Все виникло з того, що придворний блазень хвалькувато заявив імператору Костянтину, що блазні та скоморохи могли б правити державою краще, ніж він сам. Костянтин вирішив дати йому можливість підтвердити слова ділом — він видав указ, що один день на рік Римом правитиме хтось із блазнів. У перший рік Костянтин призначив правителем скомороха на ім'я Кугель, і той негайно розпорядився: 1 квітня всім підданим імперії забороняється говорити що-небудь серйозно — дозволено тільки дуріти. Так і народилася першоквітнева традиція.
Сенсація облетіла всю країну. Однак через кілька тижнів було оголошено, що все розслідування — не інакше як жарт. Звісно, першоквітневий. Професор Боскін зізнався, що вигадав усю цю історію від початку до кінця. Бостонський університет в офіційній заяві вибачився за свого співробітника, а багато з тих, хто попався на гачок газет, опублікували спростування.
1 квітня різними мовами світу
«Офіційний першоквітневий» сайт, розповідаючи про історію свята, пише, що всесвітнім цей день став лише нещодавно. Аж до початку ХХ століття день 1 квітня мав у кожній країні свій національний колорит. Наприклад, у Франції «квітнева риба», швидше за все, завдячує своєю появою указу Карла IX, який у 1564 році переніс святкування Нового року з 1 квітня на 1 січня, а наступного року, на знак протесту, багато підданих все одно відзначали Новий рік 1 квітня. Ніби жартома.
У Фінляндії День жартів та обманів — звичай недавнього, причому міського походження. Але поширившись і серед селян, він увібрав у себе багато від характеру самобутніх жартів «гарячих фінських хлопців». Це пов'язано зі старим сільським звичаєм під час великих робіт — обмолоту хліба або забою худоби — давати дітям жартівливі доручення. Їх відправляли до сусіднього двору за якимось неіснуючим, але нібито вкрай необхідним інструментом: скляними ножицями, половинним плугом або кутоміром для гнойової купи. Сусіди, у свою чергу, «згадували», що вже віддали цей інструмент іншим, і дитина йшла до наступного двору...
У Німеччині та Австрії 1 квітня вважали нещасливим днем. Людині, яка народилася цього дня, нібито не щастило в житті. За переказами, цього дня народився зрадник Юда, і саме 1 квітня сатана був скинутий з неба. У селах не працювали, не починали нових справ, не випускали худобу зі стійл. Дорослі й діти обманювали один одного, посилаючи виконувати нездійсненні доручення (наприклад, купити в аптекаря чи купця комариний жир).
В Англії День усіх дурнів — офіційне, серйозне свято: з півночі до 12 години дня 1 квітня кожен міг жартувати над своїми друзями, знайомими. Того, хто попадався на гачок, зустрічали веселим сміхом і криками: «Квітневий дурень!» Один із найбільших першоквітневих обманів, про який довго потім згадували газети та журнали, стався в Лондоні в 1860 році, коли кілька сотень англійських джентльменів та їхні чопорні англійські леді отримали запрошення прибути «на щорічну урочисту церемонію вмивання білих левів, яка відбудеться в Тауері об 11 годині ранку, 1 квітня».
У Шотландії першоквітневий День дурнів відзначають протягом двох діб, причому другий день святкування називається День хвоста, і всі його жарти та розіграші виключно «нижче пояса». Людей замикають у туалетах, підкидають їм муляжі екскрементів, епатують публіку поїданням розплавленого шоколаду з дитячих памперсів. Але найбільшою популярністю користується підкладання на стілець «подушок-пукалок». Звук, який вони видають, власне, і вважається «девізом» Дня хвоста.
У США 1 квітня називають «святом серця, а не держави». Американці ж є авторами теорії про те, що коли людина сміється, вона не старіє. Щоправда, особливо дотепними американські першоквітневі жарти не назвеш. Класика жанру — це кинутий на дорогу пухкий гаманець, прив'язаний на мотузочці, або аркуш паперу з написом «Дай мені копняка!», який непомітно чіпляють на спину. А домогосподарки подають на стіл шоколадні тістечка з ватою або крейдою всередині, у сільнички насипають цукор.
У Росії прийнято, окрім класичних жартів, щороку вигадувати нові. Згідно з результатами опитування Аналітичного центру Юрія Левади, 82% росіян схильні до самоіронії, 11% респондентів не мають такої здатності. Також, за даними «Левада-центру», 65% росіян підтвердили, що збираються розігрувати близьких, знайомих і колег у перший день квітня, 11% — цього робити не будуть, а 7% — ще думають. Згідно з результатом опитування, розіграшів варто очікувати переважно від чоловіків, студентів та учнів, домогосподарок, а також росіян молодше 40 років.
