Згідно з Індексом вартості життя, після «брексіту» Лондон несподівано став дешевшим містом
В результаті зрушень у світовій економіці, які можна було спостерігати протягом минулого року, життя в деяких дуже дорогих містах дещо подешевшало. Або під впливом змін у міжнародній політиці, або через зміну пропорцій експорту та імпорту, або через стрибки валютних курсів такі мегаполіси, як, наприклад, Лондон і Пекін, раптом опинилися набагато нижче, ніж зазвичай, у щорічному Індексі вартості життя (або прожиткового мінімуму), що складається міжнародною аналітичною компанією Economist Intelligence Unit (EIU).
А оскільки в подібних випадках курс місцевої валюти зазвичай падає відносно інших валют (і часто зростає рівень інфляції), від змін у вартості життя виграють насамперед іноземні спеціалісти, які працюють у зарубіжних компаніях. Оглядач Бі-бі-сі поговорив з місцевими жителями та іноземцями, які живуть саме в таких містах: як вони відчувають на собі ці зміни, на чому тепер можна заощадити?
ЛОНДОН
Результат голосування на референдумі про вихід країни з Євросоюзу негайно позначився на курсі фунта стерлінгів – настільки, що Лондон, дуже довгий час який перебував серед найдорожчих для проживання столиць світу, всього за рік опустився в індексі Economist Intelligence Unit аж на 18 місць.
Туристи з інших країн заполонили британську столицю, щоб купити речі, які для них тепер стали коштувати дешевше. За деякими оцінками, рівень витрат іноземців у Лондоні зріс порівняно з минулим роком більш ніж на 36%. Однак оскільки порівняно з фунтом багато інших валют зміцніли, вартість імпортних товарів для британців зросла, зазначає Ієн Райт, засновник компанії MoverDB.com, що займається міжнародними перевезеннями.
Експерти прогнозують, що в результаті «брексіту» ціни на такі важливі імпортовані товари, як фрукти та овочі, ймовірно, зростуть приблизно на 8%. Незважаючи на це, є маса можливостей зробити життя в британській столиці більш підйомним для середнього гаманця. Йдеться насамперед про житло. При цьому треба враховувати, що, як правило, на півдні та сході Лондона і знімати, і купувати нерухомість дешевше, ніж на півночі чи заході.
Райт, канадець за походженням, каже, що Лондон де в чому досить дивне місто: «Тут соціальне житло для малозабезпечених може впритул сусідити з будинками, що коштують багато мільйонів фунтів». Сам Райт живе в районі Еббі Вуд на південному сході Лондона, де, за його словами, за 1000 фунтів на місяць можна знімати будинок – або купити його приблизно за 325 тис. фунтів стерлінгів. «Цей район сьогодні не виблискує можливостями для розваг, але тут багато парків, є руїни старовинного абатства – і все це безкоштовно», – оптимістично зазначає він.
Серед інших варіантів, які можуть бути вам по кишені, – Лейтон, що поруч з Олімпійським парком на сході Лондона, та Іст-Хем, що на південь від Лейтона. Іст-Кройдон на півдні столиці переживає велику перебудову, тут скоро відкриється новий торгово-розважальний комплекс, але ви все ще можете знайти житло, яке можна знімати всього за 500 фунтів на місяць.
Хоча в нинішній Британії стали відчутними антиіммігрантські настрої, Райт запевняє, що це зовсім не стосується столиці країни, яка залишається багатонаціональною, відкритою та толерантною. «У Лондоні набагато менше суто етнічних анклавів, ніж, скажімо, у містах США, тому експати та іммігранти з різних країн світу тут живуть пліч-о-пліч з місцевими. Це, на мою думку, – одна з найприємніших рис цього міста», – підсумовує він.
ПЕКІН
Багато китайських міст втратили свої високі позиції в індексі EIU – деякі опустилися більш ніж на 10 місць, наприклад Пекін. Хоча в документі EIU не згадуються причини, але згідно з деякими джерелами це сталося через падіння попиту на китайський експорт та ослаблення юаня відносно долара.
Приблизно так само, як і в Лондоні, ступінь доступності житла залежить від того, наскільки далеко від центру міста ви готові оселитися. Двокімнатну квартиру в районі Тунчжоу, що за 22 км на схід від центру столиці, можна зняти за 2500 юанів на місяць.
«Але вам, як іноземцю, краще знайти кімнату ближче до центру – приблизно за 4000 юанів, що цілком можливо, якщо шукати навіть поруч із такими крутими районами, як Санлітун або Гулоу», – каже Ом Баффало, американець, який живе зараз у Пекіні. Якщо говорити загалом, то південні та західні райони Пекіна дешевші, ніж північні та східні.
Ще один спосіб заощадити – користуватися метро, а не таксі. «Якщо їздити на середні та великі відстані, то таксі в Пекіні коштуватиме набагато дорожче, ніж метро, і їхати ви будете довше», – зазначає Джош Онг, директор з глобального маркетингу та комунікацій компанії Cheetah Mobile, що знаходиться в Пекіні. «Спочатку користуватися метро страшнувато, особливо в години пік, але досвідченим шляхом ви знайдете оптимальний для себе маршрут».
Він також радить харчуватися, як місцеві, і користуватися сайтом dianping.com для того, щоб знайти місця, куди ходять їсти справжні пекінці: «У Пекіні західна кухня коштує дорого. Але майте на увазі: забігайлівки з найсмачнішою локшиною та чудові пельменні – буквально у вас за рогом».
