Але, як зазначає Deutsche Welle, окрім доступності та зручності до особливостей німецьких гуртожитків можна віднести ще й атмосферу свободи: тут, наприклад, не знають, хто такий комендант. Щоправда, це не означає, що мешканцям дозволено все.
У жовтні 2015 року студентка з Мюнхена зазнала шоку: вона отримала листа з вимогою виїхати з гуртожитку. На пошуки нової квартири їй відводилося два тижні. Причина розірвання договору – студентка здавала свою кімнату на порталі Airbnb.
«Я не розраховувала на таку реакцію. У нашому гуртожитку деякі нелегально здають кімнати, і це досі нікому не заважало», – коментує вона на онлайн-форумі. Але в Німеччині здавати житло, орендоване в оренду, третій особі можна лише з дозволу орендодавця.
Здавати кімнату в гуртожитку, коли таке житло дотується державою і його важко отримати, – це вкрай аморально, вважають у мюнхенському Товаристві сприяння студентам вищих навчальних закладів, яке розподіляє місця в міських гуртожитках. З тієї ж причини студентів уже позбавляли житла і в Гамбурзі. Про суворі наслідки для спритних підприємців попереджають і оголошення в берлінських гуртожитках.
«Звісно, здача гуртожиткової кімнати в оренду третій особі – це абсолютне табу, – підкреслює в інтерв’ю DW Роберт Андерс з боннського Товариства підтримки студентів вищих навчальних закладів. В решті умов, яких студенти повинні дотримуватися, не так багато. Головне – дотримання правил внутрішнього розпорядку (Hausordnung), які є в будь-якому німецькому багатоквартирному будинку. «Отримуючи кімнату в гуртожитку, студент укладає договір оренди, тим самим погоджуючись із цими правилами», – пояснює Роберт Андерс. Мешканців просять шанобливо ставитися одне до одного, не шуміти з десятої вечора до сьомої ранку, не шкодити здоров’ю інших, – наприклад, не палити в загальних приміщеннях.
Придумані ці правила не для того, щоб життя малиною не здавалося, – у них проявляється турбота про самих студентів. З метою безпеки, наприклад, мешканцям часто не дозволяється розміщувати в гуртожитку свою пральну машину або використовувати переносну електроплитку. Велосипеди просять ставити не на сходовій клітці, а на спеціальних парковках. Багато гуртожитків забороняють тримати домашніх тварин.
Зате гостей у своїй гуртожитковій кімнаті можна приймати, коли захочеться, і особи їх контролювати ніхто не буде. Щоправда, до ночівель сторонніх у гуртожитках ставлення різного ступеня лояльне: якщо в Бонні тут немає жодних обмежень, то в Гейдельберзі, наприклад, можна влаштовувати гостей на ніч лише раз на тиждень.
«У німецьких студентських гуртожитків є свої закони. Головний – студенти самі вирішують проблеми, що виникають. І тут важлива толерантність мешканців», – зазначає Роберт Андерс. При цьому товаристві в університетських містах Німеччини існує орган студентського самоврядування (studentische Selbstverwaltung). Студенти самі організовують будні в гуртожитках. «Так склалося історично, коли в Німеччині 80 років тому з’явилися перші гуртожитки, – пояснює Роберт Андерс. – Лише пізніше Товариство підтримки студентів вищих навчальних закладів стало займатися організаційними питаннями на професійному рівні».
Щоб усе функціонувало злагоджено, у гуртожитках є старші тьютори (Senioren), тьютори та ментори. Їх обирають самі студенти на зборах мешканців. Старший тьютор є контактною особою для Товариства підтримки студентів вищих навчальних закладів під час обговорення важливих питань. Тьютори відповідають за певні сфери, наприклад, роботу з іноземцями чи новачками. І нарешті, ментори влаштовують культурні заходи та допомагають вирішувати побутові проблеми, як-от підключення інтернету або розділення сміття. Ці функції студенти виконують на добровільних засадах, а взамін отримують можливість жити в гуртожитку на кілька семестрів довше відведеного терміну.
Якщо у мешканців і виникають розбіжності, то найчастіше, за словами Роберта Андерса, це відбувається через приміщення загального користування. «У Бонні кожен другий мешканець гуртожитку – іноземець. Через відмінності в культурах бувають суперечки про те, як прибирати, як готувати, як вечірки проводити, – конкретизує експерт. – Без розмови один з одним не обійтися».
Що робити, якщо аргументи не допомагають? «Якщо конфлікт загострюється, що буває вкрай рідко, то підключаємося ми, – говорить представник Товариства підтримки студентів вищих навчальних закладів. – Мешканцю роблять попередження, можуть запропонувати переселитися в іншу кімнату або інший гуртожиток. Але розірвання контракту відбувається лише в найкрайнішому випадку».
А от при суттєвих пошкодженнях гуртожиткових меблів або обладнання наслідки можуть вдарити і по гаманцю. При заселенні в гуртожиток студенти платять заставу (Kaution). І Товариство підтримки студентів вищих навчальних закладів має право утримати із застави суму, яка хоча б частково компенсує збитки.