грудьми та хвилюючою попкою. Тому в Ріо-де-Жанейро веде прийом сам Ів Петангі - світило світової естетичної медицини.
А з іншого боку, чого ви хочете? Бразилія - один суцільний пляж. Вони на пляж ходять так само часто, як парижанки - в офіс. А в офісі треба виглядати відповідно. Тут навіть існує звичай - на 18-річчя кожна дівчина отримує в подарунок... Ні, не «ягуар» і не скромну каблучку з діамантом, а кругленьку суму на вдосконалення будь-якої частини свого тіла. Тому виправити розріз очей або наростити сідниці для латиноамериканок - все одно що зробити пілінг обличчя.
Схід - справа тонка?
Схід - справа тонка, але це з якого боку подивитися. На ізраїльтянок як не глянь, тонких (у сенсі худеньких, струнких) мало - в основному всі пампушки-товстушки. Але вони від цього зовсім не страждають. В Ізраїлі існує негласний девіз: ми повні, а отже - веселі та добродушні, і нам це подобається!
Хоча, звісно, подобається це не всім. І ті, кого щось не влаштовує у своїй зовнішності, все-таки звертаються до пластичних хірургів. Але причини операції здебільшого дріб'язкові: видалення пігментних плям, папілом та всіляких наростів неестетичного вигляду на шкірі. Чому так слабко тут «ріжуть»? Річ у тім, що в Ізраїлі більша частина населення - віруючі. Воно й зрозуміло, жити в святих місцях і не вірити - просто неможливо. Тому актуальним стає питання: чи мають право люди виправляти Творця?
Багато жінок приходять до висновку, що не мають права. Тому операції зі збільшення грудей, попи чи інших ерогенних та неерогенних місць особливою популярністю в Ізраїлі не користуються. До того ж віруючі (тобто більша частина населення) носять довгий чорний одяг і навіть капронові колготки в 40-градусну спеку, що приховують як достоїнства, так і недоліки жіночої фігури.
Але сказати, що на Землі обітованій не стежать за своєю зовнішністю, теж не можна. Дуже популярне там фотоомолодження (воно стирає з обличчя пігментні плями, зморшки та інші наслідки постійного перебування на сонці), а також усілякі пілінги.
Багато сонця у теплій воді
Від сонця страждають і жительки Італії, Іспанії та Аргентини. Адже в усіх країнах, де багато сонця, старіння шкіри відбувається швидше. І якщо в Ізраїлі жінок рятують довгі спідниці, сукні та колготи, то в інших країнах шукають порятунку в пластичних операціях. Адже сонячне проміння загрожує так званим фотостарінням, через яке виникають пігментні плями, зморшки, проступають судини.
Італійки дуже часто звертаються до лікаря з проханням видалити пару ребер і тим самим зменшити обсяг талії. Судячи з цих відгуків, образ юної Софії Лорен досі хвилює уяву італійських чоловіків - і італійські жінки «підганяють» себе під неї. До речі, Італія одна з небагатьох країн, де досі активно замовляють пухкі губи.
В Аргентині, мабуть, усе було б точно так само, якби не було там всесвітньо відомого хірурга-пластика Хосе Юрі, який веде в Буенос-Айресі прийом усіх громадян, незадоволених формою носа. Цей лікар справді заслуговує на похвалу, адже він може не лише створити ідеально «сидить» на обличчі ніс, а й передбачити, як поводитиметься цей ніс надалі. Такий тонкий душевний зв'язок автора з його твором призвів до того, що 50% операцій, які робляться в Буенос-Айресі, - ринопластика, зміна форми носа.
Самі з вусами
Добре побродити по білому світу і подивитися, де, що і як ріжуть хірурги-пластики. Але й нам уже є чим похвалитися. Щоправда, для середньостатистичного співвітчизника відвідування клініки естетичної хірургії входить до розряду таємної і навіть інтимної місії. Та й коригувати фігуру шляхом пластичної операції в країнах колишнього Союзу можуть собі дозволити лише дуже забезпечені громадянки. До того ж, щоб вирушити на прийом до пластика, потрібен не лише вагомий гаманець. А поки що ще не кожна, навіть вельми заможна жінка наважиться лягти під ніж і принести своє тіло в жертву красі. Ми краще відмовимося від фаст-фуду, східних солодощів та інших заморських делікатесів. Або все життя будемо страждати, дивлячись у дзеркало.