Низькою народжуваністю сьогодні не обурений тільки лінивий. Думаєте, материнський інстинкт з настанням капіталізму випарувався? Нічого подібного: жінка будь-якої країни і національності завжди залишається жінкою. Але чому ж тоді невблаганна статистика твердить, що «європейські жінки народжують першу дитину в середньому в 28-29 років. Найраніше обзаводяться дітьми жительки Австрії та Португалії (у 26-27 років), пізніше за всіх - уродженки Швеції (у 30-35 років). Найбагатодітніші мами - ірландки та француженки, а італійки та іспанки народжують не більше двох дітей...»? Очевидно, все знову ж таки впирається у фінанси та соціально-правові гарантії. І тут на допомогу жінкам усіх країн, часів і народів приходить Знання: законів, прав і... цін.
США: тут збережуть канал кохання
Америка у більшості з нас асоціюється з раєм. Але не всім у цьому раю добре живеться. Бажання мати сім'ю, а тим більше дітей, у Новому Світі має бути обов'язково підкріплене не лише солідною матеріальною базою, а й залізними нервами з відмінним здоров'ям. Тут ніхто не піде назустріч вагітній жінці, полегшивши графік її роботи, не кажучи вже про молоду маму, яка розривається між сім'єю та службою. Тож у цій країні практично відсутня нормальна (за нашими поняттями) політика захисту прав матерів. За пару місяців після пологів жінка вже має бути на робочому місці та виконувати свої службові обов'язки. Якщо ж вона забариться, захопившись новонабутим почуттям материнства, на її місце негайно візьмуть іншого співробітника, а матуся просто залишиться без роботи.
Що стосується державних виплат і допологової відпустки - американки поки що тільки мріють про це. Після пологів декретна відпустка триває лише три місяці, причому без оплати. Тішить одне - пологи покриває медична страховка. Але не всім і не завжди. Жінкам без страховки, які приїхали народжувати до США, звичайні пологи обійдуться майже в $10 тис., кесарів розтин - у $13 тис. Звісно, таких небагато, більшість породіль - громадяни країни. Для них пологи коштують набагато менше, ніж для іноземок. А найдешевше народжувати вдома - тут фактично треба оплатити лише працю акушерки, що обійдеться в кілька сотень доларів.
Однак страхові компанії, не бажаючи ризикувати, уникають включати пологи до списку оплачуваних медичних послуг, тож усю суму, як правило, доводиться викладати породіллі та її родині. Найдорожчі - стандартні пологи в госпіталі під керівництвом акушера-гінеколога та із застосуванням анестезії: кожен день перебування тут коштує приблизно $1,5 тис., а ще треба окремо оплатити роботу лікарів (рахунок теж іде на тисячі) і, можливо, додаткові процедури та аналізи. Проте деякі сім'ї мають страховку, яка покриває від 80% до 100% витрат. Для найбідніших людей - із низькою зарплатою, безробітних, іммігрантів - в Америці існує безкоштовна страховка «медикейд».
У США дозволено кесарів розтин за бажанням пацієнтки. Ризик від операції мінімальний, та й лікарям простіше. Користуються цим, звісно ж, далеко не всі: кесарів за бажанням роблять головним чином тим, хто просто дуже боїться болю, і тим, хто хоче, щоб там, усередині, нічого не розтягувалося. Але часто причина таких пологів банальна - все ті ж гроші. Природні пологи в середньому в півтора раза дешевші за кесарів розтин. Тому недивно, що частота таких операцій у приватних клініках, де гонорар лікаря становить від 20% до 40% від загальної суми, злітає до 42,5% і опускається до 18% у штатних госпіталях, де лікарі сидять на ставці. До речі, це американці придумали абсолютно комерційне гасло «Preserve your love channel - take a Caesarian!», що в перекладі означає «Збережіть свій канал кохання - робіть кесарів!».
Ізраїль: тільки обріжуть безкоштовно
В Ізраїлі пологи теж оплачують із медичної страховки, яку щомісяця стягують із зарплати ізраїльтян у розмірі 3% і відраховують до лікарняної каси. Від цього, звісно, нікому не легше - адже платити все одно доводиться, зате не потрібно викладати всі гроші одразу. Ставлення до пологів і дітей тут особливе, воістину єврейське. Тому, мабуть, і приїжджають до Ізраїлю народжувати та лікуватися жінки з різних країн світу.
