Холестерину та калорій в англійському сніданку хоч відбавляй, але зате після нього ви не зголоднієте до самого обіду, підкреслює кореспондент BBC Travel
Англійський сніданок – це напхана холестерином калорійна бомба, як правило, що складається з двох яєць, смаженої ковбаски, бекону, квасолі в томатному соусі, смаженого помідора та тостів. Дуже смачна та поживна річ: одразу відступає будь-яке похмілля, і їсти більше не хочеться до самого обіду. Якщо вживати його з частотою, запропонованою Моемом, то ваша очікувана тривалість життя, мабуть, серйозно скоротиться. Але шанувальники цієї страви щиро впевнені, що починати день потрібно саме з нього.
В ході моєї нещодавньої поїздки до Лондона я вирішив з'їсти кілька таких «піджарок» (fry up, як це називається в просторіччі), щоб з'ясувати для себе, чи дійсно це оптимальний сніданок, а заодно й зрозуміти, чи варто сприймати гастрономічну пораду Моема серйозно.
У кафе Regency в лондонському районі Пімліко англійський сніданок подають з 1946 року. Я звернувся до місцевого кулінарного критика Ліззі Меббот з проханням бути моїм гідом і консультантом. На вході в кафе ми зіткнулися з клієнтом, що виходив, з газетою під пахвою та свіжим синцем під оком. Я задумався: невже мені теж доведеться долати повну тарілку з боєм?
Меббот і я стали в чергу і спрямували погляди на написане крейдою на дошці меню: до стандартного сніданку входять яйце, бекон, ковбаска, квасоля в томатному соусі або помідори, хліб або тости, чай або кава. Коштує це все п'ять з половиною фунтів (приблизно 8 доларів 60 центів). За невелику додаткову плату можна також замовити англійський різновид дерунів (hash browns), смажену кров'янку (ковбасу з кров'ю та шматочками сала) та піджарку з картоплі з капустою.
Інтер'єр кафе невигадливий: прості столи з твердого пластику, пластикові ж стільці, на стінах розвішана боксерська символіка та сувеніри. Граціозна жінка за стійкою голосно вигукує на кухню замовлення: «Стандартний з помідором! Стандартний з бобами та фрі!» Ми замовляємо: я беру стандартний з кров'янкою та картопляно-капустяною піджаркою.
Поки ми чекаємо, Меббот розповідає мені про її власні правила поїдання англійського сніданку: «Багато копій ламається щодо соусного питання: кетчуп чи коричневий соус (солодкувато-кисла подоба кетчупу з патокою, фініками та оцтом). Я зазвичай кладу коричневий на ковбаску, а кетчуп – на решту смажених елементів». Але це ще не все: «Я не люблю, коли жовток яйця торкається помідора, і я знаю людей, які зі мною в цьому солідарні».
І дійсно, власні правила англійського сніданку є в багатьох. У комедійному телесеріалі Бі-бі-сі «Я – Алан Партрідж», де грав актор Стів Куган, стверджувалося, що яйця та квасоля в томатному соусі мають лежати на тарілці окремо. «Можливо, я захочу їх змішати, але треба, щоб це рішення прийняв я сам, – каже герой Кугана в серії, в якій йому готує англійський сніданок подруга з Росії. – А в якості дамби між ними треба застосувати ковбаску».
Над цим сміються, тому що в цьому жарті є багато правди. Не кожен любитель англійського сніданку має такі суворі правила, але час від часу опиняєшся за столом з кимось (як я зараз), хто приділяє пильну увагу деталям. Меббот рекомендує в першу чергу вивчити та оцінити ковбаску, яка, за її словами, є показником загальної якості сніданку. «Якщо ковбаска хороша, – каже вона, – то й все інше на тарілці теж зазвичай їстівне».
