Інформаційно-аналітичний дайджест для всіх, хто їде за кордон або залишається вдома
Просто життя

Одностатева згода

Парламент Естонії узаконив одностатеві союзи

Ініціатива вже отримала підтримку уряду, її також схвалили діячі культури. Проти закону виступили громадські активісти, які розцінили закон як загрозу традиційним цінностям, і представники церкви.

Цивільне партнерство – як альтернатива традиційному шлюбу, доступна, зокрема, і для геїв – давно вже діє в багатьох країнах ЄС. У деяких із них офіційно узаконені одностатеві шлюби. Серед них, зокрема, Голландія, Швеція, Норвегія та Данія, з минулого року список поповнили також Франція та Великобританія.

Для Естонії тема цивільного партнерства досить актуальна. У вільних стосунках, поза шлюбом, за даними одного з ініціаторів закону Імре Соояера, живуть близько 170 тисяч осіб – понад 10 відсотків населення країни. Офіційний статус, за його словами, дозволить їм «вирішити безліч юридичних проблем».

За даними перепису населення 2011 року, за минулі десять років популярність офіційного шлюбу в Естонії знизилася. Частка тих, хто обрав так званий «вільний шлюб», навпаки, збільшилася до 15 відсотків. Того ж року республіка, за відомостями Eurostat, стала лідером серед європейських країн за таким показником, як частка дітей, народжених поза шлюбом (він склав 60 відсотків). За даними на 2012 рік, співвідношення майже не змінилося.

Водночас легалізацію одностатевих союзів, якщо вірити соціологам, більшість населення не підтримує. Згідно з дослідженням, проведеним нещодавно на замовлення фонду «На захист сім'ї та традицій», проти визнання державою гомосексуальних сімей виступили 67 відсотків респондентів. Інше опитування зафіксувало, що близько 60 відсотків вважають гомосексуальність неприйнятною.

На думку професора соціології Тартуського університету Марью Лаурістін, таке ставлення пов'язане як з релігійністю людей (проти закону «Про співжиття» виступили естонські церкви), так і з радянським вихованням старшого покоління, а також «консервативністю і патріархальністю» людей. Закон, як вважає вона, може стати для суспільства «тестом на розвиток і відкритість».

Все це, безсумнівно, враховували естонська влада – прийняти закон, який дозволяє одностатеві союзи, вони довгий час не наважувалися.

Провести громадські дебати на цю тему уряд Естонії пропонував ще у 2005 році. «Потребує аналізу поширення одностатевих шлюбів у суспільстві та готовність гомосексуалістів легалізувати свої партнерські відносини, в результаті чого доведеться прийняти суспільно-правове рішення про необхідність узаконення одностатевих шлюбів у нашій правовій системі», – зазначали міністр соціальних справ Яак Ааб і канцлер Маар'я Мяндмаа. Прийняття закону, про яке просили захисники прав ЛГБТ, допускала тодішня голова парламенту Ене Ергма.

У парламенті, водночас, констатували, що підтримки більшості такий закон не отримає. Після виборів 2011 року опитування, проведені серед депутатів, показували, що ставлення до одностатевих союзів не змінилося: більшість, як і раніше, була проти їх легалізації.

У порядку денному влади тема, втім, залишилася. У 2008 році міністр юстиції Естонії Рейн Ланг заявив, що закон про партнерські відносини буде включений до плану роботи. Пізніше він зустрівся з представниками ЛГБТ, щоб, як повідомлялося, ознайомити їх з «аналізом щодо правового регулювання співжиття осіб, які не перебувають у шлюбі». Влада заявила, що відкрита для пропозицій.

У 2011 році на користь реєстрації одностатевих союзів висловився канцлер права Індрек Тедер (в Естонії він стежить за дотриманням конституції та виконує функції омбудсмена). Він звернувся до міністерства юстиції, рекомендувавши створити для цього відповідну правову базу. У міністерстві в результаті пообіцяли, що розробка закону про цивільне партнерство розпочнеться у 2012 році. Ініціативу підтримали правляча Партія реформ, а також опозиційні центристи та соціал-демократи (останні пізніше увійшли до складу правлячої коаліції). Союзники Партії реформ по коаліції – партія IRL («Союз вітчизни та Res Publika») – виступили проти.

Проект закону з'явився у 2012 році, проте приймати його влада не поспішала. Навесні 2014 року, після довгих суперечок, документ був внесений до парламенту. Тоді ж його схвалив естонський уряд.

