Найнебезпечнішими для мореплавців в останні роки стали води біля Сомалі
За статистикою Міжнародного бюро судноплавства та мореплавства, у 2008 році у світі були захоплені піратами 49 суден (18 – у 2007 році), ще 46 кораблів були обстріляні. Загалом пірати застосовували вогнепальну зброю 139 разів (72 роком раніше). 889 членів екіпажів були взяті в заручники, 32 поранені, 11 убиті, 29 пропали безвісти. Загалом у 2008 році було зафіксовано 293 спроби нападу піратів (у 2007 році – 263).
Найбільшу частину приросту піратської активності забезпечили пірати, що діють у водах Сомалі та Аденської затоки – на їхньому рахунку 111 інцидентів. Уперше в історії судноплавства пірати захопили великий танкер та судно, завантажене танками. Сомалійські пірати атакували всі типи суден, у тому числі ті, що рухалися з великою швидкістю. Крім того, пірати були набагато краще підготовлені та оснащені, ніж у попередні роки.
Друге найнебезпечніше місце – узбережжя Нігерії (40 інцидентів), крім того, ще близько 100 нападів нігерійських піратів не були підтверджені офіційно. Серед традиційно небезпечних місць також залишаються води, що прилягають до Бангладеш та Танзанії, однак тут пірати нападають лише на судна, що стоять на якорі. Водночас знизилася піратська активність у водах Індонезії (у 2008 році було 28 інцидентів, проти 121 у 2003 році) та в Малаккській протоці (два проти семи інцидентів у 2007 році).
Однак ця статистика враховує лише напади, про які офіційно повідомляли судновласники. Багато дослідників зазначають, що де-факто в подібні звіти потрапляє не більше 10-20% інцидентів, пов'язаних із піратами. Причина полягає в тому, що власники кораблів та вантажів часто віддають перевагу прямим переговорам із піратами та виплаті їм відступних. Це пояснюється наступними причинами: по-перше, вони не впевнені, що влада зможе більш ефективно вирішити цю проблему (з огляду на те, що операційна вартість плавання одного корабля з вантажем становить $10 тис. і більше – швидше та дешевше домовитися з піратами); по-друге, повідомлення про захоплення піратами корабля автоматично призводить до зростання вартості страховок: за оцінками консалтингової фірми BGN Risk, пірати Сомалі збільшили вартість страховки для корабля з $500 у 2007 році до $20 тис. у 2008-му. Крім того, страховики та контрагенти можуть вимагати оснащення суден більш сучасними двигунами, системами пасивної оборони тощо. По-третє, постраждала компанія-судновласник набуває негативного іміджу, і клієнти бояться вести з нею справи.
Більшість джерел, які аналізують алгоритми сучасного піратства, дають наступну класифікацію морських розбійників XXI століття. Першу групу складають звичайні злочинці, які здійснюють примітивні операції – наприклад, крадуть щось. До другої категорії відносять членів організованих кримінальних спільнот, які проводять складні операції та розумно розпоряджаються викраденим (традиційно вважається, що такого роду пірати особливо численні в Південно-Східній Азії, деякі з них входять до складу китайських «тріад»). Третя група складається з представників напіввійськових організацій, які іноді мають якийсь офіційний статус: часто це збройні формування, якими керують польові командири, які потребують постійних доходів для підтримання власної влади та контролю над якоюсь територією – саме такого роду структури становлять більшість піратів Сомалі та Індонезії. Іноді вони навіть мімікрують, використовуючи патрульні катери, що реально належать або нагадують судна митних служб чи ВМС відповідних держав.
Більшість атак відбувається в нічний час, коли на вахті стоїть мінімальна кількість моряків, і швидкість кораблів нижча за звичайну. Типи атак також різняться. У першому випадку пірати просто висаджуються на корабель, очищають корабельний сейф та гаманці команди, після чого зникають. Звичайний улов, отриманий у результаті подібної операції, становить приблизно $20 тис.
Другий тип атаки передбачає викрадення не лише грошей, а й вантажів. В одних випадках пірати просто перевантажують товари на свої судна; іноді ця операція вимагає швартування в піратській гавані; іноді захоплене судно приганяється в якийсь порт, де у піратів є відповідні зв'язки, де вантаж продається місцевим покупцям. Дохідність подібних операцій набагато вища, вартість вантажів, що розпродаються за демпінговими цінами, може сягати кількох сотень тисяч доларів.
У третьому випадку пірати затримують корабель з вантажем, беруть його команду та пасажирів у заручники, після чого вимагають викуп у судновласника. Розміри викупу також варіюються і не розголошуються, однак були повідомлення, що він може сягати кількох мільйонів доларів.
Четвертий метод був широко поширений у 1990-ті роки, однак у результаті посилення міжнародних правил реєстрації суден в останні роки про подібні історії не повідомлялося. Суть методу наступна: пірати захоплюють корабель, після чого знищують його команду, підробляють відповідні документи та реєструють судно заново (до кінця 1990-х років тимчасову реєстрацію, що дозволяє судну ходити під панамським або гондураським прапором, можна було без особливих проблем отримати в будь-якому консульстві Панами та Гондурасу). Далі судно або продається, або отримує замовлення на перевезення якогось цінного вантажу, після чого безслідно зникає.
У 1960-х – 1970-х роках були відзначені напади піратів на прибережні міста та селища на Філіппінах, Шрі-Ланці, Малайзії. У ряді випадків пірати вбивали або захоплювали в заручники місцевих поліцейських і навіть військові формування, що дислокувалися в місті.
Крім цього, пірати активно залучені в операції з перевезення контрабанди, наркотиків, зброї, рабів і активно співпрацюють зі злочинними спільнотами. Теоретично можна припустити, що в найближчому майбутньому пірати та кримінальні структури обзаведуться не лише надводними, а й підводними силами. Спроби зробити це вже фіксували. Колумбійські наркоторговці наприкінці 1990-х років намагалися побудувати підводний човен – спецслужби абсолютно випадково виявили ангар, де будувалася субмарина. На початку 1990-х років спецслужбами США була зірвана угода з продажу радянських підводних човнів-«малюток» латиноамериканським злочинним угрупованням.
Відомий ряд випадків, коли піратські методи застосовували й терористи: так Фронт визволення Палестини в 1985 році захопив у Середземному морі італійський круїзний лайнер Achille Lauro, а філіппінська організація «Абу Сайаф» (до речі, її засновник Абубакар Джаниалани, як і Бен Ладен, воював з радянськими військами в Афганістані) у 2004 році вбила понад 100 пасажирів на захопленому поромі. Загалом, «Абу Сайаф» зробила піратство одним з головних джерел поповнення свого бюджету.
Реальні втрати світової економіки в результаті дій піратів оцінити вкрай складно. У 2006 році Світовий банк дійшов висновку, що річний збиток від діяльності піратів становить $10-20 млрд.
Читайте також матеріал за темою: ТЕХНОЛОГІЯ МОРСЬКОГО РОЗБОЮ
За матеріалами Washington ProFile.