Перетягування канату
Не дивно, що в цій сфері відбувається справжній бум. «Зростання пропозиції в галузі бізнес-освіти можна порівняти хіба що з виверженням вулкана», — вважає керівник рекрутингового відділу авторитетної консалтингової фірми McKinsey Бруно Шлепфер. Вже зараз у всьому світі, «від Парижа до Находки», діють понад 1.500 програм MBA, з них більше половини — у США, які є батьківщиною бізнес-освіти.
На роль «батька» MBA в Сполучених Штатах є різні претенденти. Наприклад, Гарвардський університет, де на початку XX століття була розроблена, як стверджують, перша в світовій історії модель, заснована на вивченні конкретних бізнес-прецедентів замість фундаментального аналізу економіки виробництва. Однак свої права на першість пред'являє і Wharton - школа бізнесу при Університеті Пенсильванії (The Wharton School of the University of Pennsylvania). «Створений у 1881 році, Уортон був першою бізнес-школою у світі», — стверджує її декан Патрік Харкер.
Як би там не було, США й досі залишаються світовим лідером із «виробництва» управлінців вищої категорії зі ступенем MBA. Щороку цю програму вивчають у Штатах близько 100 тис. осіб. Щоправда, у 2002-2003 роках на американському ринку MBA стався суттєвий спад, спричинений економічними труднощами США та подіями 11 вересня, але вже у 2004 році ситуація почала вирівнюватися.
Тим часом європейська бізнес-освіта не забарилася вторгнутися на трохи звільнену територію: найкращі програми MBA зробили якісний ривок і проникли в рейтинги, потіснивши деяких американських старожилів.
Наступаючи на п'яти заокеанським конкурентам
У Європі «номером один» у галузі бізнес-освіти вважається Великобританія, де відповідні програми пропонують близько 130 університетів. Про популярність британських MBA свідчать факти: щороку на ці програми вступають понад 13 тис. студентів, здебільшого іноземних, ще 7 тис. осіб навчаються на британських програмах MBA за межами Великобританії. Сполучене Королівство є визнаним європейським лідером щодо оснащеності програм MBA і світовим лідером щодо використання інновацій у цій галузі, а його навчальні заклади пропонують ширший спектр програм MBA, ніж будь-яка інша країна світу, включно зі США.
Успіхи Великобританії на ниві бізнес-освіти розпочалися в 1965 році, коли в університетах Лондона та Манчестера відкрилися перші факультети, що пропонували кваліфікацію MBA. Звісно, розробники цих програм спиралися на випробувану на той час класичну американську модель, однак ґрунтовно її підправили. По-перше, економіка Сполученого Королівства різко перебудовувалася від традиційної важкої промисловості до продажу послуг, і менеджери нового типу були потрібні терміново, тому перевагу віддали однорічним програмам, прагматичнішим за характером, але й інтенсивнішим. По-друге, вступити на MBA дозволялося лише людині з досвідом роботи (в середньому, трирічним), тоді як в Америці бізнес-школи приймали навіть зелених бакалаврів, які не мали за плечима жодного трудового дня. І, по-третє, на відміну від США, де MBA скроєна в першу чергу під «місцеві», внутрішньоамериканські умови, Великобританія одразу стала робити акцент на міжнародний менеджмент.
Ці риси британських MBA здебільшого притаманні європейській школі бізнес-освіти загалом. До особливостей підходу Старого Світу до підготовки управлінців належить також акцент на роботі «командою», тоді як для ведення бізнесу в США характерна ставка на лідера, особистість. Також у Європі та Америці різне ставлення до ризику: якщо за океаном він є невід'ємною частиною бізнесу, то в європейських країнах надають перевагу обережнішому підходу. Це, природно, позначається на методиці викладання MBA, змісті кейсів, психологічному настрої як викладачів, так і студентів. Та й самі викладачі в Європі можуть виявитися людьми, які знають свій предмет суто теоретично і ніколи «не нюхали» реального бізнесу. У США таке виключено.
Загалом, виник вибір, а отже – з'явилася і конкуренція. До того ж багато бізнес-шкіл європейських неангломовних країн почали пропонувати програми MBA англійською мовою, що також сприяло посиленню суперництва з американським «старшим братом». При цьому на п'яти вже відомим європейським бізнес-школам - таким як INSEAD (Франція), IMD (Швейцарія), SDA (Італія), WHU (Німеччина) - наступають й інші. Такою є, наприклад, бізнес-школа TSM Business School University of Twente (Нідерланди), яка невипадково обрала своїм девізом слова Leadership and Innovation. Вона дійсно за майже два десятиліття свого існування здобула репутацію інноваційного навчального закладу, що пропонує високоякісні, технологічні програми MBA. Отримання ступеня MBA в цій школі веде до підвищення зарплати на 30-50%. Погодьтеся, що це неабияк важливо!
