Найбільш вразливі групи населення в умовах пандемії – мігранти та бездомні
Паризька поліція, суворо відстежуючи рідкісних перехожих, не помічає бомжа, який спить на лавці, він для них наче невидимка. Як зазначає «Русская Германия», це відео обійшло французькі соцмережі, викликавши дискусію, що робити в нинішній ситуації з бездомними. Дійсно, вимога залишатися вдома для бездомних нездійсненна через відсутність цього самого дому. Хтось вважає, що ці люди винні самі, обравши собі асоціальну нішу, хтось співчуває тим, у кого немає можливостей виконувати гігієнічні вимоги.
Сьогодні у Франції живе приблизно 250 тисяч бомжів, а в ситуації пандемії коронавірусу це найбільш вразлива група. «Найчастіше йдеться про людей похилого віку зі слабкою імунною системою. Крім того, у разі появи симптомів інфекції вони не будуть телефонувати в швидку», – каже Флоран Геген, голова Федерації організацій солідарності (FAS).
У багатьох регіонах Франції у зв'язку з карантином закрилися денні центри прийому бездомних, куди вони могли прийти, щоб прийняти душ, частково закрилися пункти роздачі їжі. Але з клошарами трохи розібралися – вони все ж свої, рідні та звичні на паризьких ландшафтах. 19 березня міністр житлового господарства Франції Жюльєн Денорманді сказав, що влада виділить 50 мільйонів євро для розміщення бездомних під час епідемії.
На час карантину під житла для бездомних переобладнають частину номерів у готелях, спортивні зали, а в Каннах під тимчасовий центр для бомжів пожертвували частину Палацу фестивалів, у якому проходить Каннський кінофестиваль. Але, як виявляється, не всі вільнолюбні мешканці вулиць готові поміняти небо над головою на стелю в готелі чи притулку. У таких випадках, кажуть чиновники, «ми безсилі».
З мігрантами все набагато складніше. Будучи громадянами інших країн і не отримавши статусу біженців, вони не можуть розраховувати на повноцінну турботу Франції. Якраз нещодавно в країні були прийняті поправки до міграційного законодавства, що обмежують права мігрантів на медичне обслуговування. А днями головний офіс з прийому біженців у Франції, Office Français de Protection des Réfugiés et Apatrides, закрився на карантин.
І це загальноєвропейський тренд: Управління верховного комісара ООН у справах біженців та Міжнародна організація з міграції тимчасово призупинили здійснення програм. Це рішення отримало схвалення ультраправих партій у Європі, зате викликало протести правозахисників, які відзначають повне безправ'я людей, які потрапили до ЄС у такий несприятливий час. Особливе занепокоєння у правозахисників викликає ситуація в стихійних наметових таборах для біженців, де сотні людей живуть в антисанітарних умовах без доступу до води та туалету.
Найбільші табори мігрантів десятиліттями існують на північному узбережжі Франції – у містах Кале та Гранд-Сент (департамент Па-де-Кале). У ці місця всіма правдами й неправдами мігранти добираються через всю Європу, прагнучи зрештою потрапити до Великобританії. У «джунглях Кале», куди не ризикує заходити навіть поліція, їх понад 500 осіб. Мігранти живуть там невеликими групами в саморобних землянках або наметах, у Гранд-Сенті понад 400 осіб знайшли притулок в ангарах.
Нещодавно місцеві правозахисники звернулися з відкритим листом до префекта департаменту Па-де-Кале, закликавши до термінових заходів у зв'язку з епідемією коронавірусу. Префектура відреагувала миттєво, розпорядившись розклеїти інформаційні афіші зі стандартними нагадуваннями про правила гігієни в умовах епідемії.
«Префект Кале дуже задоволений собою, тому що привіз цистерну мила. Але ця цистерна на один кран з водою. Тобто на 400 осіб один кран з водою, щоб мити руки „дуже-дуже регулярно“, не маючи душу, не маючи туалету», – обурюються правозахисники. Але незрозуміло, що змогли б зробити вони в такій ситуації на місці префекта департаменту Па-де-Кале. Куди переселити тисячу мігрантів, як забезпечити карантин?
У паризькому передмісті Обервільє одразу після оголошення карантину поліція виставила кордони навколо найбільшого у Франції табору мігрантів, забороняючи мешканцям виходити за його межі. Обурені протести правозахисників допомогли владі знайти більш гідне рішення, і сотні мешканців «обервільських джунглів» були минулого тижня розселені в тимчасові центри для біженців. Втім, і там не вистачає туалетів та душових.
Незахищеність персоналу – одна з ключових проблем нинішньої санітарної кризи. В умовах нестачі захисних засобів для госпіталів не доводиться говорити про захищеність добровольців на точках харчування для біженців. Багатьом гуманітарним асоціаціям сьогодні доводиться призупиняти свою діяльність.
Клер Міло з організації Salam Nord каже, що сьогодні одна з гострих проблем таких асоціацій – нестача персоналу. «Ми не можемо зобов'язати людей іти туди, куди вони не хочуть іти. Наша асоціація – це виключно волонтери. Нас залишилося тільки двоє, а вдвох ми не в змозі готувати їжу та проводити роздачу на 300-400 осіб». Через скорочення штатів НКО змушені згортати найнеобхіднішу допомогу – наприклад, роздачу харчування.
Криза санітарна загострила кризу міграційну. Страх жителів Європи зрозумілий: у таборах та переповнених центрах прийому біженців через скупченість мешканців та через труднощі забезпечувати санітарні норми можуть виникнути потужні неконтрольовані осередки зараження коронавірусом. Але справа, виявляється, навіть не в обивательських страхах.
Це, по суті, криза світоглядна – європейська свідомість, схоже, дає тріщину, перетворюючись на «Титанік», що наштовхнувся на айсберг нерозв'язних проблем. Можна волати до ідейних загальноєвропейських цінностей, як це робить державний секретар при міністрі у справах Європи та закордонних справ Амелі де Моншален, яка заявляє, що в поточній кризі на карту поставлені «авторитет і користь» Євросоюзу. Можна зловтішатися, перераховуючи проблеми, з якими зіткнулася сьогодні Європа.
Але жодна з цих позицій не передбачає конкретних підходів до вирішення сьогоднішніх наших проблем. Слово за тверезими політиками, здатними приймати в такий винятково важкий час серйозні, реалістичні, хай навіть непопулярні заходи. Можливо, не випадково, що все частіше сьогодні французи з ностальгією згадують про Шарля де Голля.