У майбутньому політика Меркель обернеться плюсом для розвитку Німеччини, – прогнозує експерт
– Наскільки серйозним сьогодні є неприйняття мігрантів з боку німецького суспільства?
– Однозначно відповісти на це питання не можна. Сказати, що все німецьке суспільство приймає мігрантів або, навпаки, що воно їх не приймає, неможливо. Німецьке суспільство, як і будь-яке інше – європейське, російське, американське – дуже різнорідне. Існують різні результати опитувань, у ЗМІ дебатуються різні точки зору.
– Що показують соцопитування та статистика на цю тему?
– Сьогодні наявне зростання підпалів таборів біженців. Порівнюючи кримінальну статистику 2014 та 2015 років, ми відзначаємо, що на 76% зросла кількість спроб підпалу та на 47,5% самих підпалів. При цьому в країні винесено лише чотири судові рішення, в яких покладено відповідальність на винних.
При цьому варто зазначити, що не журналістських, а глибоких академічних досліджень цієї проблеми поки що мало. Тим не менш, є окремі соціологічні опитування, які показують відносно позитивне ставлення до новоприбулих. Ґрунтуючись на березневому опитуванні ARD, я б сказала, що більша частина німецького суспільства з розумінням ставиться до ситуації в галузі міграції та до політики, яку проводить кабінет Анґели Меркель. 67% опитаних сказали, що вірять в інтеграцію гуманітарних мігрантів у німецьке суспільство і в те, що Німеччина впорається з цим завданням.
Потрібно знати підґрунтя подібних настроїв. Німеччині пощастило з таким політиком, як Анґела Меркель. Кілька днів тому ЗМІ розтиражували інтерв'ю з нею, де, у відповідь на запитання журналістки Анне Віль (Anne Will) про те, який у неї план із прийому біженців з урахуванням того, що кількість гуманітарних мігрантів зростає, канцлер Меркель відповіла, що ми приймемо їх, інтегруємо і вони ввіллються в німецьке суспільство. Це, грубо кажучи, «план А», а який інший, умовно кажучи, «план Б», запитує її журналістка. На що канцлер Меркель відповіла їй, що жодного «плану Б» немає. Іншими словами, є лише один план, згідно з яким біженці – тікають, а німецький уряд їх рятує. Адже континент, де одна країна закриває кордони, а інша повинна рятувати всіх людей, – це не Європа в баченні Меркель. Тож іншого плану в неї немає.
– Чим ви пояснюєте таку позицію Меркель?
– Знаєте, я довго думала над цим і можу навести цитату Вінстона Черчилля. Він сказав свого часу, що політик відрізняється від державного діяча тим, що перший думає лише про те, як сподобатися виборцю, а другий приймає рішення, які принесуть користь державі через п'ять-десять років. Так от, якщо виходити з концепції Черчилля, Меркель – це державний діяч. Вона не приймає рішення, орієнтуючись на масу виборців. Вона чудово розуміє, що якщо вдасться інтегрувати тих людей, які зараз приїхали до Німеччини, то це буде великий демографічний прорив.
Тут потрібно бачити картину цілком. У Німеччині рівень життя зростає, люди живуть довше, але населення скорочується. При цьому потрібно буде виконувати соціальні зобов'язання. І ось мігранти – це демографічний додаток цьому старіючому та зменшуваному населенню країни. Подивіться, наприкінці XIX століття, коли канцлер Бісмарк запровадив у Німеччині поняття пенсій після досягнення 70 років, середня тривалість життя була 55 років. У сучасній Німеччині, де пенсійний вік настає у 65 років, середня тривалість життя постійно збільшується і вже переступила позначку в 73 роки. Тож у майбутньому розумна політика Меркель обернеться плюсом для розвитку держави.
– Наскільки сильно впливає міграційна політика Анґели Меркель на зміну внутрішньонімецького політичного ландшафту? І чи впливає взагалі? За логікою речей, передбачається, що ця політика сприятиме зростанню крайньо правих настроїв у німецькому суспільстві.
– Статистика і показує зростання правоекстремістських настроїв. Збільшується кількість регіональних організацій, які виступають «проти ісламізації батьківщини». Наприклад, у Дрездені існує рух проти ісламізації PEGIDA. Такі ж рухи виникли в Лейпцигу та інших місцях. Подібні настрої зростають. Але кількість їхніх прихильників то збільшується, то скорочується. Наприклад, на початку січня 2015 року у виступах PEGIDA брали участь 25 тисяч осіб, а наприкінці грудня того ж року зареєстровано близько 6 тисяч. Після подій у Франції чисельність демонстрації націоналістів у Німеччині зросла до 17,5 тис. осіб. У звіті Федеральної служби захисту конституції Німеччини, яка займається спостереженнями за подібними організаціями, зазначено, що з Націонал-демократичної партії Німеччини у 2015 році вийшло 300 її членів і сьогодні її чисельність становить лише 5200 осіб. Тож тенденції на цьому фланзі германської політики неоднозначні.
– А як ці настрої позначаються на популярності Меркель?
– Якщо говорити про рейтинги Меркель, то вони теж різні. З одного боку, популярність її скорочується. Але з іншого, після інтерв'ю, в якому вона сказала, що у нас є щодо біженців лише «план А», її рейтинг знову виріс. У лютому він становив 46%, а на початку березня збільшився до 54%. При цьому у постійного критика Меркель, голови ХСС, глави уряду Баварії Горста Зеєхофера – 38%. До речі, повертаючись знову до класифікації Вінстона Черчилля, скажу, що Зеєхофер – це політик, а Меркель – державний діяч, який працює і для країни.
Важливо ще зазначити, що насправді розладу всередині Німеччини між основними політичними діячами та партіями з суттєвих питань, з міграційної теми, немає. Наприклад, Німеччина прийняла поправки до законодавства, що обмежують возз'єднання сімей осіб, які отримали притулок у країні. Вони передбачають, що ті, хто отримав статус біженця в Німеччині, протягом двох років не зможуть привезти до Німеччини членів своїх сімей. Такого правила щодо інших категорій мігрантів, наприклад, бізнес-мігрантів, студентів, немає. Це стосується лише гуманітарної міграції. Виявилося, що суперечності між християнськими демократами та соціал-демократами з цього та інших ключових питань відсутні. Вони вміють домовлятися.