Наприклад, фірма Scarborough Research, провівши в рамках дослідження опитування у Вашингтоні, з'ясувала, що 11% мешканців американської столиці відпочивають не більше одного тижня на рік. У 31% відпустка триває два тижні, у 22% - три тижні, у 18% - чотири тижні. 18% людей відпочивають п'ять і більше тижнів на рік. Це пояснюється тим, що у Вашингтоні зосереджена велика кількість федеральних органів влади, співробітникам яких гарантовано три тижні оплачуваної відпустки.
Традиційною, але не загальноприйнятою методикою визначення тривалості відпустки є наступна: найманий працівник отримує як відпустку 8 годин робочого часу за кожен відпрацьований ним місяць. Наприклад, за даними Бюро статистики праці, американські службовці могли отримати 9,6 оплачуваних днів відпустки після одного року роботи у фірмі, 11,5 днів через два роки, 13,8 після трьох років і, нарешті, 16,9 після п'яти років роботи. Перш ніж службовець середньої або великої американської компанії зможе насолодитися тритижневою відпусткою, йому потрібно відпрацювати п'ять років. Місяць відпустки належить тому, хто є співробітником фірми протягом 15-20 років. «Сині комірці», які працюють на підприємствах малого бізнесу, в середньому можуть дозволити собі лише 6,8 дня оплачуваної відпустки на рік. Клеркам та співробітникам торгових фірм щастить трохи більше - їхня відпустка становить 8,6 днів. Працівники деяких мереж ресторанів швидкого харчування відпочивають від 3 до 5 тижнів на рік. При цьому самі бізнесмени іноді відпочивають менше, ніж їхні співробітники. Зокрема, власник американської компанії малого бізнесу відпочиває, в середньому, шість робочих днів на рік.
У будь-якому випадку, середньостатистичний американець відпочиває набагато менше, ніж жителі інших індустріально розвинених країн світу. Крім того, у США відзначається ще одна особливість: люди віддають перевагу розбивати свою відпустку. При цьому, згідно з Бюро статистики праці, жителі Сполучених Штатів з кожним роком працюють все більше і більше. У 2002 році тривалість робочого часу середньостатистичного громадянина становила 1.801 годину - на 5,5 тижнів більше, ніж у 1976 році (1.582 години). Для порівняння, за інформацією Всесвітньої організації праці, тривалість трудового року середньостатистичного француза становила 1.545 годин, німця – 1.444 години, голландця – 1.342 години.
Втім, за даними історика Джуліана Саймона, автора дослідження «Держава гуманізму», подібні процеси, ймовірно, мають тимчасовий характер - довгострокова статистика показує, що з кожним десятиліттям тривалість робочого тижня американців скорочується. У 1850 році середня тривалість тижня становила 65 годин, у 1909 році - 50, у 1950 – 38 годин. У 1998 році вона знизилася до 35 годин. У 1999 році 25 млн американців працювали щонайменше 49 годин на тиждень, а 11 млн - більше 59 годин.
У 2007 році американці не використовують 438,9 млн днів відпустки, що дозволить роботодавцям заощадити астрономічну суму - $60,46 млрд. Ці дані були отримані в результаті опитування, проведеного на замовлення порталу Expedia.com. 35% американців не планують повністю використовувати свою відпустку (це набагато більше, ніж у країнах Західної Європи). Цікаво, що середньостатистичний американський чоловік отримує на півдня більшу відпустку, ніж жінка. Однак чоловіки частіше засиджуються на роботі.
Опитування на ту ж тему, проведене порталом Monster.com, показало, що 47% американців повністю використовують свої відпускні дні, 53% - не використовують. Головні причини відмови від «відпочинку на повну котушку» - велика кількість роботи (24%), страх перед босом (11%) і страх звільнення (10%).
Періодично в США починається громадська кампанія щодо внесення змін до законодавства, яке регулює відносини найманих працівників і роботодавців, з метою домогтися внесення до нього права на оплачувану відпустку за образом і подобою Європи. Востаннє подібна спроба була зроблена в 2000 році. Тоді журнал подорожей Escape зібрав понад 20 тис. підписів американців під петицією до конгресу США з вимогою внести подібні зміни до законодавства. Однак у тому ж році Сполучені Штати вступили у смугу економічної рецесії, що відсунуло проблему відпустки на другий план.
Опитування громадської думки показують, що більшість американців бажали б відпочивати більше, однак у списку головних пріоритетів тривала відпустка набагато поступається таким показникам, як розмір заробітної плати, наявність медичної страховки, якість роботи тощо. З дослідження, проведеного компанією ComPsych, ясно, що люди в більшості випадків готові повністю пожертвувати відпусткою, щоб не втратити місце. А згідно з інформацією Товариства менеджерів з управління персоналом, 13% американських компаній не оплачують відпустку своєму персоналу.
У результаті, у Сполучених Штатах з'явився особливий термін – «синдром відсутності відпустки», який вважається причиною виникнення багатьох хвороб. Доктор Стівен Лемм пише: «Постійно отримуючи стрес на роботі та не маючи можливості повноцінно відпочити, ви буквально отруюєте свій організм. Він перебуває під впливом канцерогенів, здатних викликати серцеві напади, інсульти, рак та інші серйозні проблеми зі здоров'ям». Письменниця Діана Фассел, авторка книги «Заробляючи до смерті», дійшла висновку, що тривалість життя американського трудоголіка поступається тривалості життя людини, яка зловживає алкоголем. Американське психосоматичне товариство, вивчивши «синдром відсутності відпустки», дійшло висновку, що щорічний відпочинок знижує ризик смерті на 20%.
Проблема в тому, що навіть вирвавшись, нарешті, у відпустку, американські службовці не можуть відпочити. Керівництво багатьох компаній просить їх перебувати в постійному контакті зі своїм офісом. Наявність мобільних телефонів, ноутбуків та Інтернету значно полегшують це завдання і дозволяють працювати де завгодно і коли завгодно. Опитування, проведене найбільшим у США онлайн-туроператором Expedia.com, показало, що 16% американських відпускників, перебуваючи на канікулах, постійно підтримували зв'язок зі своєю фірмою за допомогою телефону або електронної пошти.
Деякі економісти вважають короткі відпустки американців причиною того, що США володіють однією з найконкурентоспроможніших економік світу. Обов'язок надавати довгі оплачувані відпустки неминуче збільшує виробничі витрати компанії, підвищує вартість товарів і послуг, зменшує кількість створюваних робочих місць. Наприклад, експерт дослідницького Cato Institute Едвард Хаджинс провів ряд аналогій: у країні трудоголіків - США - рівень безробіття протягом десятиліть набагато нижчий, ніж у Західній Європі, де існують тривалі відпустки (4,1% проти 10,1% станом на 2005 рік). Середньостатистичний європеєць, який втратив роботу, не може знайти нову протягом майже року, а американець - 3-4 місяці.
За матеріалами Washington ProFile.