Підкреслимо лише, що пропонований увазі читачів огляд, складений на основі публікацій світових засобів масової інформації, аж ніяк не претендує на глибокий аналіз, а лише показує фактичний зріз досить злободенної проблеми всього світового співтовариства.
АВСТРАЛІЯ: ЯК ЗАЛЯКАТИ НЕЛЕГАЛЬНОГО ІММІГРАНТА
Якщо пінгвіни-самці влаштовують собі в Антарктиді добровільний «ГУЛАГ», очікуючи тижнями і навіть місяцями своїх подруг у нестерпних умовах, то австралійці будують «ГУЛАГи» через потребу, пише «Русская Германия». Щоправда, не для себе, а для біженців: у порядку залякування проти небажаної імміграції.
Міністр у справах імміграції Філіпп Раддок дуже люб'язний пан, але коли мова заходить про іммігрантів, він забуває про будь-яку ввічливість. Небажаних гостей, які прибувають до країни на човнах і плотах, як правило, з Близького Сходу або Південно-Східної Азії, із зупинкою в Індонезії, він називає «настирливими шахраями» і на доказ нечесних намірів прибульців охоче розповідає журналістам, як один нахабний біженець вимагав дорогий шампунь для волосся, а в іншого відібрали мобільний телефон. Ну, хіба не пройдисвіти!
Коли днями надійшло повідомлення про загибель під час урагану 163 нещасних, які намагалися дістатися до берегів Австралії на баркасі, міністр висловив надію, що цей приклад стане переконливим залякуванням для всіх, хто спробує повторити подібну спробу. Взяти участь у розшуку жертв австралійська влада не захотіла.
Але ще більше дивуються свідки з числа європейських інтелігентів, дізнавшись про табори. У цих накопичувачах, обнесених колючим дротом, де біженці коротають час до остаточного з'ясування питання про видачу візи (іноді більше року), умови життя і справді нагадують найгірші «табірні часи» в Європі. Проти ув'язнених застосовують сльозогінний газ та водомети, тих, хто намагається оголошувати голодування, годують примусово, що в Австралії суворо заборонено щодо всіх інших категорій населення. Молодих жінок влада таборів нерідко направляє «на роботу» до найближчих борделів.
За розпорядженням міністра багато сцен табірного життя знято на відеоплівку. Фіксуються також сцени, в яких зафіксовані трагічні пригоди з акулами біля узбережжя Австралії. Вся ця відеопродукція направляється до австралійських посольств сусідніх країн для демонстрації потенційним біженцям, які бажають потрапити до країни обітованої.
ЧЕХІЯ: ЯК ТІКАТИ, ТАК УКРАЇНЦІ ПЕРШІ
За перші десять місяців 2000 року 6.561 особа із 63 країн світу попросили чеський уряд про надання їм статусу біженця. Це більш ніж утричі перевищує показник позаминулого року, коли притулку на території Чехії попросили 2.109 осіб. Втім, просити – це ще не означає отримати. За ті самі десять місяців минулого року володарями статусу біженця змогли стати лише 118 осіб. Понад дві тисячі осіб отримали відмову, решта терпляче чекають на вирішення своєї долі.
Найбільше біженців прибуває до Чехії з Афганістану (14%), за ними йдуть українці (12%), вихідці з сусідньої Словаччини (10%), а також жителі Індії, Молдови та В'єтнаму (по 7%). Співробітники Міністерства внутрішніх справ зазначають, що останнім часом дещо скоротилася кількість біженців із країн Південно-Східної Азії. Водночас дедалі частіше притулку домагаються вихідці з країн колишнього Радянського Союзу, головним чином, з Молдови, Росії та Вірменії. З початку року в Чехії попросили притулок 545 громадян Росії, у тому числі 248 чеченців.
З кожним днем зростає і кількість прохань від українців. За останні три місяці піддані України «обійшли» афганців і стали найчисленнішою популяцією біженців. Щоправда, їхні справи розглядаються вкрай неохоче. За неофіційною інформацією, з усіх країн колишнього СРСР лише Білорусь і Туркменістан оцінюються чеською владою як злісні порушники прав людини, відповідно, і притулок надається, в основному, громадянам цих держав.
НІМЕЧЧИНА: БІЖЕНЦІВ – НА САМОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Кому – бублик, а кому – дірку від бублика. Одним іноземцям – громадянство, іншим – «грін карту», третім – вид на проживання, а четвертим навіть візу не продовжують. Вирішила «червоно-зелена» коаліція в Берліні таке становище виправити і прийняла постанову про нові поблажки для чужинців.