«Лицарі міжнародного менеджменту»
Для наших управлінців, які хочуть отримати ступінь MBA, «старосвітські» варіанти, мабуть, більш прийнятні. По-перше, європейські бізнес-школи ближче до дому. По-друге, у нас на континенті немає таких суворих візових обмежень, як у США. По-третє, що дуже суттєво, у хороших заокеанських бізнес-школах навчання коштуватиме набагато (іноді вдвічі) дорожче, ніж у хороших європейських.
Європейська модель MBA так сильно відрізняється від американської, що до недавнього часу вони практично не визнавали одна одну. Лише в останні роки становище почало дещо змінюватися. Зокрема, з'явилися спільні рейтинги бізнес-шкіл, об'єднані програми MBA, спільні дистанційні бізнес-курси тощо.
Цікаво, що претенденти на отримання ступеня МВА в Європі за віком значно старші, ніж їхні колеги в США. Річ у тім, що шлях отримання необхідної базової академічної освіти тут значно довший, ніж за океаном. Крім того, загальний ажіотаж навколо МВА на нашому континенті розпочався набагато пізніше. Тому, як свідчить статистика, у Європі приблизний вік людей, які йдуть до бізнес-шкіл, становить 30 років. Зрозуміло, що до цього часу якась кар'єра вже зроблена, і вимикатися з виробничого життя заради навчання нерозумно. Крім того, з'явився і такий новий чинник: «В Європі працює покоління менеджерів, які навчалися на програмах МВА 10 років тому, - каже віце-президент Ліонської школи бізнесу Бернар Бельтан. - Досягнувши певних кар'єрних висот, вони відчувають потребу оновити свої знання, але повертатися на студентську лаву в них немає ні часу, ні бажання».
У результаті в Старому Світі широкого поширення набула форма бізнес-навчання для топ-менеджерів - Executive МВА. Фактично, на ринку з'явився новий і надзвичайно перспективний сектор. Керівництво компаній дуже зацікавлене в такій формі навчання, яка дозволяє підвищувати кваліфікацію співробітників, не змінюючи звичного ходу бізнесу.
Як перемогти у «війні талантів»?
Капіталовкладення в бізнес-освіту окуповується. Добре підготовлені кадри керівного рівня відтепер матимуть вирішальне значення для конкурентоспроможності компаній на світових ринках, вважають спеціалісти консалтингової компанії McKinsey, оскільки у XXI столітті людству доведеться пережити найжорстокішу світову війну - «війну талантів». Переможцем у ній виявиться той, хто зуміє створити умови для розквіту інтелектуального потенціалу своєї нації.
У зв'язку з цим, передбачають спеціалісти рекрутингових компаній, значення «всесвітнього знака якості менеджера» у вигляді диплома МВА неухильно зростатиме. Відповідно збільшується і кількість тих, хто хоче його придбати. Так, наприклад, у швейцарському університеті Sankt Gallen на програму, де можуть навчатися 45 осіб, подають заяви 170 претендентів. Кількість охочих вступити на програму Executive МВА Бернського університету за п'ять років збільшилася в чотири рази. «Марафон високих досягнень», який доводиться в складних умовах проходити претендентам на отримання ступеня МВА, практично завжди виправдовує себе: відомі бізнес-школи славляться як кузня еліти.
Дуже цікаву програму розробили в Школі менеджменту Единбурзького університету (The University of Edinburg Management School). Вона називається GIMBA (Global Innovation МВА) і є «енциклопедією» сучасних інноваційних процесів у світі та методів управління ними.
«Тема інновацій сьогодні є однією з провідних, тому ми звертаємося до неї в низці програм МВА, - розповідає директор Школи менеджменту Саймон Ерп. - На основі опитування представників промислових компаній, громадських та адміністративних служб ми склали «портрет ідеального управлінця» сучасності. Яким він виявився? Для успішної роботи на керівних посадах потрібні п'ять якостей: це лідерство, уміння впливати на людей; ефективне прийняття рішень; уміння працювати в команді; інтуїція; здатність яскраво подати свої ідеї та переконати всіх у своїй правоті. Отримавши такий «портрет управлінця», ми вносимо корективи у свої програми підготовки топ-менеджерів».
У сучасному бізнесі присвоєння ступеня МВА стало чимось на кшталт «присвячення в лицарі» міжнародного менеджменту. Чим більше наших співвітчизників вступлять до цього «елітного ордену», тим краще буде для економіки нашої країни. А отже, для всіх нас.