Для німців поліцейський радше друг і помічник, а не представник каральної сили
– Йоханнес, ви навчалися спочатку в Росії, потім у Німеччині, у вас багаторічна практика в Берліні. Вам є з чим порівнювати. Як вам здається, чи є різниця в роботі юристів цих двох країн?
– Є різниця в ментальності і, відповідно, в підході до вирішення проблем. Наприклад, у Німеччині популярна практика домовленості. У Росії в такій ситуації зазвичай прокурору приносять чемодан з грошима, а тут у кримінально-процесуальному праві зафіксовано, що суд, прокуратура і адвокатура можуть обговорити можливість полегшення покарання у випадку, якщо обвинувачений дасть визнавальні показання.
– Що означає «полегшення покарання»?
– Наприклад, якщо це перша крадіжка, підсудний може отримати не тюремний строк, а відбутися внеском до благодійної організації. Це всім вигідно. Прокурор може списати справу до архіву, адвокат – показати свою успішну роботу з клієнтом, а клієнт порадіти тому, що суду не буде і він не отримає тюремний строк. Судові процеси в Німеччині відкриті, а якщо не буде процесу, значить, його справа не буде передана розголосу. Крім того, у нього не залишиться відмітки про судимість, що, безумовно, добре для його майбутньої кар'єри та життя.
– Тобто грошова пожертва в деяких випадках стає заміною тюремного строку?
– Так, але треба розуміти, що йдеться про крадіжки та дрібне шахрайство, а не про серйозні злочини. А сума пожертви якраз стає результатом свого роду торгівлі в суді. Частково вона залежить від правопорушення, частково від матеріального благополуччя підслідного. Так, дві особи, які вчинили один і той самий злочин, можуть отримати зовсім різні покарання. Скажімо, людина отримала за крадіжку 30 штрафних днів, але якщо це безробітний, який сидить на держдопомозі, розмір його штрафного дня не перевищуватиме 15 євро. Загалом його зобов'яжуть виплатити 450 євро. Але якщо таке саме правопорушення вчинила працююча людина, яка отримує близько 2000 євро на місяць, її зарплату поділять на тридцять календарних днів і призначать штрафний день у розмірі 70 євро. І сума його штрафу вже становитиме 2100 євро. Ось і різниця. Але і в того, і в іншого кожен неоплачений штрафний день буде прирівняний до одного дня позбавлення волі.
– Що ж треба вкрасти такого, щоб отримати штраф у розмірі 15 євро на день?
– Насправді дрібних крадіжок предостатньо. Як правило, на них ідуть люди малозабезпечені, які сидять на допомогах або біженці. Крадуть все підряд – білизну по два-три євро, пляшку вина можуть прихопити. Але незалежно від того, що людина вкрала, є речі, які змінюють все. Наприклад, складаний ніж у кишені. Можливо, він ним яблука чистить у звичайному житті і взагалі забув про його існування. Однак сам факт наявності цього ножа переверне всю картину. Тепер це буде крадіжка з носінням небезпечної зброї і зовсім інше обвинувачення. Повторюю, навіть якщо він цим ножем не скористався.
Я пам'ятаю випадок, коли один наш співвітчизник, бізнесмен з Росії, зайшов до магазину, хотів купити комп'ютерні кабелі. За його словами, він пройшов повз касу на ресепшен, щоб там щось з'ясувати, і в цей момент його зупинили. Виявили, що у нього купа неоплаченого товару, причому частина вже лежала в рюкзаку, а в кишені – складаний ніж. Відразу викликали поліцію, його затримали і згодом звинуватили в крадіжці з носінням небезпечної зброї.
– А взагалі у вашій практиці часто бувають особливі випадки?
– Іноді трапляються. Була одна справа, про яку досі всі згадують і переповідають майже як анекдот. Наш співвітчизник влаштувався працювати в інтернаціональну команду німецьких і російських будівельників. І вийшло так, що коли не було начальства, всі поводилися нормально, але як тільки з'являвся шеф, один німець починав чіплятися до нашого. Нападав на нього, ображав, говорив, що він «аршлох» і «шайзе». Хлопець у якийсь момент не витримав і відповів: «Та пішов ти на ***!» Росіяни засміялися, німець не зрозумів, а коли йому переклали, він образився, подав на росіянина до суду за нанесення моральної шкоди і зажадав компенсації. Наш хлопець теж не розгубився, звернувся до адвоката, і вони подали зустрічний позов. В результаті суд виносить вердикт: задовольнити позов росіянина і відхилити заяву німця. А тепер, увага, чому? Тому що, мовляв, німець образив цілком конкретно, назвавши росіянина «діркою від дупи». А росіянин – послав у відомому напрямку, залишаючи в кінцевому підсумку за німцем вибір, іти туди чи ні.
І це дуже показовий випадок у німецькому підході до вирішення подібних спорів.
– Як би ви взагалі визначили особливість національного характеру в юридичній сфері?
