Президент Чехії Вацлав Клаус ще в той час, коли обіймав посаду прем'єр-міністра республіки, пророкував: «Ми розчинимося в ЄС, як цукор у каві». Він висловив побоювання деякої частини чеського суспільства втратити національну ідентичність. Однак ця частина скептично налаштованих щодо Європи громадян виявилася занадто малою, що стало зрозуміло вже під час парламентських виборів у червні минулого року. А референдум про приєднання до ЄС, що відбувся в середині червня цього року, не залишив скептикам жодних шансів: понад 77% голосуючих висловилися за приєднання Чеської Республіки до ЄС, пише журнал «Європа».
У географічному центрі Європи
Кажуть, що президент і донині залишається при своїй думці. Це, зокрема, припустив Мирослав Рончак, директор представництва Національного туристичного управління Чеської Республіки в РФ, СНД і країнах Балтії. Хоча сам при цьому зауважив, що це питання не належить до його компетенції і що йому ближчі проблеми туристичного бізнесу. За його словами, туризм лише минулого року приніс Чехії 3 млрд євро. Їдуть з Німеччини, Польщі, Італії, Словаччини, Нідерландів, США, Франції, Австрії, Іспанії - в основному з ЄС. Країни колишнього Союзу займають у цьому списку не перші позиції, наприклад, Росія лише на 11-му місці. Зате гроші приїжджі зі сходу тратять за трьох.
За рік Чехію відвідують десять туристів у розрахунку на кожного жителя країни. Чим вона так приваблює? Чим Прага зачаровує практично кожного, хто гуляв її вуличками? Краса стародавнього міста не лише в конкретних історичних пам'ятках, але, передусім, у тому незбагненно привабливому дусі, який панує тут століттями. За науковими даними, приблизно в V-VI століттях на територію Чехії прийшли слов'яни.
Неподалік від Пльзеня знаходиться географічний центр Європи. Сьогодні цей факт, який ще нещодавно піддавався сумніву, вважається незаперечним. А якщо так, то й уся історія Чехії гармонійно вплітається в історію континенту. Жодна з найважливіших подій, як на Сході, так і на Заході, не обійшла цю країну стороною.
Референдум - це щось новеньке
Червневий референдум цього року став першим в історії країни, відомої своїми демократичними традиціями (між іншим, навіть міністри празького уряду їздять на трамваях). Незважаючи на дачний сезон, активність населення становила 55%. 77% «за», майже 23% «проти» - такі результати. Прем'єр-міністр Володимир Шпідла подякував співгромадянам: «Це історичний день, який увійде до всіх підручників. Це історичний результат. Вирішувалося доленосне питання, рішення ясне й непохитне: так». Референдум пройшов спокійно і без інцидентів, а ввечері 14 червня на Градчанській площі відбувся великий концерт, небо над Прагою осяяло вогнями салюту.
І все ж 23% «проти» - це вагомо. Противники почали проявляти активність уже після 1996 року, коли Чехія офіційно подала заявку на вступ до ЄС. Особливо помітним був опір фермерів, хоча загалом вплив чеського аграрного лобі відносно слабкий: лише 4% населення зайняті в сільському господарстві. Але коли фермери, використовуючи екскаватори, трактори та іншу сільськогосподарську техніку, блокували прикордонні дороги, розмахували біля кожного КПП плакатами на кшталт: «Ліквідація чеського сільського господарства - пропуск до ЄС?» - це бачила вся країна. Обурення викликала угода, яка буде надана Чехії та іншим країнам-кандидатам на вступ до ЄС: фермери цих держав отримають спочатку лише 25% субсидій від тих, що виділяються нинішнім членам Євросоюзу.
Крім того, Чехія має виконати кілька умов. По-перше, чесько-австрійські відносини затьмарені проблемою Темеліна - атомної електростанції на півдні Чехії недалеко від австрійського кордону. Вона відносно нова, введена в дію в 2001 році, і численні міжнародні експертизи, зокрема й ЄС, підтвердили екологічну безпеку станції. Вимога закрити темелінську станцію - це улюблена тема австрійської опозиції, яка намагається привернути голоси виборців, стурбованих «привидом Чорнобиля». Одним із підсумків копенгагенського саміту 12-13 грудня 2002 року для Чехії стало фактичне врегулювання спору про Темелін: прем'єр-міністри Австрії та Чехії погодилися, що в договір про приєднання Чехії до ЄС буде внесено лише фразу про «виконання раніше взятих зобов'язань щодо безпеки експлуатації станції». Тепер можливі суперечки вирішуватимуться за участю Брюсселя. Для Чехії Темелін - джерело дешевої електроенергії, значні доходи від її експорту, а також можливість закрити екологічно шкідливі кар'єри з видобутку бурого вугілля на північному заході Чехії.
