Отримувати вищу освіту за кордоном – заняття вельми дороге, особливо у рейтингових вишах
Боротьба за іноземних студентів
США були і залишаються країною номер один з навчання іноземних студентів. Проте введення посилених заходів безпеки, запроваджених після теракту 11 вересня 2001 року, помітно послабило американський ринок вищої освіти. Наприклад, у 2007 році американська Рада післядипломної освіти відзначила збільшення на 8% кількості заяв на вступ до магістратури порівняно з 2006 роком. У 2006 році зростання становило 12%, а в 2005 і 2004 роках було зафіксовано падіння на 5% та 28% відповідно. Навчальні заклади, які беруть участь в опитуваннях четвертий рік поспіль, зазначають, що порівняно з 2003 роком недобір іноземних студентів становить 27%.
Загалом за всіма університетськими програмами у США в 2002/03 навчальних роках іноземці становили всього 0,6% від загальної кількості студентів, з 2003 року фіксували щорічне зменшення числа іноземних студентів на 2,4%, 1,3% та 0,5%. Лише з 2006/07 навчального року обсяг іноземців в американських вишах становив 3,2%.
Якщо в 1995 році Штати навчали 30% від загального обсягу міжнародних студентів, то зараз, за даними Організації економічного співробітництва та розвитку, на частку США припадає 22% або понад 564 тис. осіб. У Великобританії навчається майже вдвічі менше (12% або 330 тис.). Разом з тим Штати сильно програють Сполученому Королівству за співвідношенням студентів-іноземців до кількості місцевих студентів. Якщо у Великобританії в національних вишах навчається 16% студентів з-за кордону та 84% жителів Туманного Альбіону, то в США ця пропорція дорівнює 3% і 97%.
І в цьому відношенні позиція Сполученого Королівства більш виграшна. Це свідчить про те, що у Великобританії більше вишів мають досвід роботи з іноземними студентами, вони конкурують між собою за їх залучення, отже, зацікавлені як у покращенні процесу викладання, так і у створенні більш комфортних побутових умов. Регулярно проводять опитування іноземців на предмет задоволеності рівнем викладання та змістом навчальних курсів. Цього року на замовлення додатку з вищої освіти до газети «Таймс» дослідницькою компанією i-graduate було проведено опитування 40 тис. іноземних студентів, які навчаються в різних вишах країни. Респонденти зазначили, що рівень отримуваної ними у Сполученому Королівстві освіти дуже високий.
Британський уряд приділяє підвищену увагу розвитку університетської освіти. 1992 рік став у Великобританії стартовим для масового перетворення державних університетських коледжів та політехнічних інститутів на університети. Вони отримали право присвоювати ступені нарівні зі старими академічними університетами. Якщо до 1992 року в країні було 52 повноцінних університети, то за десятиліття з 1997 по 2007 роки до них додалося ще 54.
На такі заходи британський уряд був змушений піти, провівши серйозний аналіз стану справ на національному та міжнародному ринках праці та вищої освіти. Назвемо основні висновки, зроблені створеним у 1997 році Комітетом з питань вищої освіти. По-перше, ринок праці щороку вимагає все більше фахівців з вищою освітою. По-друге, збільшується кількість дорослих людей, які не отримали вищу освіту свого часу, але дозріли для цього пізніше. По-третє, Великобританія мала адекватно відповісти на посилення конкуренції на міжнародних ринках, за якої кількісне зростання знань, передових виробничих та інформаційних технологій веде до процесів безперервної освіти, яку бажано здійснювати ближче до споживача. По-четверте, розвиток національної економіки неможливий без розвитку вищої школи, без побудови економіки, заснованої на знаннях, того, що на Заході отримало назву knowledge based economy. По-п'яте, вища освіта сприяє загальному прогресу суспільства та розвитку його соціального і морального потенціалу.
Слід зазначити, що збільшення кількості університетів не означає лише зміну статусу. Новітнім вишам уряд виділяє кошти, що обчислюються мільйонами фунтів стерлінгів, на реконструкцію старих та зведення нових навчальних корпусів, лабораторій та студентських гуртожитків. Часто університети стають основними роботодавцями свого регіону.
