Як пише ІА «Росбалт», наші співвітчизники приїжджали не лише засмагати й ніжитися на пляжах, а й придивитися «будиночок у селі». Особливо – ті російські пенсіонери, чиї діти досягли успіху в бізнесі й вважали за краще, щоб їхні батьки з онуками проводили час у безпечному та здоровому екологічному середовищі.
Як відомо, пік потоку туристів і бум покупок нерухомості в країні Зета (так у давнину називалася Чорногорія) припав на 2007-2008 роки. Заповзятливі російські бізнесмени купували все, що траплялося під руку, майже не дивлячись. Наприклад, одноповерхові недобудови в передмісті містечка Герцег-Нові площею 40-50 квадратних метрів розхоплювали, як гарячі пиріжки, за 40-50 тисяч євро. Розрахунок був на те, що ціни ще більше поповзуть вгору, і на перепродажі можна буде заробити. Деякі брали навіть значні кредити в банках і вкладали їх у чорногорську нерухомість.
Як виявилося через кілька років, така нерухомість на багатьох повисла непомірним тягарем, а то й стала фінансовою зашморгом. Бум минув, а ціни, замість того щоб і далі повзти вгору, хоча б уже й помірними темпами, почали стагнувати, а потім – падати.
Причин для холодного душу знайшлося чимало. І, насамперед, політика влади Чорногорії щодо покупців нерухомості. (Слід зазначити, що західних приватних інвесторів, які бажають придбати віллу, будинок чи квартиру на чорногорському узбережжі Адріатичного моря, можна було перерахувати на пальцях. Левову частку претендентів завжди становили росіяни.) Йдеться про те, що коли росіяни стали активно вкладати в країну гроші, місцева влада обіцяла їм золоті гори. Вирішальний аргумент на користь чорногорського вибору був такий: якщо є нерухомість, то можна легко отримати так званий боравак, тобто вид на проживання, і продовжувати його без проблем. Однак з 2009 року, коли росіяни вже накупили тут чимало будинків, квартир, землі, все різко змінилося. Чорногорці прийняли новий закон, згідно з яким проживаючі тут іноземці змушені були виїжджати з країни через кожні 30 днів.
Так званий боравак на рік могли отримати лише ті, хто представить довідку про роботу. Ну а яка робота для російських пенсіонерів у Чорногорії? Її навіть і молодим з місцевих не вистачає – безробіття захльостує. Як зізнавалася в розмові з кореспондентом «Росбалта» Тетяна Н., російська пенсіонерка, яка переїхала сім років тому в Чорногорію, щоб вирішити проблему з видом на проживання, їй доводилося просто купувати необхідну довідку у місцевих роботодавців (інший спосіб – шукати «правильну» людину в місцевій імміграційній службі).
Другою причиною падіння інтересу до чорногорських пляжів та нерухомості став накопичений досвід росіян, які прожили в країні кілька років. Виявилося, що поряд з плюсами у вигляді погоди та природи є й мінуси. Часом – непереборні. З ними зіткнулися ті, зокрема, хто купив землю і став будувати на ній сам: бюрократизм і корупційна складова при оформленні дозвільних документів навіть у порівнянні з Росією в Чорногорії зашкалює. Самі місцеві пояснюють це так: країна маленька, як комунальна кухня, всі одне одного знають, система «кум-сват-брат» працює тут залізно.
До того ж виявилося також, що в державі практично не функціонує судова система (це те, зокрема, через що досі Чорногорію не запрошують до Європейського Союзу). Прості цивільні справи тягнуться десятиліттями. Як розповіла «Росбалту» заступник генерального прокурора країни Міляна Радович, «наша система прокуратури відрізняється від російської кардинально: ми не маємо права так активно втручатися в процес, як це можуть робити за законом прокуратури в Росії та на Заході. Ми тільки зараз починаємо реформувати нашу правоохоронну систему». Досить сказати, що за чорногорським законом прокуратура сама не в змозі ініціювати кримінальну справу – вона повинна дати таке доручення поліції.
Важко в це повірити, але в Чорногорії, якщо навіть суд виносить рішення та дає припис місцевій владі виконувати закон, то часто спрацьовує все те саме родинне право «кум-сват-брат»: рішення судів не завжди виконуються. Чиновники на місцях, які повинні їх неухильно шанувати, роблять вигляд, що нічого не сталося. Тяжби за простими та зрозумілими будівельними справами, які регламентуються цілком адекватними законами, затягуються на десятиліття. Вочевидь, за прислів'ям: або ішак здохне, або падишах помре.