Най-найжарти
«У вас вся спина біла» — без цих слів не обходиться жодне 1 квітня. Зрештою, раз на рік можна походити й з білою спиною, але... до яких тільки винаходів не доходила думка людська! Для охочих розіграти друзів, родичів і колег є спеціальні довідники, що розписують усі деталі дійства. Деякі жартівники готують сюрпризи заздалегідь, причому за дуже довгий час, інші надають перевагу ефектним експромтам...
The Museum of Hoaxes публікує свою добірку найцікавіших розіграшів в історії. У 1980 році Бі-бі-сі повідомило, що лондонський Біг-Бен буде модернізовано, його циферблат, нібито, незабаром замінять електронним. Японська служба Бі-бі-сі додала, що стрілки годинника будуть продані першим чотирьом щасливчикам, які додзвоняться до студії. Реакція не змусила себе чекати: один японський рибалка, який перебував десь посеред Атлантики, негайно заявив по рації про свою готовність взяти участь в акції.
У 1985 році в квітневому номері журналу Discover було оголошено, що вельмишановний біолог Април Паццо, який займається дослідженням дикої природи, відкрив в Антарктиді новий вид: гарячоголові безпанцирні крижані черви. Ці дивовижні створіння мали на головах кістяні пластини, які завдяки численним кровоносним судинам здатні нагріватися до високої температури, дозволяючи черв'якам на високій швидкості пробиратися крізь товщі льоду. Цю особливість вони використовували для полювання на пінгвінів, розплавляючи під ними лід і накидаючись на жертву після того, як та падала в утворений отвір. Провівши тривалі дослідження, доктор Паццо висунув теорію, згідно з якою гарячоголові черви могли бути причетні до таємничого зникнення дослідника Антарктиди Філіппа Пуассона в 1837 році. «Для крижаних червів ми, можливо, нічим не відрізняємося від пінгвінів», - цитував журнал його слова. На цю статтю прийшло стільки листів з відгуками, скільки не приходило на жодну публікацію за весь час існування видання.
У 1981 році Daily Mail розмістила статтю про невдачливого японського бігуна на довгі дистанції Кімо Накадзімі, який взяв участь у Лондонському марафоні, але через помилку перекладача вирішив, що забіг триває не 26 миль, а 26 днів. Газета повідомила, що Накадзімі досі бігає дорогами Англії, сповнений рішучості довести справу до переможного кінця. Кажуть, деякі його бачили, але зупинити не змогли. Винуватцем помилки назвали якогось Тімоті Брайанта, «директора з імпорту», який заявив в інтерв'ю газеті: «Я переклав правила і відправив йому. Але я вивчаю японську лише два роки, і, мабуть, зробив помилку. Судячи з усього, він вирішив, що марафон – це щось на кшталт дуже тривалих забігів, які проводяться у них в Японії».
Іноді й відомі новинні агентства забувають про існування 1 квітня і з цілковитою серйозністю повідомляють абсурдні новини. Так, наприклад, у 1999 році газета Phoenix New Times написала про створення нової благодійної організації для допомоги бездомним. Головною її особливістю був «спосіб допомоги» – вона мала намір забезпечувати бездомних не їжею та нічлігом, а вогнепальною зброєю та боєприпасами. Навіть гучна назва: Коаліція «Озброїмо бездомних» не збентежила новинарів – повідомлення одразу ж серйозно повторили місцеві радіостанції США, програма «60 хвилин» і навіть агентство Associated Press.
Китайські ЗМІ одного разу пожартували над одним із найболючіших законів для суспільства. У 1993 році «Китайська молодіжна газета» написала про те, що уряд вирішив звільнити кандидатів наук від існуючої в країні постанови: «Одна сім'я – одна дитина». Незважаючи на те, що прямо під статтею газета розмістила спростування, де пояснювалося, що це першоквітневий жарт, повідомлення з повною серйозністю повторили гонконзька газета New Evening News та міжнародне інформаційне агентство Agence France-Presse. До речі, після цієї історії китайська влада затаврувала 1 квітня як небезпечну західну традицію, а китайські ЗМІ розписали надзвичайно шкідливий вплив Дня брехуна.
Траплялися і «пророчі» жарти - у 1962 році у Швеції був лише один телевізійний канал, до того ж чорно-білий. В одному з випусків новин виступив технічний спеціаліст каналу, який повідомив, що завдяки новій технології всі глядачі можуть швидко і легко зробити так, щоб їхні телевізори стали кольоровими. Все, що для цього потрібно - натягнути нейлонову панчоху поверх телеекрану. Як не дивно, сотні телеглядачів так і вчинили, але (на диво!) це не спрацювало. А рівно через вісім років першоквітневий жарт справдився - 1 квітня 1970 року у Швеції з'явилося кольорове телебачення.
За матеріалами РІА «Новости»