Одного разу одна моя знайома зайшла в «Планету нігтів» зробити манікюр і стала свідком кривавої бані. Українка-косметолог була застрелена найманим вбивцею. В результаті вибуху гранати постраждали три клієнти салону.
Берлін швидко дізнався про вбивство і також швидко про нього забув. Берлінці не люблять, коли їм нагадують про те, що їхнє місто стало місцем відпочинку та розваг часом некерованих «нових» росіян та українців.
Післявоєнний Берлін був одним із притулків офіцерів КДБ та ГРУ, які без особливих зусиль проникали крізь пористу Стіну. Після падіння Берлінської стіни багато з них не поїхали, а організували експортно-імпортні компанії, турагенції, транспортні підприємства і, як кажуть, найкращі в місті борделі. Сьогодні росіянин, приїхавши до Берліна, може підстригтися у російського перукаря, полікуватися у російського лікаря, полагодити машину у російського механіка. Тим, хто знає, що таке російські зачіски, медицина та авторемонт, може здатися, що ці послуги мають сумнівні переваги, але росіяни мають надприродну здатність створювати відчуття рідного дому в чужій країні, а тому Берлін не повинен здаватися їм таким уже чужим.
Кожні вихідні на літаку з Санкт-Петербурга сюди прилітають заможні дівчата з мамами за товарами фірм Prada, Donna Karan та Versace. У всіх модних бутиках тепер є російські продавці, які приймають замовлення по телефону з усіх куточків рідної Росії. У понеділок вранці сукні 2012 року вартістю від $2.000 – мінус ПДВ, оскільки росіяни можуть вимагати його відшкодування, – вже чекають своїх покупниць.
Менш заможні прибувають на нічних поїздах у дешевих куртках і блукають російським Берліном. Вони постачають місцеві магазини новими відеокасетами, ікрою в сумках-термосах, яка через чорний хід продаватиметься в шикарні ресторани.
У російському торговому товаристві панує колективне розуміння, що це місто – не лише місце для купівлі та продажу товарів, а й безпечний притулок. Незважаючи на пригоду в «Планеті нігтів», факт полягає в тому, що російські мафіозі намагаються не вбивати один одного на вулицях столиці Німеччини.
У цьому місті можна скоротити кількість охоронців, можна піти в казино без зброї. Крім того, це місто культури. Володимир Набоков, під час свого берлінського заслання, грав тут у теніс, гуляв у міських парках. Після революції десятки тисяч білих росіян оселилися в Шарлоттенбурзі, районі контрастів, де шикарні будинки сусідять з убогими крамницями.
Якщо почитати статистику, Берлін може здатися передовою лінією Європи, що розширюється: тут відкрито 2.300 російських магазинів, тут офіційно зареєстровано 200.000 росіян, у яких є навіть власна газета – «Російський Берлін». Часом складається враження, що Росія та Німеччина природно доповнюють одна одну. Росіяни гостро потребують модернізаторів і вчителів; Німеччина – в енергії та сировині.
Однак реальність, напевно, полягає в тому, що німці та росіяни живуть на різних планетах. Ольга – одна з багатьох росіянок з науковим ступенем, які приїхали до Берліна працювати офіціантками. Вона згадує перший вечір, проведений у цьому місті десять років тому: «Я прийшла в німецький бар, там панувало дике веселощі – люди пили, танцювали, кричали, розмовляли. Я подумала: «Боже, німці насправді точно такі ж, як ми».
На жаль, виявилося, що в цей день Німеччина виграла чемпіонат світу з футболу, і з тих пір Ольга жодного разу не бачила такого веселощів у німецьких барах.
Вона вийшла заміж за російського письменника Володимира Камінера, наразі працює в російській дискотеці, привозить до країни слов'янське веселощі. Камінер щойно опублікував книгу, яка була зустрінута в Німеччині дуже добре. У ній він намагається пояснити, що до росіян, а також до інших етнічних меншин треба прислухатися, а не ігнорувати їх і не сприймати заздалегідь як злочинців.
Мабуть, росіяни розуміють ринкові принципи краще, ніж жителі країни, де вони живуть – Камінер починав з продажу пива на залізничних вокзалах Берліна, на 30% дорожче звичайної ціни. Крім того, у них значно краще виходить створювати за кордоном соціальне коло. Просто будьте обережні, коли йдете робити манікюр.