Ще однією серйозною причиною розчарування багатьох росіян у Чорногорії стали зволікання з виконанням закону про видачу іноземцям так званої особистої картки (соціальна картка іноземця). За чорногорським законом люди, які прожили в країні п'ять років (хитруючи щорічно продовжувати боравак), мають право на її отримання. Вона забезпечує їм усі права, які мають громадяни країни, за винятком виборчих.
Однак імміграційна влада на місцях усіляко гальмує видачу таких соціальних карток: люди, здавши документи на оформлення, часто чекають по два-три роки, щоб отримати відповідь. Адже за законом це питання має вирішуватися протягом шести місяців. Одній нашій співвітчизниці, змушеній залишатися в Чорногорії тільки через проблеми зі здоров'ям (клімат допомагає), відмовили в картці через те, що нібито їй одного дня не вистачило до п'яти років перебування в країні (враховується безперервність проживання). І довести, каже вона, нічого неможливо.
Саме через такі проблеми та ставлення до наших співвітчизників із Чорногорії в останні роки йде активний відтік росіян. Багато хто, купивши нерухомість на піку ажіотажу для себе чи для бізнесу, роками не може реалізувати її не тільки вище, а навіть і за початкову ціну.
Хоча, звісно, живуть на Адріатичному узбережжі Чорногорії й ті, хто прикипів до неї всією душею, незважаючи ні на що. Але таких залишається все менше – особливо після відомих подій з підтримкою владою Чорногорії санкцій проти Росії та вступу до НАТО.
Країна переживає сьогодні не найкращі часи – економічна криза, помножена на політичне протистояння в суспільстві, накрила її з головою. Не допомогло оживити бізнес, у тому числі й ринок нерухомості, і запізніле рішення влади (закон набрав чинності з листопада ц.р.) осчастливити всіх іноземців, які мають будь-яку нерухомість, отриманням посвідки на проживання. Адже на практиці не все виявилося так райдужно: для отримання боравака (на рік з подальшим продовженням) слід майже безвиїзно проживати в Чорногорії.
За оцінками експертів, опублікованими в чорногорській урядовій газеті Pobjeda, «ринок нерухомості Чорногорії перебуває в катастрофічному стані через малу кількість інвестицій, ще менший попит, високі банківські ставки за кредитами та велику кількість пропозицій, в основному, дорогих квартир». А консультант зі Східної Європи головного офісу компанії з житлових питань Cechodas і радник чорногорського «Фонду солідарності житлового будівництва» Борис Михайлович вважає, що ситуація на ринку нерухомості в Чорногорії сьогодні гірша, ніж навіть за часів до інвестиційного буму. Аналітики з питань нерухомості побоюються, що такий спад може отримати ефект бумеранга, тобто вплинути на загальну економічну ситуацію в країні і, передусім, на банківський сектор.
За словами Бориса Михайловича, нових інвестицій у житлове будівництво практично немає, за винятком кількох за участю громад і тих, які є результатом різних видів соціального солідарного будівництва (мабуть, йдеться про кооперативне будівництво). Експерт зазначив, що навіть те, що пропонується, залишає бажати кращого і в сенсі якості абсолютно незадовільне. Висновок Михайловича песимістичний: майже всі ініціативи завмерли, і світла в кінці тунелю не видно. «Враховуючи нинішні геополітичні події, – вважає експерт, – нереально в найближчому періоді очікувати значного зростання попиту іноземців на чорногорську нерухомість».
Як зазначає Pobjeda, іноземців, зацікавлених у купівлі житла в Чорногорії, майже немає. «Іноземці майже нічого не купують, – каже Драган Ніколіч з агентства нерухомості «Імперія». Душан Ранкович, директор агентства з Будви, також зазначає, що все менше іноземців купують квартири, вілли, будинки та земельні ділянки. І всі покупці – з колишньої Югославії, грошей у них не так багато, щоб купувати дорогу нерухомість розміром 200 квадратних метрів і більше.
Цікаво, що у всіх оглядах з нерухомості експерти та продавці з агентств ретельно уникають вживання слова «росіяни» (які, власне, і створили близько десяти років тому бум із купівлі нерухомості в Чорногорії і на яких всі наступні роки цей ринок тримався), віддаючи перевагу розмитому – «іноземці».