– Я б сказав, що німці – великі формалісти. Тут загалом народ дуже законослухняний. Це помітно як на побутовому рівні, так і серед спеціалістів. У роботі німці схожі на машину. Чиновники або юристи, як правило, мало піддаються емоціям. Вони діють відповідно до прописаних інструкцій, крок вліво або вправо вимагає обговорення та узгодження з начальством. Розжалобити німецького юриста складно, він залишається незворушним, навіть зіткнувшись з якоюсь душераздираючою історією.
З іншого боку, не можна сказати, що німці бездушні. Зовсім ні, вони якраз дуже сприйнятливі до чужого горя, але форма їхньої чуйності росіянам, людям більш сердобольним і душевно відкритим, здається холодною і стриманою. Німці готові допомогти, увійти в становище іншої людини, пожертвувати навіть чимось, але не готові при цьому відкрити своє серце. Російській людині цього не зрозуміти, він набагато більш емоційний.
– У Росії відомі випадки, коли юристам погрожували і навіть вбивали. У Німеччині ця професія небезпечна?
– Поодинокі випадки трапляються і тут, звичайно. На моїй пам'яті одного юриста вбила дружина, але це скоріше проходило в категорії сімейної розбірки. Так, щоб клієнт або протилежна сторона погрожували, таке тут буває вкрай рідко, а якщо й трапляється, то найчастіше з нашими співвітчизниками, вихідцями з колишніх союзних республік. Вони за звичкою намагаються погрожувати і залякувати, але в таких випадках тут одразу викликають поліцію. На цьому, як правило, все закінчується.
– А сам кримінал в Німеччині, як вам здається, відрізняється від російського?
– Я б сказав, що, скоріше, берлінський кримінал відрізняється від криміналу по країні. Південна та Західна Німеччина зовсім інші. А Берлін все-таки місто особливе, тут і іноземці, і нелегали, і біженці, і вихідці з колишнього Союзу. Останні досі існують, наче в паралельному світі, вони як перенесли сюди з Росії кримінальну культуру зі своїми звичками, звичаями, розбірками, так і живуть у ній.
– І успішно?
– У якомусь сенсі – так. Крадуть все. Зламують квартири. На викраденні машин спеціалізуються вихідці з Прибалтики, Білорусі та України. Нещодавно була справа про групу, яка спеціалізувалася на крадіжці моторних човнів. Хлопці згружали мотори десятками. Коли зупинили їхній вантажівку, в кузові виявили 25 вкрадених дорогих моторів. Окрема історія зі зломом електронних рахунків. Теж відома історія, працювала кримінальна група, заносили вірус і знімали гроші з рахунків. За матеріалами справи – 30-100 тисяч євро на день!
– Які злочини зараз вчиняються в Німеччині найчастіше? Вбивства?
– Ні. Якраз вбивств у Німеччині вкрай мало, особливо порівняно з Росією. Основна маса правопорушень – крадіжки, дрібне шахрайство, нелегальне перебування, підробка всіх документів, аж до проїзних на транспорт. Наші співвітчизники, які не проживають на території Німеччини, не гибують навіть такими речами, як, наприклад, злив бензину. Для місцевого криміналу це справжня екзотика.
– А внутрішній, чисто німецький кримінал? Він взагалі існує?
– Місцевий кримінал не має такого масового характеру, як у країнах Східної Європи. Вживання або продаж наркотиків, бійки. Найбільш типове правопорушення для німців – несплата податків. Або робота по-чорному, за яку теж передбачено кримінальне покарання.
– Берлінські поліцейські, на відміну від російських, надзвичайно дружелюбні, від них не виходить відчуття небезпеки. Хтось дбає тут про те враження, яке вони справляють на громадян?
– Думаю, так. Тут ти завжди можеш безперешкодно звернутися до поліцейського на вулиці, він ніколи не відмахнеться і чим зможе – допоможе. Для городян це скоріше друг і помічник, а не представник караючої сили. Але у справі судочинства у спілкуванні з поліцейськими є свої хитрощі. І пов'язані вони саме з цим його позитивним образом.
Часто мої клієнти, особливо вихідці з Росії, поспішають самі піти на допит до поліції і дати показання. Багато хто потім із захопленням відгукується про те, яким милим і попереджувальним був представник правопорядку. Такий хороший хлопець, і закурити дав, і чаєм напоїв, і вислухав, і поспівчував. А насправді поліцейський ніколи просто так чаєм не напоїть, він виконує свою роботу. Йому треба викликати довіру і прихилити до себе людину, щоб той сам добровільно розповів йому якомога більше. Потім співробітник поліції передасть матеріали справи до суду, супроводивши їх власними спостереженнями та зауваженнями, і це теж матиме значення для прокуратури та юристів. Наївний підозрюваний і не здогадується, що спілкується не з класним хлопцем, а передчасно дає козирі в руки правоохоронних органів і поняття не має, що потім зіграє на його користь, а що проти нього. Тож у сенсі дружелюбності німецьких поліцейських – тут вони й справді майстри своєї справи.
Читайте продовження статті:
ОСОБЛИВОСТІ НІМЕЦЬКОГО КРИМІНАЛУ (частина 2)