Як пишуть «Нові Вісті», за новим законопроектом, схваленим урядом Польщі ще в серпні, а пару тижнів тому ратифікованим сеймом, до 2010 року чисельність збройних сил скоротиться зі 124 тис. до 120 тис. осіб, і армію формуватимуть лише на професійній основі. Причому кількість власне солдатів збільшиться з 76 до 90 тис. Очікується, що парламент незабаром схвалить цей законопроект. Однак для набрання чинності його має підписати президент Лех Качинський, який хоче постійно тримати під рушницею до 150 тис. осіб. Адже Качинський – прихильник найширшої участі Польщі в міжнародних миротворчих та інших військових операціях. Втім, ні в кого з польських керівників немає сумнівів у тому, що призовні війська недостатньо підготовлені до інтернаціональних операцій.
Загалом перехід на контрактну армію, за оцінкою міністра оборони Богдана Кліха, обійдеться польським платникам податків у $25 млрд, які доведеться витратити до 2018 року. Немала сума в масштабах Польщі! Багато фахівців ставлять під сумнів спроможність бюджету країни профінансувати весь комплекс заходів з модернізації збройних сил. Тож насправді військова реформа може тривати роками.
Начальник прес-служби польського генштабу Сільверстр Міхальський поскаржився, що ЗМІ з надто великим ентузіазмом поставилися до військової реформи, яку фахівці з міноборони розробляли протягом двох років. На запитання про те, чому поляки не пішли шляхом сусідньої Німеччини (де поєднують і призов, і контрактників), пан Міхальський відповів, що це обійшлося б ще дорожче: «Призовники у нас служать по дев'ять місяців, за цей час вони просто не в змозі освоїти нову техніку, тож навіщо їх утримувати?»
Втім, під час дебатів з армійського питання обговорювали найрізноманітніші моделі формування національних збройних сил. Наприклад, швейцарська. Про неї варто розповісти докладніше. Всі громадяни Альпійської конфедерації, які досягли 20 років і не обрали для себе альтернативну цивільну повинність, підлягають військовому призову на строк не більше 4 місяців. Тим не менш, солдатів саме цієї держави вважають одними з найпідготовленіших у світі. Їхнє навчання починається з 15-тижневого добровільного курсу військової підготовки, розрахованого на допризовників. А після армії всі резервісти проходять регулярні армійські збори ще не одне десятиліття.
«Дембелі» тут поділяються на три категорії. До 32 років той, хто відслужив у швейцарській армії, зобов'язаний проходити у своїй колишній частині щорічний тритижневий курс підвищення кваліфікації. Так званий Landwehr, резервіст від 32 до 42 років, підкріплює свої солдатські навички вже лише тричі протягом 10 років. Кожні з таких зборів тривають по два тижні. Ну а «ландштурмісти» (тобто військовозобов'язані після 42 років) задовольняються двотижневими навчаннями зі стрільбою лише раз на 8 років. З настанням 51 року бойову зброю здають. Натомість швейцарська армія з її майже п'ятимільярдним бюджетом дарує бувалому солдату помпову рушницю.
Тож удома у семимільйонного населення наймирнішої на землі держави накопичилося на сьогодні два мільйони пістолетів і півтора мільйона як армійської, так і мисливської довгоствольної зброї. Зате кадрово-міліційна структура збройних сил цієї традиційно нейтральної країни дозволяє всього за чотири години збільшити 22-тисячний штатний армійський корпус до 650 тис.! І лише двох діб вистачає на те, щоб у гірських чудово обладнаних укріпленнях Швейцарії засіли 1,7 млн чудово навчених бійців. Тому що швейцарець, який носить армійську форму, щогодини вчиться саме ратній справі. Жодних нарядів на кухню або навіть варт! А на постах по периметру військових об'єктів у цій країні стоять... озброєні службовці з приватних охоронних фірм (їх ще називають Чоп).
За аналогічним принципом – мінімум солдатів-строковиків, максимум висококваліфікованих офіцерів та унтер-офіцерів, готових у будь-який момент прийняти під своє командування резервістів, будують свої армії Австрія та ФРН. В австрійців майбутню військову спеціальність медики, психологи та офіцери починають підбирати призовникам заздалегідь. Юнаків, які досягли 17 років і не виявили бажання проходити річну альтернативну службу в притулках або будинках для літніх людей, тестують дуже ретельно. Якщо ж призовник є студентом університету, він сам називає документально обґрунтовану дату свого приходу в армію. Після закінчення восьмитижневого «курсу молодого бійця» та прийняття присяги кожен солдат, що не провинився, має право всі ночі, що залишилися, проводити вдома. Всього вони проходять строкову службу протягом півроку.
У німців же відвідувати рідні домівки можна лише у вихідні. Але переваг від армійської служби все одно настільки багато (безкоштовне отримання водійських прав, навчання професії, затребуваної «на цивільному», тощо), що лише кожен десятий призовник виявляє бажання піти на досить непогано оплачувану «альтернативку». Строковиків у бундесвері – приблизно 30%. Весь особовий склад ЗС ФРН поділяється на Wehrpflichtig, тобто призваних на дев'ять місяців, добровольців-контрактників (Zeitsoldat) та професійних військових (Berufssoldat).
Рядовий призовник, який вирішив пов'язати своє подальше життя з армією, проходить навчання на курсах унтер-офіцерів та фельдфебелів. На четвертому році служби унтер-офіцер має право вступати до училища для фельдфебелів. Клопотання про прийом до професійних військових задовольняють, як правило, після 10 років служби. На той час хлопчина з нестійким характером перетворюється на чоловіка. І починає ставитися до підлеглих куди більш відповідально.