Що стосується державних виплат, то працюючій мамі декретна відпустка оплачується за середньою заробітною платою, непрацюючій - за мінімальною. Часу підготуватися до появи нового члена сім'ї в Ізраїлі не так уже й багато - лише два місяці (один до пологів і один після). А якщо нещодавно народжене чадо, борони Боже, занедужає - йому, звісно, вручать безкоштовний мінімальний набір ліків, який видається всім дітям до певного віку, але лікарняний по догляду за дитиною матері не оплатять. Крім того, можуть і взагалі з роботи не відпустити. Тож із хворою дитиною в Ізраїлі сидить бабуся або няня (послуги останньої не з дешевих - від $10 до $50 на годину).
А ще тут частково треба оплатити дитячий садок і школу. Адже в Ізраїлі обов'язкова дошкільна освіта: з чотирьох до семи років діти навчаються в дитячих садках, а потім вступають до шкіл, де навчання триває 12 років. Тішить, що хоча б на обряд бритміли (обрізання) витрачатися не потрібно - його оплачує держава.
Однак не лише матеріальний бік питання жорстко регулюється в Ізраїлі. Не дай вам Бог чимось образити дитину! Тут майже з пелюшок діти разом із молоком матері всмоктують і закони про охорону дитинства. А вони гласять: бити дітей не можна, інакше вони можуть поскаржитися в поліцію. І поганих батьків не лише заарештують чи оштрафують, але навіть можуть позбавити батьківських прав. Закон «Про право зростати в сім'ї» ще більше підстьобує ізраїльтян бути хорошими батьками, адже інакше дитину можуть віддати в іншу родину.
Але в бажанні мати побільше дітей євреїв це не зупиняє. Ізраїльтяни середнього достатку при зарплаті в 15 тис. шекелів багато що можуть собі дозволити. Тому, напевно, у населення цієї країни так багато дітей: у звичайній релігійній сім'ї в середньому 7-12. Але, окрім своїх, євреї часто виховують і всиновлених. Можливо, причина тому - кругленька сума, яку отримують батьки від держави.
Європа: тата відправлять у декрет
У Данії маленькі громадяни оточені турботою держави навіть незалежно від того, чи перебувають їхні батьки в офіційному шлюбі чи ні. Попри те, що 45% малюків народжуються поза шлюбом, випадки відмови визнати батьківство тут поодинокі. Молода данка має право на семимісячну декретну відпустку, причому місяць вона зобов'язана взяти до народження малюка. Крім того, жоден керівник підприємства не ризикне звільнити або понизити на посаді жінку, яка повернулася з декрету. В іншому разі йому доведеться виплачувати їй заробітну плату протягом 19,5 місяця.
А ще в Данії найдосконаліша в Європі система ясел, дитсадків та інших дошкільних закладів. Причому система садочків від підприємств, як колись у нас, дуже поширена. Половину утримання дитини в дошкільному закладі оплачує організація, де працює один із батьків. Можливо, саме тому в Данії рівень народжуваності так виріс за останні 10-15 років - 1,8 дитини на кожну жінку. Що ж стосується батька, то він не лише присутній при пологах, а й має право взяти двотижневу оплачувану відпустку одразу після народження дитини.
Сусідні шведи переступили цю планку, узаконивши обов'язкову батьківську відпустку по догляду за малюком до трирічного віку мінімум у 30 робочих днів. Зарплата батька в цей час становить 80% від звичайної суми. Пологи для осіб, які мають вид на проживання у Швеції, теж безкоштовні. Ці та інші пільги сприяють тому, що сьогодні країна посідає друге місце в Європі за кількістю малюків: двоє дітей на кожну жінку.
У Франції дітонародження теж всіляко стимулюється. Працююча мати має право на скорочення робочого часу та на додаткову «материнську» зарплату, що становить близько 100 євро за наявності однієї дитини, 135 євро - якщо дітей двоє, і майже 200 євро - якщо їх троє. А матерям-домогосподаркам, у яких більше двох дітей, держава платить справжню зарплату в розмірі 525 євро. Тож на питання «Почім дітки?» тут з усією відповідальністю відповідає держава. Тому, напевно, у Франції немає притулків та дитячих будинків. А дітей із неблагополучних сімей усиновлюють благополучні, яким, природно, допомагає держава. Істинні ж батьки при цьому не мають права навіть відвідувати дитину, щоб її не травмувати.
