Дорогі солдати
Головна зброя сучасної війни - це гроші. За цим показником військовослужбовці армії США з великим відривом випереджають своїх зарубіжних колег. Втім, варто зауважити, що зарплата у рядового та сержантського складу порівняно з тією, яку середньостатистичний американець може отримувати на цивільному, не така вже й запаморочлива. Стартовий розмір грошового забезпечення новобранця дорівнює $965 на місяць. Однак повне державне забезпечення, а також можливість отримати престижну освіту, яка знадобиться після звільнення в запас, роблять військову службу привабливою. Крім того, військовослужбовцям покладені різноманітні надбавки за участь у бойових діях. Скажімо, усі направлені сьогодні в зону Перської затоки із задоволенням сприймають той факт, що їхній місячний заробіток автоматично зростає на $500. Ще з 1991 року регіон оголошений Пентагоном «зоною воєнних дій», і служба в ньому навіть у мирний час оплачується додатково. Але набагато дорожче те, що на солдаті вдягнено, у що він взутий, не кажучи вже про засоби захисту та озброєння.
Думка американських військових аналітиків спрямована на те, щоб вести майбутні бойові дії з мінімальною участю людини. Найкраще, щоб «людина з рушницею» взагалі перебувала за сотні, а то й тисячі кілометрів від театру бойових дій. Але оскільки поки що це технічно неможливо, то рядовий та офіцерський склад отримують все нові засоби, що допомагають їм виконати бойове завдання за максимальної захищеності та комфорту. Ніщо не дрібниця. Наприклад, усі солдати, які прибувають у зону можливих боїв з Іраком, отримують черевики нового зразка вартістю близько $100 за пару. Попередні погано показали себе в Афганістані - у них швидко зношувалися підошви.
На наукові розробки за програмою створення нового солдатського спорядження Пентагон щороку витрачає не менше $50 мільйонів. У результаті за своєю індивідуальною оснащеністю американський солдат найдорожчий у світі - все, що він несе на собі, коштує приблизно $7,5 тисячі. Комплект польової військової форми коштує $56. Ціна гвинтівки М4 з прицілом нічного та денного бачення, гранатометом і ліхтариком - $920. У $400 обходяться пояс і рюкзак, пристосовані для зброї та амуніції, у $139 - каска. Змонтований на ній прилад нічного бачення - найдорожча частина особистого арсеналу: $3,5 тисячі. І, ніби нагадуючи про часи лицарів і хрестових походів, до комплекту кожного солдата міцно увійшов бронежилет із керамічними куленепробивними пластинами вартістю $1.584. Бійці частин спецназу додатково оснащені системою глобального орієнтування на місцевості, броньованими наколінниками та налокітниками, гнучкими наручниками тощо.
Джи-ай і хайтек
Одне з головних завдань полягає у зниженні ваги спорядження та зброї, яку переносить кожен військовослужбовець. Зараз наплічний рюкзак при стандартному завантаженні важить 27 кілограмів. До 2012 року розробники обіцяють зменшити цю вагу наполовину. Очікується, що до того часу вдосконаленими приладами глобального позиціонування на місцевості забезпечать кожного солдата. Автоматичні гвинтівки оснастять відеокамерами, які дозволять вести вогонь з укриття, не підставляючи голову під кулі противника. У шоломи додатково вмонтують детектори для виявлення хімічного та бактеріологічного зараження місцевості та кондиціонер. За підрозділами стануть слідувати радіокеровані моделі транспортерів зі спорядженням, боєприпасами та продовольством.
Засоби індивідуального захисту та зброї доповнюються новітніми розробками на полі бою та далеко за його межами. На думку експертів, найвищий рівень технічної оснащеності збройних сил США - це ще одна відмінна їхня риса. З цим, до речі, пов'язане зростання освітнього рівня американських солдатів. Ще в 1980 році лише 54% рядового та сержантського складу мали повну середню освіту, тепер ця цифра становить 98%. А 75% військовослужбовців є комп'ютерно грамотними. «Нові інформаційні технології просякли буквально кожну клітинку в армії, авіації та на флоті, - йдеться в одному з документів Лексінгтонського інституту, який займається дослідженнями у галузі оборони. - Кожен крок у підготовці та реалізації одного завдання і негайному переході до планування наступного комп'ютеризований». На практиці це виявляється в тому, що в Катарі, в новому мобільному штабі глави Центрального командування генерала Томмі Френкса, який керуватиме бойовими діями проти Іраку в разі їхнього початку, можна бачити на комп'ютерних моніторах розташування американських танків, самохідних артилерійських установок та інших транспортних засобів із точними даними про рівень пального в їхніх баках і стан боєкомплектів. Під час нещодавніх навчань накази та команди, з одного боку, і зворотні доповіді - з іншого, передавалися не через насичений перешкодами радіоефір, а електронною поштою. Вони також надходили через оснащені комп'ютерами танки М1 «Абрамс» і через контрольовані на відстані безпілотні літаки-розвідники, оснащені відеокамерами, що діють у режимі реального часу. США збираються використати у війні з Іраком щонайменше шість різновидів безпілотних розвідувальних апаратів, які позитивно зарекомендували себе в Афганістані (Predator, Global Hawk, Dragon Eyе, Shadow та ін.).
Бронетехніка, призначена для участі в можливому вторгненні в Ірак, також оснащена комп'ютерними програмами, які дозволяють командиру та водієві бачити напрямок власного руху та переміщення інших американських машин. Більше того, при простому дотику до одного з цих рухомих квадратиків або трикутників, що символізують танк чи БТР, на екрані миттєво спалахують усі дані, включаючи імена членів екіпажу. Щоб сповістити про помічену кимось небезпеку, також достатньо торкнутися відповідної «іконки» все на тому ж екрані.
