У Німеччині набирає популярності вид відпочинку, який дає те, чого не може дати навіть найрозкішніший готель біля моря: вельми дефіцитні нині усамітнення і спокій
З 1990-х років все більше стає популярною альтернатива масовому стандартному відпочинку – колективний або індивідуальний спіритуальний туризм, йога в індійському «ашрамі», монастирська обитель, паломництво до святинь... У повсякденному житті сучасний європеєць все рідше згадує про релігію, церква, як наслідок, втрачає своїх парафіян, у відпустці ж все навпаки: від стресу, перевантажень і особистих проблем люди шукають порятунку в духовності.
У 1990 році, за офіційними даними, близько 5 тисяч пілігримів пройшли дорогою до могили апостола Якова в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела, головна частина якої пролягає в Північній Іспанії. Минулого року на цьому паломницькому маршруті було зареєстровано вже 237 тисяч осіб.
Зростаючою популярністю у відпускників користуються і монастирі, де можна повністю відключитися від офісної метушні та зняти симптоми психологічного та емоційного виснаження, спричинені перевантаженнями трудових буднів. Як вказує інформаційне агентство epd, Німецька конференція настоятелів монаших орденів і конгрегацій підтверджує, що серед монастирських мешканців більшість становлять люди працевлаштовані та які обіймають посади, пов'язані з великими навантаженнями.
Спокій і усамітнення: відпустка в товаристві монахів дає те, що стало великим дефіцитом у повсякденному житті. «Вперше за багато років я опинилася в такому місці, де мені не потрібно було говорити, де мене ніхто ні про що не просив і не питав», – розповідає менеджер Моніка Петерайт про свій тижневий відпочинок в одному з монастирів на півдні Німеччини. У монастирі, за її словами, не було жодної спеціальної програми для відпускників. Кожен був наданий сам собі. Моніка Петерайт гуляла монастирським садом, відвідувала богослужіння та розмовляла з черницями – ось, власне, і все. Але цей час надав їй, як вона каже, неоціненну допомогу: вона віднайшла спокій і внутрішню гармонію.
Кількість парафіян у Німеччині продовжує зменшуватися. Ймовірно, люди виходять із церкви тому, що вона їм видається надто консервативною, а інститут церкви – застарілим, вважає туроператор Аліне Зоммер. Церква, зазначає вона, пропонує людям віровчення та правила, які погано поєднуються з сучасною реальністю. На своєму порталі в інтернеті вона з 2006 року пропонує інформацію про відпочинок у монастирях, виїзні семінари з йоги та паломницькі подорожі. Потреба людей в усамітненні та спокої, судячи з попиту на «духовні» тури, зростає. Причому подібний відпочинок, вважає Зоммер, – це «гігантський шанс» для церкви: через туризм люди можуть знову звернутися до релігії.
Згідно з результатами опитування, проведеного Німецькою конференцією настоятелів монаших орденів і конгрегацій, лише трохи більше половини всіх тимчасових мешканців у католицьких монастирях є католиками. При виборі відпочинку в монастирі конфесія не відіграє жодної ролі. Монастирі сприймаються відпускниками виключно як місце, де можна взяти тайм-аут. Як випливає з опитування, 42 відсотки відпочивальників за монастирськими стінами прагнуть поправити там своє фізичне та душевне здоров'я. 27 відсотків розраховують набути духовного досвіду.
Нинішній тренд, вважає Інкен Ріхтер-Ретвіш, представник євангелічної церкви Німеччини зі зв'язків церкви і міста, може мати наслідком появу «громад на час». У вільний час людина більш сприйнятлива до таких тем, як духовність і віра, може подумати про душу та божественне. Задовольняючи зростаючий попит на спіритуальний відпочинок, Євангелічна церква Німеччини, зокрема, надає підтримку двом сотням церков, розташованим на популярних велосипедних маршрутах.
Такі церкви орієнтуються на потреби мандрівників, пропонуючи їм благословення, молитви та притулок. Але, передусім, підкреслює Інкен Ріхтер-Ретвіш, зміни повинні відбутися в самих громадах, парафіяни та священнослужителі мають бути готові до гостинного прийому мандрівників, а також до можливих світоглядних конфліктів і проблем взаєморозуміння. Туризм, за її словами, міг би помітно освіжити життя в громаді.
Реальну користь від спіритуального відпочинку вже мають монастирі, багато з яких змогли врятувати від занепаду свої великі володіння за рахунок туристичних зборів. Кількість охочих піти в монастир назавжди, особливо в жіночі, скорочується з року в рік, тому монастирі зазнають великих труднощів із фінансуванням. «Витрати зростають з запаморочливою швидкістю», – каже Бернгард Грунау, керуючий справами монастиря Аренберг. З 2003 року монастир пропонує програму велнесу і духовної підтримки. Піші тури, підтримка для тих, хто втратив близьких, курси медитації, масаж входять, серед іншого, в програму для гостей монастиря.