І знову душа прагне веселощів! Та й, власне, зовсім нічого дивовижного в цьому немає. Все-таки наша побутова та робоча буденність, у якій виключно грошові кошти, торговельні центри та інші предмети, не приносять того душевного задоволення, якого нам не просто хочеться, але й потрібно. Людина, хоч і користолюбна, проте все-таки душевна сутність. І «прикрасити іграшками» особисте життя бажається кожному.
У діловій буденності ми робимо це за допомогою барів, музеїв, кіномистецтва та інших створених руками людини «міських тем». У момент, коли нам випадає можливість відпочити більше, ми споряджаємося на природу, а в пору відпустки – до океану, в іншу державу або автомобільною магістраллю до власних рідних. А, працюючи, ми хронічно відчуваємо прагнення відпочити, розслабитися.
Однак це зовсім не те прагнення, яке малює собі наша уява та свідомість, заповнена щоденними справами та турботами. Це душа вимагає наповнення зовсім іншого – хвилюючого, мальовничого, високого, доброго та ясного. І ми її наповнюємо в міру можливості. Причому абсолютно не має значення, чи розуміємо ми це, чи ні.
Цікаво, яким був би індивід, якби в його житті завжди панувало свято? У «матеріальному словнику індивіда» є визначення характеристики подібної людини – щасливий. А якщо взяти трохи філософського фактора, то внутрішньо наповнений, урівноважений. А також ми часто вважаємо рівновагу задоволенням. Певною мірою це, звісно, правильно, але з іншого боку – рівновага є правильним рухом нашого життя.
Якщо є нездоланне бажання забути на деякий час свій бізнес, документи, грошові кошти, то в деяких випадках корисніше та правильніше надати цьому відчуттю свободу. Якщо вашому організму хочеться щось з'їсти, то ви ж це робите. І в прикладі з внутрішнім наповненням та рівновагою все приблизно так само. Споживай відчуття, споживай веселощі. І це вбереться натурою, «перетравиться» і поверне їжу в ті самі «органи», які відповідають за веселощі та пожвавлення в душі.
Фактор святкування невидимий. У тому числі, незважаючи на звичайні та очевидні предмети, ситуації. Але за допомогою явних предметів та всіляких урочистих подій ми й поглинаємо в себе це незриме свято. Все елементарно – адже в нас є конкретні органи сприйняття, дотику, почуттів. І ми здатні збирати свято по частинках та накопичувати його у власній душі.
_