Як зазначає Deutsche Welle, в середньому німецьким працівникам надається 29 днів на рік для відпочинку. Тривалість відпустки може залежати від тарифних угод, що діють, наприклад, у будівельній, торговельній, сільськогосподарській галузях, металообробній та хімічній промисловості, у сферах науки та ЗМІ. Або ж від умов колективного договору на підприємстві.
В інших випадках кількість відпускних днів – предмет переговорів при укладанні робочого контракту. До речі, якщо трудові відносини починаються в другій половині року, то відповідно і відпустка в перший рік буде скороченою: у кожному місяці роботи – 1/12 частина від річної кількості відпускних днів.
Вік співробітників – один із факторів, які можуть впливати на розмір відпустки, причому нерідко в тих випадках, коли йдеться про важку фізичну працю на виробництві. Так, на всесвітньо відомій фабриці з виготовлення сандалів Birkenstock з настанням 58-річчя співробітникам належить 36 відпускних днів, тоді як їхнім колегам, які ще не досягли цього вікового рубежу, надається на два дні менше. Чим не привід для заздрощів? Так, у 2014 році семеро працівників віком від 45 до 56 років подали до суду на Birkenstock, вважаючи такий підхід у наданні відпускних днів дискримінацією. Феміда залишилася на стороні роботодавця.
А от у випадку тих, хто займається розумовою працею, рішення може бути зовсім іншим. Наприклад, за тарифною угодою для зайнятих у держсекторі, раніше при п'ятиденному робочому тижні відпустка у працівників віком від 30 до 40 років становила 29 днів, а після 40 років – 30 днів. У 2012 році суд визнав такий диференційований підхід несправедливим. Тепер 30-річні, включаючи, наприклад, і журналістів Deutsche Welle, теж можуть брати відпустку на 30 днів.
Відпустка на те й є відпусткою, щоб відволіктися від роботи, розслабитися, набратися сил. Тому в цей час співробітник не зобов'язаний надавати роботодавцю свої контактні дані, переглядати робочу пошту або відповідати на телефонні дзвінки. І тільки в екстреному випадку та за обопільною згодою працівник може перервати відпустку на прохання начальника.
При складанні графіка відпусток роботодавець зобов'язаний враховувати побажання співробітника. Всю відпустку можна брати цілком, причому вже на початку року. Винятком є випробувальний термін – відпустка належить тільки після того, як новачок відпрацював перші шість місяців.
У деяких компаніях про свої плани на відпустку просять повідомити на початку року. Але найчастіше роботодавці виявляють гнучкість, як, наприклад, у хімічному концерні Evonik. «У нас немає жорстких правил. Рішення про відпустку приймають самі відділи та робочі групи, орієнтуючись на ситуацію», – розповів Рандольф Бурсіан, відповідальний у концерні за підбір персоналу в Німеччині. Відпустка співробітників тут також триває 30 днів.
Якщо начальник уже дав згоду і підписав заяву, він не може повернути рішення назад. Однак він має право накласти вето на ще не узгоджену відпустку. Щоправда, для цього мають бути серйозні причини, такі як повальна епідемія грипу на підприємстві або великий обсяг роботи, зумовлений сезоном. Завадити можуть і колеги: якщо одночасно декілька осіб хочуть взяти тайм-аут, а виробнича ситуація цього не дозволяє, то більшу вагу при зіткненні інтересів матимуть такі обставини, як шкільні канікули у дітей, відпустка чоловіка/дружини або необхідність у відпочинку після тяжкої хвороби.
Якщо становище на підприємстві не дозволяє взяти всю відпустку одразу і її доводиться дробити, то роботодавець повинен виділити співробітнику хоча б раз на рік два відпускні тижні поспіль. А от накопичувати відпускні дні декілька років, щоб потім надовго забути про роботу і колег, не вийде: невитрачені в поточному році дні дозволяється переносити на наступний рік, але їх доведеться взяти до певного терміну (зазвичай до 31 березня). Якщо ця умова не дотримується, залишок відпустки «згорає». При цьому деякі роботодавці обмежують кількість днів, які дозволено переносити. Наприклад, у концерні Deutsche Telekom їх максимум п'ять.
Цікаво, що працівники в Німеччині цілком усвідомлено відмовляються в середньому від трьох днів відпустки на рік. Насамперед, за даними Німецького інституту економічних досліджень (DIW), на такий подвиг йдуть молоді співробітники, які нещодавно влаштувалися на роботу або отримали надбавку до зарплати.
Правило про 31 березня втрачає чинність у двох випадках. По-перше, якщо співробітнику неодноразово було відмовлено у відпустці в попередньому році з виробничих причин. По-друге, якщо він не витратив відпускні дні через серйозні проблеми зі здоров'ям. У таких ситуаціях можна домовитися про перенесення терміну «згорання» відпустки на пізніший.
А у випадку хвороби взагалі діє особливе правило. Так, якщо недуга застала співробітника у відпустці (у Німеччині або за кордоном) і є довідка від лікаря, про це необхідно негайно повідомити начальника та лікарняну касу. І тоді на одужання не доведеться витрачати відпускні дні.
У відпускний період роботодавець продовжує виплачувати співробітнику гроші. Сума відпускних розраховується виходячи із середнього заробітку за останні 13 тижнів. При цьому враховуються надбавки за нічні зміни, роботу у вихідні та святкові дні. Не враховуються одноразові премії та оплата понаднормових годин, якщо вони не накопичуються регулярно.
Додатково до цього роботодавець може за власним бажанням виплатити одноразову допомогу на відпустку (Urlaubsgeld) – у межах кількох сотень або навіть кількох тисяч євро (правда, це велика рідкість). Сума може бути фіксованою, а може залежати від зарплати. Як показало актуальне опитування, проведене близьким до профспілок Фондом Ганса Беклера (Hans-Böckler-Stiftung), такий бонус отримують лише 43 відсотки німецьких трудящих. Причому частіше на заході країни, ніж на сході, у великих компаніях, ніж на малих і середніх підприємствах. Розмір зарплати також відіграє роль: таку допомогу отримують частіше ті, у кого вона 5000 євро на місяць і вище.
Зекономлені відпускні дні не можна конвертувати в монету. Єдиний виняток – у разі звільнення: якщо залишається відпустка, роботодавець зобов'язаний виплатити за нього грошову компенсацію.
Нерідко до щорічної відпустки додаються ще кілька днів, що надаються з таких приводів, як переїзд, одруження, а також тяжка хвороба або смерть близького родича (Sonderurlaub). У багатьох фірмах та організаціях персонал також може брати додатково до 10 днів оплачуваної відпустки з метою підвищення кваліфікації (Bildungsurlaub).