80 років тому французи подарували світу «оплачувану відпустку для всіх»
Не можна сказати, що оплачуваних відпусток до 1936 року не існувало. «Окремим категоріям громадян» таке право дав ще Наполеон III, підписавши в 1853 році декрет про надання двотижневих оплачуваних відпусток чиновникам. На початку XX століття таку саму привілею отримали інші обранці: наприклад, працівники паризького метро, газівники, електрики та клерки в банках. Але все одно до 1936 року правом на оплачувану відпустку володів у Франції лише один працівник із ста. Схожа ситуація була ще в кількох європейських країнах.
Свято під назвою «оплачувана відпустка для всіх» стало можливим з 1936 року завдяки травневій перемозі на французьких парламентських виборах лівих сил, що об'єдналися в «Народний фронт». 7 червня в Парижі, в резиденції прем'єр-міністра (тоді – Леона Блюма), були підписані Матиньйонські угоди, які назавжди змінили життя французьких робітників. Окрім іншого, вони передбачали виплату допомоги з безробіття, зростання зарплат на підприємствах (в середньому – на 12%), скорочення робочого тижня з 48 до 40 годин, ну і введення оплачуваних відпусток.
Того ж дня закон про оплачувані відпустки потрапив до парламенту, а 20 червня був ухвалений. Закон передбачав надання кожному працівнику, який пропрацював на підприємстві не менше року, 15 днів оплачуваної відпустки (працівнику, який пропрацював не менше 6 місяців, належав один тиждень). Тоді все це здавалося неймовірною перемогою. І французи рвонули на південь.
Того літа відпочивати – в основному на французькі пляжі біля моря – вирушили 560 тисяч осіб. Зараз здається – мізерно мало, а тоді невеликій та згуртованій групі французьких багатіїв, які раніше користувалися правом відпочинку майже без перешкод, це здалося вторгненням орди варварів.
Ось витяг із сучасного фільму французького режисера Жана-Франсуа Делассю, присвяченого тим історичним дням. Фільм, за аналогією з популярною картиною 1936 року, називається «Народний фронт: життя належить нам!». Отже, робітники отримали першу підвищену зарплатню і…
«У день зарплати вони побачили, що вона стала трохи більшою. І це ще не все! Вперше в житті у них з'явилася відпустка! 15 днів (оплачуваної!) відпустки! Вони їдуть на канікули з виглядом переможців… Вони боязко починають займати пляжі. Вони спочатку вагаються. Багато хто з них ніколи не бачив моря… Багаті відпочивальники кепкують з новачків. Вони їх називають «les congés payés» (тобто «оплачувані відпускники»). Боязкі «оплачувані відпускники» часто залишають багатіям піщані пляжі і влаштовуються на галькових: тут не так комфортно, зате ти серед своїх…»
Але, незважаючи на дрібні незручності, пов'язані зі звиканням до нової реальності, того літа мільйони «простих» французів відчували надзвичайний підйом. «Нічого не робити – це вже щастя! Тим незабутнім літом 1936 року вони, нарешті, отримали час пожити по-справжньому. Ці перші канікули спокутували всю тугу попереднього життя». («Народний фронт: життя належить нам!»)
В наші дні від «туги всього життя» французи не можуть позбутися навіть незважаючи на те, що багато хто з них має неймовірні 60 з гаком днів відпустки на рік. Згідно з соціологічними дослідженнями, французи є світовими лідерами за рівнем невдоволення власним життям, випереджаючи за цим показником громадян країн, що живуть у стані війни.
Ось і зараз Францію стрясає хвиля страйків проти нового закону про працю. Мітингувальники вважають, що уряд намагається повернути їх у дикі часи «до Народного фронту».
Щоправда, навіть зараз дикий уряд не сміє чіпати завоювання французького відпускника, якому з 1982 року покладено щонайменше 5 тижнів оплачуваного відпочинку на рік.