Китай: народжуємо за планом
Але не все коту масниця. У Китаї багатодітним сім'ям не позаздриш - тут править бал політика планового дітонародження. Про допомогу держави молодим сім'ям взагалі говорити не доводиться - з тих, хто насмілився мати в сім'ї більше однієї дитини, мало не стягується штраф. А ще китайський уряд вимагає від керівників усіх рівнів узяти на себе відповідальність за стан дітонародження. Тепер уявіть собі директора підприємства, який має нести персональну відповідальність за чуже задоволення...
Хоча сказати, що на Сході не люблять дітей, не можна. У китайців є навіть спеціальний ієрогліф, що має відношення до вагітності та ще не народженій істоті, у грубому перекладі означає «виховання ембріона». Та й давньокитайське вчення фен-шуй рекомендує майбутнім матерям зосередитися на собі, на своєму інь, не перевантажуватися на роботі й не думати про матеріальні труднощі, яких, очевидно, навіть давнім даосам не вдалося уникнути.
Кіпр та Італія: демографічна криза
Дитяче питання порушувалося і на Кіпрі. Щоб підвищити рівень народжуваності, уряд вирішив заохочувати кіпріотів, які мають трьох і більше дітей. З 1 січня 2001 року при народженні третьої дитини багатодітним батькам видається одноразова допомога в розмірі 5 тис. кіпрських фунтів ($7,5 тис.). А ті сім'ї, де четверо і більше дітей, щомісяця отримують близько 300 фунтів (або майже $500). Ну чим не райська насолода створювати сім'ю в такому місці?!
А ось італійська мама сьогодні має найменшу кількість дітей у Європі - в середньому один-два малюки, незважаючи на те, що саме в італійок найнижче професійне навантаження. Лише 5% робочих місць мають гнучкий графік, і безробітною в першу чергу стає жінка, особливо якщо вона часто відпрошується з роботи раніше або затримується через домашні справи.
Більшість мешканців Італії вважають, що сьогодні повноцінний рівень життя сім'я спроможна забезпечити одній дитині, максимум двом. Нерідко в розмовах італійських батьків можна почути фразу «сьогодні дитина коштує стільки-то». Витрати включають не стільки одяг і харчування, скільки освіту, зарплату няні, літній і зимовий відпочинок, спортивні та мистецькі заняття. Навчання музиці, наприклад, настільки дороге, що в маленьких містечках сім'ї просто купують інструмент у складчину. Походи дітей до театру, музею та на виставки коштують, знову ж таки, недешево. Тож ціна на діток в Італії досить висока.
Англія: почім вівсянка для бебі?
Більшість англійських сімей із середнім рівнем достатку мають троє дітей. Загалом же в цій країні на кожну жінку припадає 1,7 малюка. Це один із найвищих показників у Європі. Причому тримається він зовсім не тому, що держава проводить сприятливу для матерів соціальну політику. В Англії практично відсутня система дошкільного державного виховання. Звичайна школа починає приймати дітей з двох років. До цього працюючим матерям, як правило, доводиться шукати няню, послуги якої коштують дуже дорого, адже вона зобов'язана мати державний диплом гувернантки або вихователя. Отже, сім'я повинна мати пристойний дохід. У тих же, хто його не має, є один вихід - залишити професійну діяльність і присвятити себе вихованню дитини, поєднуючи це з якоюсь оплачуваною надомною роботою. Так що питання виховання дітей в Англії тісно пов'язане з іншою проблемою: чи готова мама пожертвувати кар'єрою заради дитини?
Але, незважаючи на важке міжнародне становище, тероризм, глобальне танення льодів в Антарктиді і нестійкий курс долара, багато жінок різних країн усе ж наважуються народити дитину. Адже жива ще пам'ять про істинне біблійне призначення жінки про те, що діти - це квіти життя і основою їхнього виховання має бути любов.