Замок міста Тун (Schloss Thun), на задньому плані, був успішно проданий ще в 2006 році
Як зазначає портал Swissinfo.ch, такі замки в Швейцарії є, однак вони належать, скоріше, до меншості. Тому кантон Берн, наприклад, ще в 2007 році вирішив провести ревізію своїх історичних фортець і замків, продавши їх значну частину. Планувалося виручити в дохід бюджету до 50 млн франків. І ось тепер настала пора підбивати підсумки, які виявилися досить отрезвлюючими.
Мети в 50 млн досягти не вдалося, а на прикладі замку та колишньої в'язниці Тракзельвальд (Trachselwald) можна зрозуміти, чому так вийшло. Кантон Берн планував продати його в розпорядження та володіння однойменної громади з населенням всього в тисячу з невеликим чоловік. Планувалося, зокрема, влаштувати на території замку Музей, присвячений трагічній долі швейцарського релігійного руху анабаптистів (Täufer). Гроші на створення музею планувалося отримати від зарубіжних анабаптистських громад, які підтримують зв'язки зі Швейцарією. Однак всі ці плани лопнули, і замок зараз стоїть порожнім.
Замок Бургдорф (Burgdorf), розташований зовсім неподалік від Тракзельвальда, вважається в кантоні Берн історією успіху, адже його вдалося передати в руки спеціально організованого фонду «Schloss Burgdorf». Тим не менш, і тут без фінансових бюджетних вливань не обходиться. Саме з їх допомогою фонд проводить зараз реконструкцію замку, на території якого планується побудувати музей і відкрити молодіжний хостел.
Обидві ці структури повинні стати орендарями фонду і приносити йому прибуток, після чого фонд по суті перетвориться на звичайну ріелтерську фірму. Очікується, що в хостелі будуть ночувати 20 тис. осіб на рік, а музей будуть відвідувати, щонайменше, 10 тис. гостей щорічно. Загальна вартість проекту становить 16,5 млн франків.
Будучи фондом, «Schloss Burgdorf» має право отримувати фінансову підтримку з доходів кантонального лотерейного фонду. Беруть участь у проекті й численні приватні жертводавці, так що поки на реалізацію всього задуманого не вистачає тільки 1,3 млн. Однак у Бургдорфі всі впевнені, що і цю «фінансову дірку» рано чи пізно, але вдасться залатати.
Керівник майбутнього музею в замку «Бургдорф» Даніель Фуртер (Daniel Furter) каже, що в Швейцарії багато замків переходять останнім часом в руки різного роду фондів, однак навіть на цьому тлі даний проект виглядає досить-таки успішно, причиною чого є вигідне розташування об'єкта. Крім того, в замку вже в минулому працювали музеї, а тому певна інфраструктура тут вже була й раніше, зокрема, тут вже зібралася солідна колекція артефактів величиною в 60 тис. одиниць зберігання, чого, наприклад, немає в замку Тракзельвальд.
Однак ідеальним зразком вирішення проблеми замків у кантоні є замок Віль (Wyl), який у 2011 році за 4,2 млн франків перейшов у руки приватного власника Маттіаса Штайнманна (Matthias Steinmann), який не скупиться на інвестиції. У ремонт і реконструкцію цього об'єкта 75-річний учений і колишній підприємець уже вклав значні кошти в загальному обсязі 7,6 млн франків, але, що найголовніше, він зберіг його суспільний характер, тобто відвідувати замок може найширша публіка.
Він теж організував фонд і регулярно організовує на території замку виставки. Навіщо він це робить? «Мені захотілося віддати щось суспільству назад, віддячити йому за всі ті можливості, які я отримав завдяки йому», – каже він. Однак ясно, що випадок замку Віль залишиться щасливим винятком із загального правила.
Однак чому так складно взагалі продати замок? Експерт у галузі нерухомості Донато Сконьяміліо (Donato Scognamiglio) пов'язує це з високими накладними витратами на утримання такого роду об'єктів нерухомості. «Вони, як правило, перебувають під захистом як пам'ятки історії та культури, кількість варіантів використання їхньої площі, відповідно, вельми обмежена. Складно отримати і банківський кредит – фінансові інститути в рамках таких угод забезпечують у кращому випадку половину необхідної суми, другу половину повинен уже мати покупець».
Причини невдачі, якої зазнав кантон Берн зі своїм планом розпродажу замків, Донато Сконьяміліо пов'язує з абсолютно об'єктивними обставинами. «Замок Тракзельвальд, наприклад, незручно розташований у сенсі транспортної доступності, інвестицій він потребує дуже великих, тобто як вигідний об'єкт вкладення капіталу з перспективою швидкого прибутку він зовсім не підходить. Звідси багато об'єктів такої категорії є елементарно непродаваними об'єктами».
І справді: у 2007 році кантон Берн планував продати 10 замків і 11 «урядових резиденцій» різного калібру, виручивши щонайменше 50 млн франків. Зараз уже можна стверджувати, що прибуток від продажів становитиме в кращому випадку 11,3 млн, не рахуючи, наприклад, замку міста Тун, який був проданий успішно, але ще в 2006 році, тобто до початку нинішньої програми розпродажів. Ці 11 з невеликим мільйонів були виручені від продажів 12-ти об'єктів, а 9 так і залишилися непроданими.
Багато політиків та експертів вказують, що мета в 50 млн спочатку була недосяжною і «наївною», з огляду на те, що старі замки завжди були і будуть «з фінансової точки зору бездонними бочками». Спроба ж «збути» той самий замок Тракзельвальд за 2 млн франків виглядала просто недобросовісно. Не став купувати однойменний замок і місто Бургдорф – кантон просив за цей об'єкт «фантастичні» 7,5 млн.
Залишається тільки сподіватися на колективний розум народу: у людей завжди можна почерпнути велику кількість оригінальних ідей щодо використання історичних будівель. Велика надія покладається і на лотерейні фонди, значна частина доходів яких надходить потім саме на суспільно корисні цілі. До речі, на референдумі 10 червня 2018 року народ якраз вирішить долю азартних ігор в інтернеті – і тим самим, певною мірою, і долю таких об'єктів, як замок Тракзельвальд.