По-друге, конфліктна ситуація пов'язана з так званими декретами Бенеша, на основі яких із повоєнної Чехословаччини німці та угорці, які там проживали, були вигнані як пособники фашистів. Декрети ніхто не скасовував, однак відтепер стало ясно: цією проблемою тепер займатимуться лише історики, жодних перешкод для вступу Чехії до ЄС із цього приводу не виникне.
Серед поступок, яких домоглася Чехія в умовах приєднання країни до Євросоюзу, є й така, як підтвердження чеського пріоритету щодо торгових марок «Будейовицьке пиво» та «Чеськобудейовицьке пиво», яке внесено прямо в текст договору про приєднання. У сливовицю кустарного виробництва й надалі додаватиметься спирт, незважаючи на заборонні норми ЄС.
Особливі побоювання викликають у Європейської комісії корупція та злочинність. Ці проблеми, вважає чеський політолог Пехе, можна вирішити лише в довгостроковій перспективі: «У корупції немає конкретних причин. Вона, швидше, стала закостенілою частиною політичної культури, яку Чехія, як і інші посткомуністичні країни, отримала у спадок від старого режиму. Таким чином, це певною мірою питання зміни поколінь».
Повноправним членом ЄС Чехія в числі інших кандидатів «першої хвилі» стане в травні 2004 року. Членом же шенгенської зони республіка стане не одразу - це відбудеться лише через півтора року, тобто 1 січня 2006-го.
На думку експертів, приєднання до Великої Європи принесе Чехії цілу низку вигод і складнощів. Які переваги дасть Чехії членство в клубі європейських держав? Вільний безмитний доступ на величезний ринок; шанс отримати роботу в будь-якій з країн ЄС без попереднього отримання дозволу на працевлаштування; можливість навчання в кращих європейських університетах; вільний доступ до новітніх наукових відкриттів; вільне пересування в межах Шенгену; підвищені вимоги до якості роботи державних і судових органів; зростання життєвого рівня та оплати праці.
Але участь у ЄС несе з собою і певні ризики: очікується зростання цін, вводяться квоти, що обмежують виробництво сільгосппродукції; розгорнеться гостра конкуренція з розвиненими економіками країн ЄС, зникне можливість захищатися імпортними квотами та митами.
Що день прийдешній...
«Чи будемо ми, чехи, завдяки вступу до Європейського Союзу, так само багаті, як австрійці або хоча б як португальці?» - запитує газета «Млада фронта днес». І сама ж відповідає: «Так, будемо». Буде і на нашій вулиці свято, тільки доведеться трохи зачекати - років так сорок. Прірву між економіками західних і східних європейських держав, на думку лондонських економістів, доведеться долати близько 55 років - тобто це займе приблизно стільки ж часу, скільки тривав процес відокремлення Сходу від Заходу в період холодної війни. Чехія перебуває на вельми завидній порівняно з іншими країнами-кандидатами вихідній позиції, тож у «середнячках» ЄС чехи могли б ходити вже через 39 років. А рівня таких країн, як Португалія та Греція, Чехія могла б досягти протягом 20 років. З одним застереженням - якщо все йтиме добре. «Країни-кандидати отримають у ЄС багато можливостей, але мало впевненості», - застерігають економісти. І якщо вони не зможуть використати вигоди, які надає Європейський Союз, для власного процвітання, може вийти, що їхні багаті сусіди й надалі йтимуть у відрив.
Більшість експертів не без підстав вважають, що отримувати зарплату на рівні, наприклад, німців чехи будуть лише через кілька десятиліть, - адже зі вступом до ЄС зарплата сама по собі не збільшиться, все залежатиме від успіхів економіки самої країни. Однак фахівці впевнені, що продуктивність праці в чеській економіці поступово зростатиме: європейська інтеграція цьому лише сприятиме. І якщо зараз доходи чеських громадян у середньому становлять одну п'яту від їхніх німецьких сусідів, то вже до 2008 року середня місячна зарплата в Чехії могла б збільшитися до 25 тис. крон (760 євро), тобто стати на 10 тис. більшою, ніж зараз.