Законопроект «Про співжиття» передбачав, що гомосексуальні (і гетеросексуальні) пари зможуть офіційно зареєструвати свої відносини. Це хоч і не зрівняє їх за статусом з людьми, які уклали офіційний шлюб, проте дозволить, зокрема, регулювати майнові питання. Вони також зможуть – з певними обмеженнями – усиновлювати дітей: якщо в одного з партнерів є дитина, то другий зможе цю дитину усиновити. Прав на усиновлення чужих дітей у таких пар не буде.

Точне число геїв в Естонії невідоме. Під час перепису 2011 року лише близько 400 осіб визнали, що живуть з партнером однієї статі. Навесні 2014 року один з естонських депутатів заявив, що тема одностатевого партнерства «щонайбільше стосується п'яти відсотків популяції – чисто біологічно та психологічно – 10 відсотків». Асоціація ЛГБТ Естонії при цьому стверджувала, що вже серед школярів частка геїв та лесбіянок становить від п'яти до десяти відсотків.

З існуванням одностатевих пар державі доводиться рахуватися. Кілька років тому, зокрема, лесбійська пара, яка проживає у волості Віймсі (на півночі Естонії) та виховує трьох дітей, звернулася до місцевої влади за допомогою. Допомога належала сім'ям з трьома і більше дітьми (у волості її отримували, в тому числі, і люди, які живуть у цивільному шлюбі), але місцева влада жінкам відмовила, посилаючись на те, що їхній союз не відповідає загальноприйнятому поняттю сім'ї. Парі, однак, вдалося оскаржити це рішення в суді: там, як розповів юрист Реймо Метс, дійшли висновку, що під сім'єю може розумітися і одностатевий союз.

У парламенті, представляючи законопроєкт про цивільне партнерство, посилалися, зокрема, на інтереси дітей, народжених поза шлюбом. «В Естонії є дуже багато одностатевих пар, де ростуть діти, і ці діти перебувають у найнезахищенішій ситуації, тому що, не дай боже щось трапиться з одним із батьків, і одразу може виникнути ціла купа проблем», – заявила депутатка від Центристської партії Ольга Ситник. Схожу позицію зайняли представники Естонського центру з прав людини.

Проти законопроєкту виступили естонські церкви. Ще у 2012 році, коли документ лише обговорювався, рада церков (до неї входять, зокрема, Естонська євангелічно-лютеранська церква та Естонська православна церква Московського патріархату) звернулася до міністра юстиції. Автори звернення заявили, що «гомосексуальний спосіб життя в будь-якій його формі – гріх перед Всевишнім, а гріх і порок не можна акцептувати на законодавчому рівні».

Представник євангелічно-лютеранської церкви Архо Тухкру, коментуючи плани влади, зазначив, що багато в Естонії виступають проти законопроєкту, а сам документ не сприяє «об'єднанню народу». Настоятель храму святого Миколая (православної церкви Московського патріархату) Ігор Прекуп, своєю чергою, заявив, що виховання дітей гей-парами недопустиме.

«Оскільки також розглядається можливість віддавати беззахисних дітей на виховання людям, для яких збочення – норма, то я маю сказати, що це – злочин, за який відповідальний кожен, хто проти цього не протестує (я вже не кажу про тих, хто підтримує)», – оголосив священник. Пізніше православна церква, підтверджуючи неприйняття законопроєкту, організувала в Таллінні молебень на захист сімейних цінностей.

Паралельно з цим кампанію проти реєстрації одностатевих союзів розгорнув фонд «На захист сім'ї та традиційних цінностей». Він організував розсилку відповідної петиції. Як повідомлялося, у листах, які отримали багато жителів республіки, стверджувалося, що законопроєкт, підготовлений владою, веде до «деградації суспільства». Петицію в підсумку підписали кілька десятків тисяч осіб. Пізніше, коли законопроєкт все ж надійшов на розгляд парламенту, у Таллінні відбулася масова акція протесту.

Змінити ситуацію противники законопроєкту, втім, не змогли. На початку жовтня на його підтримку знову висловився естонський уряд (там вказали на важливість толерантності та заявили, що «якщо не приймемо цей закон, суспільство відкотиться назад»). За тиждень після цього проєкт закону пройшов друге та третє читання. Набути чинності він має з 2016 року.

Михайло ТИЩЕНКО.
«Lenta.ru»