Нові виші справно відпрацьовують вкладені в них гроші та виконують покладену на них місію – давати вищу освіту та проводити наукові дослідження. І, незважаючи на свою молодість, вони активно наступають на п'яти конкурентам – старим академічним вишам. Наприклад, у рейтингу «Гардіан» отримані статус у 1992 році Університет Плімута та Університет ім. Роберта Гордона випереджають університети Ліверпуля (університет з 1903 року) та Ньюкасла (університет з 1963 року). З часом знайдеться місце в національних рейтингах і для зовсім нових університетів, наприклад, Вустера або Вінчестера, які стали університетами у 2005 році.
Позиції в рейтингах
Про успіхи британської освіти на міжнародному ринку свідчить той факт, що в рейтингу кращих університетів світу THES/QS 2008 року до десятки кращих вишів увійшли чотири британські та шість вишів США. Перше місце, як і минулого року, зайняв Гарвардський університет. Кембридж та Оксфорд зайняли третє та четверте місця, одразу за Єлем. Лондонський Імперіал коледж та Університетський коледж Лондона пропустили вперед Каліфорнійський технологічний інститут, але обігнали Прінстон, Університет Чикаго та Массачусетський технологічний інститут.
Деякі британські університети значно покращили свої позиції у світовому рейтингу THES/QS. Так, Лондонський Кінгс коледж зайняв 22 сходинку, Единбурзький університет - 23, Манчестерський університет - 29, Бристольський - 32.
Як пояснив Бері Тейлор, директор з маркетингу та комунікацій Бристольського університету, успіх британських вишів пов'язаний з новою методологією рейтингу. Якщо у 2006 році дані про індекс цитування наукових робіт викладачів вишів в основному будувалися на публікаціях в англомовних джерелах, то з цього року включали відомості, що вийшли іншими мовами. Також з цього року викладачам, які давали оцінку іншим університетам, було заборонено висловлюватися за свій власний виш.
Всього ж із 200 найпередовіших університетів на частку США припало 58 позицій, а на частку Великої Британії - 29.
Як не здасться парадоксальним, але розташування британських вишів у світовому рейтингу краще за американські, оскільки в США проживає 300 млн осіб, а у Великій Британії – 60 млн. Отже, в США один найбільш просунутий виш планети припадає на 5 млн, а в Сполученому Королівстві - на 2 млн жителів.
Конкуренція за спеціалізаціями
За даними Інституту політики вищої освіти США поступається Великій Британії за кількістю бакалаврів, які вивчають наукові та інженерні дисципліни. Більшість студентів американських вишів (42%) спеціалізуються в соціальних науках, бізнесі та праві (42%). Серед тих, хто вивчає науки, інженерію та математику – 17%, мистецтво та інші гуманітарні науки – 15%, педагогіку – 8%, інші дисципліни – 13%.
У Великій Британії картина виглядає більш збалансованою. Соціальні науки, бізнес та право – 32%, науки, інженерія та математика – 27%, мистецтво та інші гуманітарні науки – 22%, педагогіка – 3%, інші дисципліни – 16%. Тобто США програють у вишівському навчанні в тих галузях знань, які найбільш затребувані сучасним розвитком економіки.
Вартість освіти
Освіта - величезний фінансовий ринок. За дослідженням The Economist, річний оборот міжнародного ринку освіти дорівнює $30 млрд. США і Велика Британія є основними гравцями на цьому полі. Дохід Сполучених Штатів від навчання міжнародних студентів обчислюється в $13,3 млрд на рік, Сполученого Королівства – $17,5 млрд на рік.
Отримувати вищу освіту і в США, і у Великій Британії – заняття вельми дороге, особливо в рейтингових вишах. І в цьому питанні у країн є певний паритет.
Вартість навчання в перших десяти вишах, що увійшли до рейтингу THES/QS, по США становить $34.000-38.000, по Великій Британії – 15.000-17.000 фунтів стерлінгів, що в принципі поки рівносильно, якщо долар не продовжить свого падіння.
Однак в американських вишів є більше можливостей надання матеріальної підтримки найбільш талановитим студентам. І в цьому питанні британські виші програють своїм заокеанським конкурентам.
За матеріалами Parta.org.