Тим з них, хто проживає в країні не менше 12 місяців, домагаючись надання політичного притулку, видаватимуться дозволи на вільну працю. Таким чином, скасовується запроваджена в 1997 році заборона на тимчасову роботу для політичних іммігрантів. Водночас дещо прискорюється процедура перевірки їхніх клопотань. Біженці зможуть самі утримувати себе, звільнивши місцеву владу від зайвих витрат, підкреслює головну мету ініціативи уряду статс-секретар міністерства праці Герд Андрес.
Хороша річ самозабезпечення! Заробив, і чекай собі, поки вирішать, що з тобою робити. Можеш навіть податки не платити.
У нових правилах є застереження: біржі праці мають надавати перевагу громадянам країн Європейського Союзу. Біженці отримуватимуть робочі місця лише за відсутності інших претендентів, хоча мова в будь-якому разі йде про малокваліфіковану робочу силу. Про ті місця, які для аборигена інтересу не становлять.
Негайна зайнятість забезпечується 85 тисячам іноземців. Цей контингент майже наполовину складають вихідці з Іраку та Югославії, Туреччини, Ірану та Афганістану.
Консервативна опозиція називає заходи уряду непродуманими. Як показує практика, лише близько трьох відсотків прийшлих отримують, зрештою, статус політичних біженців. Іншим відмовляють. Полегшений доступ до ринку праці, доводять християнські демократи, призведе до того, що приплив чужих, який скоротився в останні роки, знову різко зросте. Ліберали та демократичні соціалісти з ПДС, зі свого боку, вимагають для іммігрантів скасування будь-яких обмежень на роботу. Тим не менш, з першого січня нові правила набули чинності, повідомляє «Російська Німеччина».
БЕЛЬГІЯ: НОВА СИСТЕМА ПРИЙОМУ БІЖЕНЦІВ
Наприкінці грудня 2000 року в Брюсселі відбулася нарада бельгійських урядових служб щодо надання політичного притулку у зв'язку із запровадженням нової системи надання допомоги. Суть нової системи полягає в тому, що, починаючи з 3 січня 2001 року, потенційним біженцям не видаватимуть гроші: їх забезпечуватимуть «натурою» – тобто годувати та лікувати в Центрах для переміщених осіб. Потім іммігранти або отримають посвідку на проживання, або їх депортують.
Досі ті, хто подавав прохання про притулок, на весь термін його розгляду отримували грошову допомогу та доступ до системи охорони здоров'я, а якщо влада відмовляла у притулку, іммігранти, як правило, все одно мали можливість залишатися в країні.
Тисячі іноземців, які перебували в Бельгії нелегально, захотіли ще до набрання законом чинності отримати належні документи, гроші на перший час і зникнути з поля зору влади. У перші дні нового року бюро для реєстрації іноземців зазнало справжньої облоги: близько трьох тисяч людей днювали і ночували просто на вулиці. Організація «Лікарі без кордонів» та бельгійські військові власті поставили кілька десятків наметів і підвезли польові кухні. З метою запобігання цьому явищу було посилено контроль на кордонах держави, внаслідок чого заяви на притулок подали в основному ті, хто вже перебував на території Бельгії, або ті, хто в'їхав до Бельгії нелегально.
А тим часом бельгійський уряд вирішив вислати з країни двісті жителів Казахстану, яким туристичні бюро обіцяли роботу та посвідку на проживання в Бельгії. За повідомленнями поліції, у Бельгії лише іммігрантів з Казахстану, які нелегально проживають у країні, налічується 2,5 тисячі осіб. Жоден казахстанський заявник не зміг переконати бельгійську владу в тому, що він переслідується у своїй країні через свою етнічну приналежність або через свою політичну діяльність, тому всім мігрантам з Казахстану було відмовлено у наданні статусу біженця. Перша партія з 32 осіб зі збройною охороною вилетіла рейсом до Казахстану, однак, з незрозумілих поки причин, літак здійснив вимушену посадку в Москві і повернувся знову до Брюсселя.
КОЛИ НОМЕР ГОТУВАВСЯ ДО ДРУКУ
До редакції надійшла заява посольства Королівства Бельгія в Україні. У ній зазначається, що влада Бельгії прийняла рішення відновити у вигляді винятку з 22 грудня 2000 року систематичний контроль на кордонах країни. Це рішення прийнято у зв'язку з введенням в дію нових нормативних актів, що стосуються заяв на політичний притулок у Бельгії.
Дане рішення бельгійської влади означає, що будь-який іноземний громадянин, який перетинає кордон Бельгії, підлягатиме контролю, навіть якщо він має в паспорті шенгенську візу. Підставою для фактично тимчасового виходу Бельгії з Шенгенської зони послужила стаття 2.2 Шенгенської угоди. Контроль на кордоні Бельгії відновлюється «на деякий час», зазначається у заяві.