Іноді мігрантам досить складно винайняти житло в Німеччині
«Кімната, кухня, ванна, 40 кв. метрів, терміново, тільки для німців». Приблизно так звучав текст оголошення про здачу квартири в баварському місті Аугсбурзі. Пропозиція зацікавила Хамадо Діпаму – вихідця з Буркіна-Фасо. Недовго думаючи, він узяв телефон і набрав номер орендодавця. Однак розмова не склалася: господар квартири кинув слухавку, щойно почув ім'я потенційного квартиронаймача.
Виявилося, що Діпама неуважно прочитав оголошення і не помітив застереження «тільки для німців». І справді: коли трохи пізніше його друг-німець заради експерименту зателефонував за тим самим номером, його одразу ж запросили подивитися квартиру.
Як зазначає Deutsche Welle, у Німеччині подібні випадки вже давно стали звичним явищем. До такого висновку дійшли, зокрема, й автори дослідження, нещодавно проведеного на замовлення Федерального відомства з боротьби з дискримінацією.
Згідно з опитуванням, кожен третій житель Німеччини з міграційним корінням (35 відсотків) стикався з дискримінацією при пошуку житла. «Часто достатньо незвичного імені, щоб тебе не запросили на огляд квартири або співбесіду», – пояснює голова відомства Бернхард Франке.
При цьому далеко не всі орендодавці чітко вказують в оголошеннях, що готові здати квартиру тільки німцям. 53 відсотки опитаних зазначили, що зіткнулися з дискримінацією на пізнішому етапі. Близько чверті заявили, що їм пропонували винайняти або купити квартиру за вищою ціною, ніж етнічним німцям.
Але така поведінка орендодавців є порушенням закону про рівне ставлення (das Allgemeine Gleichbehandlungsgesetz), який захищає жителів країни від дискримінації за такими ознаками, як етнічне походження, релігія, світогляд, стать, сексуальна ідентичність, вік і стан здоров'я. Його положення охоплюють сфери трудового та цивільного права і поширюються на багато сфер повсякденного життя, включаючи оренду житла. Проблема, однак, полягає в тому, що, згідно з дослідженням, майже половина респондентів ніколи не чула про такий закон.
Кількість же тих, хто дійсно скаржиться на дискримінацію, ще менша. При цьому закон про рівне ставлення має багато винятків – один із них, наприклад, стосується приватних орендодавців, яким належить лише одна квартира в одному будинку, розповідає Бернхард Франке.
Незнання законів, втім, не є єдиною причиною їх невиконання. «Багато хто почувається безпорадним перед орендодавцем», – констатує голова громадської організації Німецький паритетний благодійний союз (Deutsche Paritätische Wohlfahrtsverband) Ульріх Шнайдер. Крім того, дискримінації сприяє і надто високий попит на житло в Німеччині. «Якби в Німеччині всім вистачало квартир, то питання про дискримінацію взагалі не виникало б», – впевнений Шнайдер.
Дослідження виявило дивовижні речі. Переважна більшість опитаних (83 відсотки) визнають, що на німецькому ринку оренди житла поширена дискримінація іноземців або представників окремих етнічних груп. При цьому у 41 відсотка респондентів думка про можливість здати житло мігранту викликає сумніви або побоювання.
Бернхарда Франке це, втім, не дивує. Незважаючи на усвідомлення проблеми, у багатьох у Німеччині зберігаються упередження щодо мігрантів: вони посилюються, якщо ситуація стосується людини особисто, пояснює експерт.
Ульріх Шнайдер вважає, що результати дослідження відображають структурні проблеми, які існують у німецькому суспільстві. «У Німеччині поширені дуже сильні упередження щодо іноземців або людей з міграційним корінням», – нарікає він і підкреслює, що саме це, наприклад, сприяло зростанню популярності правопопулістської партії «Альтернатива для Німеччини» (АдН).
Своєю чергою Бернхард Франке вважає, що для вирішення проблеми дискримінації на ринку житла потрібно проводити інформаційні кампанії: «Орендодавці повинні знати, що їм дозволено і що заборонено. А ті, хто перебувають у пошуках житла, повинні знати свої права».
Варто сказати, що Хамадо Діпама з Буркіна-Фасо, якому відмовив орендодавець, успішно відстояв свої права. У грудні 2019 року аугсбурзький суд оштрафував власника квартири на 1000 євро.