ЛАГОС
Колишня столиця Нігерії, як і Пекін, опустилася на 16 місць у списку Economist Intelligence Unit – насамперед через падіння цін на нафту, головного експортного товару країни. Здавалося б, працюючі тут іноземці повинні бути цим задоволені. Але, як каже приїхавший сюди зі США Хасім Зейн, який представляє спільноту експатів InterNations, для місцевих жителів ціни зростають, а разом з цим зростає і злочинність, збільшується кількість крадіжок. Але місцеві вважають, що достатньо проявляти здоровий глузд – і жити можна.
«Я відчуваю себе в цій країні як вдома через менталітет нігерійців. Вони не падають духом, готові домагатися свого і завжди знаходять час і можливість повеселитися», – розповідає Зейн. До того ж, «в Лагосі вміють, як ніде, влаштувати справжню вечірку, сім днів на тиждень!»
Лагос природним чином поділений на дві частини – ту, що знаходиться на материку, і ту, що на островах. Більшість експатів віддає перевагу острівній частині, особливо району острова Вікторія, що за 17 км на південь від центру міста, і так само престижному Ікойї, побудованому британцями під час колоніального правління. А взагалі ті, хто працює на реальному виробництві, а не в бізнесі «нігерійських листів», селяться зазвичай у материковій частині міста. Там, за словами Хасіма Зейна, найкращі райони – Ілупейу та Ікеджа. Вони безпечніші за інші, мають добре розвинену і стабільно працюючу інфраструктуру.
МЕХІКО
Столиця Мексики завжди вважалася прийнятним за витратами на життя містом, а цього року Мехіко впав ще на дев'ять пунктів в Індексі EIU і займає тепер 82-е місце серед 132 міст у списку Economist.
Протягом минулого року національна валюта продовжувала слабшати, інфляція зростала разом із цінами (у тому числі ціною за проїзд у міських автобусах, що стало причиною протестів). Тож у Мехіко розумніше дійти до метро, ніж користуватися автобусом, каже Лорен Кокінг, яка живе в мексиканській столиці уродженка Лондона, ведуча блогу мандрівника. А пізно ввечері вона рекомендує користуватися послугами Uber: «Часто це дешевше, ніж звичайне таксі, і безпечніше, ніж громадський транспорт, – особливо в пізній час доби».
Робити покупки на місцевих ринках (tianguis) дешевше, ніж у великих супермаркетах. «Різниця в цінах вас вразить, – зазначає Кокінг. – Я вважаю, що місцева їжа – це те, заради чого тут варто оселитися».
Більшість експатів, за її словами, селяться в районах Рома і Кондеса, але там важко відчути дух справжнього Мехіко. «Я рекомендую пошукати житло в таких явно недооцінених місцях, як Нарварте або Дель Валле, що на південь від центру столиці. Вони більшою мірою житлові, і там менше ризику постраждати у разі землетрусу. Те саме можна сказати і про такі південні райони, як Копілько і Койоакан».
«Койоакан – дуже гарний, з будівлями в колоніальному стилі, з затишними парками і тихими вуличками. На жвавій центральній площі багато можливостей скуштувати місцеву їжу і взагалі розважитися», – розповідає Наталі Б., народжена в Мехіко. Вона працює в турфірмі, яка знайомить приїжджих з місцевою кухнею. Вона, як і Кокінг, теж радить Нарварте, який активно будувався і зростав у період між 1940-м і 1970-м. Дуже багато оригінальних будівель збереглося досі. Це тихий житловий район із сімейною атмосферою.
БУЕНОС-АЙРЕС
Буенос-Айрес (разом із Лондоном) став цього року рекордсменом за глибиною падіння в Індексі EIU. У тому, що він опустився на 20 місць, можна звинувачувати крихкість аргентинської економіки.
Втім, місцеві жителі вже давно звикли до стрибків цін, розповідає господиня Buenos Aires Cultural Concierge Маді Ленг із США, яка живе в Буенос-Айресі вже 10 років. «Місцева економіка – це щось божевільне, – каже вона. – Але аргентинці сприймають це спокійно – головне, щоб була яловичина для гриля».
Лола Блек, вчитель танго і представниця InterNations, описує Буенос-Айрес так: «атмосфера великого міста, але досить розслаблена, зі змішаним латино-європейським шиком».
Щоб повністю відчути вібрації столиці Аргентини, експатам рекомендують пожити в Пуерто-Мадеро, що за 4 км на південний схід від центру міста. Це чистий, престижний район, розташований близько до океану, на березі затоки Ла-Плата. Другий варіант – Сан-Тельмо з історичною забудовою колоніального періоду (але там гірше з безпекою).
Ті, хто їде в Буенос-Айрес заради його танго, мають оселитися в Альмагро. «Це ідеальне місце через своє суперцентральне розташування. Воно зовсім поруч із туристичним і фешенебельним Палермо, і до ділового центру дуже близько, – розповідає Ленг. – У цьому районі повно барів, ресторанів, танцювальних залів milongas і місць із живою музикою».
В аргентинській столиці багато парків і площ, і взагалі є де розважитися. «А опівдні приємно просто посидіти за столиком на площі, попиваючи чай мате (наш традиційний напій) і роздивляючись перехожих», – зізнається Маді Ленг.