Ніхто не забутий
Однак, незважаючи на всі ці комп'ютери та іншу електроніку, американський солдат аж ніяк не став простим придатком техніки. Підтримання високого морального та бойового духу ніхто не скасовував. Ця мета досягається щоденними виснажливими тренуваннями, під час яких необхідні навички доводяться до автоматизму. Але не тільки.
У патетичному фільмі Стівена Спілберга «Врятувати рядового Райана» підмічено головну особливість американської армії - турбота про життя кожного солдата є пріоритетом, важливішим, ніж навіть перемога над противником. Ця риса і раніше проявлялася досить рельєфно, а після В'єтнаму стала просто першою заповіддю будь-якого воєначальника - від командира відділення до верховного головнокомандувача. Її недотримання з будь-яких, навіть цілком об'єктивних, причин загрожує серйозними наслідками. У 1980 році смерть вісьмох десантників під час невдалої спроби звільнити заручників у посольстві США в Тегерані позбавила президента-демократа Джиммі Картера шансів на переобрання. І тому в США нікого не дивує, що, провівши з 1972 по 2003 рік 90 великих бойових операцій, включаючи антитерористичну акцію в Афганістані, армія втратила загиблими лише 900 військовослужбовців! «Принцип, що немає нічого ціннішого за життя солдатів, спочатку виявився закладеним в американське військове будівництво, - каже аналітик з вашингтонського Центру оборонної інформації Микола Злобін. - Ця армія дуже багато, непропорційно багато, порівняно з іншими країнами вкладає в різні структури з порятунку своїх військовослужбовців». Дивно, але факт: напередодні війни з Саддамом США домовляються про порядок розшуку та порятунку своїх пілотів навіть із включеним Джорджем Бушем в «вісь зла» Іраном.
Американські солдати впевнені, що вони не опиняться забутими. Досі наполегливо розшукуються сліди загиблих або зниклих безвісти не лише у в'єтнамській війні, а й у війні в Кореї та навіть під час інтервенції в Радянську Росію в 1918-1920 роках. Тож історія рядового Райана аж ніяк не виглядає пропагандистською легендою.
Армія меншин
Втім, самі американці визнають, що їхня армія зовсім не є аж настільки ідеальною. У ній вистачає і того, що у нас називається «нестатутними відносинами», і просто злочинів. Наприклад, спостерігачі з тривогою відзначили, що вперше за останні 20 років окреслилася тенденція до зростання кількості наркоманів в армії. З 1999 року понад 17 тисяч військовослужбовців були звільнені за те, що вживали наркотики.
Мабуть, ще більшою проблемою є те, що престиж військової служби, незважаючи на всі надавані урядом пільги та привілеї, падає. Хоча американська армія, на відміну від нашої, є контрактною і формується виключно на добровільній основі, проблеми з призовом є і в ній. Скажімо, постійне збільшення кількості жінок-військовослужбовців зовсім не є наслідком усвідомленої політики рівного представництва статей. Просто не вистачає добровольців-чоловіків, яким легше, ніж жінкам, знайти більш високооплачувану роботу на цивільці. Нині слабка стать становить 14,4% особового складу армії США. Найбільше жінок служить в авіації (19%), найменше - у корпусі морської піхоти (6%). У 1991 році жінки до участі в бойових діях проти Іраку не допускалися навіть у допоміжних підрозділах. Якщо США почнуть нову війну, то жінки-військовослужбовці вперше отримають дозвіл діяти в другому ешелоні американського наступу - у військовій поліції, інженерних ротах і взводах хімзахисту.
Расово-національний і соціальний склад збройних сил також викликає занепокоєння у військових аналітиків. Рік від року в армії США стає все більше представників національних меншин і вихідців із бідних сімей. Нині расово-етнічний склад американських військовослужбовців виглядає так: білі - 58,7%, афроамериканці - 26,4%, латиноамериканці - 8,1%, інші - 6,8%, що зовсім не відповідає співвідношенню цих груп у суспільстві загалом. Левина частка військовослужбовців - вихідці з південних і західних штатів. В рекрутських бюро пояснюють це тим, що на північному сході США та в штатах Середнього Заходу не дуже багато баз або інших військових об'єктів і немає сімей із військовими традиціями. Однак більш імовірна інша версія: у найбільш економічно розвинених регіонах країни просто не так багато охочих служити у збройних силах.
Проблеми з комплектуванням породили ще одну специфічну рису збройних сил США. В американській армії служить понад 31 тисячу іноземних громадян - майже 2% від її загальної чисельності. На відміну, скажімо, від французького Іноземного легіону, в Америці зарубіжні найманці не зведені в окреме формування, а розкидані по різних родах військ і підрозділах. Майже половина іноземців служить у військово-морських силах. По шість тисяч осіб налічується в корпусі морської піхоти та сухопутних військах, у ВПС служать лише 2.957 іноземців.
Після вересневих теракців програми найму на військову службу негромадян США були піддані ретельній ревізії, але не згорнуті. Для підданих інших країн служба в американській армії приваблива тим, що дає можливість у прискореному порядку натуралізуватися в США. Якщо для звичайних іммігрантів строк отримання американського громадянства становить п'ять років, військові волонтери мають право на американський паспорт уже через три роки. Тож і сьогодні майже що будь-хто охочий може запропонувати Пентагону свої послуги...