Ковбаска в кафе Regency виявилася на диво гідною, соковитою та свіжою, особливо якщо врахувати, що її нам подали в простій місцевій забігайлівці, яка не сповідує здорового підходу до меню. Та й сніданок загалом виявився кращим, ніж я очікував. Кров'янка, правда, була сухуватою. Кислота помідора допомогла збалансувати жирний бекон. А моя піджарка з напівтвердої картоплі з часом траплялася в ній капустою була загалом не видатною, але добре ввібрала рідкий яєчний жовток.
За даними Товариства англійського сніданку, некомерційної організації, «присвяченої історії, традиціям та спадщині повного англійського сніданку», ця страва з'явилася на початку XIX століття: поміщики-землевласники щільно снідали перед тим, як вирушити на полювання, або просто за ранковим читанням. Пізніше, у тому ж столітті, коли почав з'являтися середній клас, все більше англійців стали наслідувати багатіям – зокрема, споживаючи за їхнім прикладом англійський сніданок. Незабаром підтягнувся і робітничий клас, який зметикував, що калорійна піджарка – це гарний початок дня напруженої фізичної праці. До 1950-х років англійський сніданок став національною традицією.
Пам'ятаючи про аристократичне коріння страви, я вирішив спробувати й її елітну версію. Лондонський ресторанний критик Дженні Лінфорд, автор книги «Лондон для гурмана» (Food Lovers London), порадила для цього дорогий ресторан Quo Vadis у районі Сохо, що спеціалізується на сучасній британській кухні.
Тихий інтер'єр цього ресторану за відчуттями нагадує старомодний клуб або хол готелю. Повний сніданок коштує тут цілих 12 фунтів (майже 19 доларів), і до його складу входить приблизно той самий набір інгредієнтів, що й у кафе Regency (щоправда, відсутня квасоля в томатному соусі). «У дорогому варіанті, – пояснює Лінфорд, – основна різниця полягатиме у вищій якості продуктів».
Так воно і є: в Regency кров'янка була сухою, а в Quo Vadis – хрусткою ззовні та напіврідкою всередині. Бекон був ніжним та соковитим, а жовтки у яєць – яскраво-оранжевими.
«Я запропонувала це місце, тому що тут на тарілці добре проілюстровані одразу кілька тенденцій сучасної британської кулінарії, – пояснює Лінфорд. – Високоякісна їжа без претензій, у розслабленій атмосфері, а інгредієнти – місцеві та сезонні. Раніше, мабуть, справді хороший англійський сніданок подавали лише в готелях. Але тепер ситуація змінилася».
В останній ранок перебування в Лондоні я спустився до сніданку в готелі Milestone у Південному Кенсінгтоні, де зупинявся, і побачив у меню повний англійський сніданок. Замовляти його мені спочатку не хотілося: у мене не було особливого бажання починати третій день поспіль з холестеринової ін'єкції. Але раптом справа того вартує? Я все ж таки вирішив спробувати.
Рішення виявилося вірним. На тарілці було два види бекону (звичайний і з прошарками жиру), квасоля в томаті, апетитна смажена картопля з капустою, м'яка кров'янка, ковбаска з туго натягнутою шкіркою та соковитою начинкою, а також ідеально приготована яєчня з рідкими жовтками. Треба сказати, що з трьох згаданих сніданків цей справив на мене найбільш сприятливе враження. Він був дуже недешевим – 25 фунтів (майже 40 доларів), але на смак його інгредієнти були чудовими. Він коштував кожної своєї кілокалорії.
Після такої кількості англійських сніданків я почав побоюватися, що можу отримати інфаркт прямо в літаку над Атлантикою, дорогою назад до Нью-Йорку. Але я почав краще розуміти моемівську пораду. Драматург напевно був би задоволений сучасним станом англійської кулінарії: вона зараз у рази краща, ніж у 1965 році, коли він нас покинув. До того ж, я вирішив, що Моем все ж таки хвалив англійський сніданок, а не лаяв решту британської кухні. Якби не калорії та холестерин, цю страву дійсно варто було б їсти тричі на день.