Рішення про проведення реформи приймалося керівниками німецькомовних країн – ФРН, Австрії, Швейцарії та Ліхтенштейну, – а також представниками держав, де компактно живуть німецькі меншини – Італії, Румунії та Угорщини. Планувалося завершити реформу в серпні 2005 року. Тепер, однак, дотримання цих термінів опинилося під питанням.
На думку німецьких журналістів, нові правила правопису, введені в повсякденний вжиток за підтримки канцлера Герхарда Шредера, погіршили ситуацію з німецькою мовою і призвели до масової плутанини. Опитування показують, що ці правила знають лише 38% жителів Німеччини. Інші продовжують писати по-старому. Навіть при складанні офіційних документів німецькі чиновники допускають численні орфографічні помилки.
Більшість письменників, серед яких – нобелівський лауреат з літератури Гюнтер Грасс, з самого початку оголосили бойкот новій граматиці. У Нижній Саксонії почався збір підписів виборців для того, щоб змусити місцеві органи влади відмовитися від подальшого проведення реформи. Все це дало право колишньому супернику Шредера на виборах 2002 року, прем'єр-міністру Баварії Едмунду Штойберу, вимагати від федерального уряду негайно переглянути її підсумки.
Нові правила орфографії багато хто в країні називають «найсумнівнішим досягненням канцлера». Як висловився голова міжнаціональної комісії, яка впроваджувала нові норми німецької мови в Австрії, Карл Блюмл, «зрештою, орфографічні помилки, допущені навіть в офіційних паперах, жодним чином не змінюють їхнього змісту». Тож у більшості держав, де використовується німецька мова, люди отримали право самостійно вирішувати, які – нові чи старі – правила правопису їм застосовувати.
Але в Німеччині питання, чи писати слово schifffahrt (прогулянка на кораблі) з двома чи трьома «f», як і п'ять років тому, розділили суспільство практично порівну. На відміну від швейцарців чи австрійців, які сприйняли лінгвістичні реформи зі стоїчною байдужістю, за Шредера ці питання стали невід'ємною частиною внутрішньопартійної боротьби. Ось і зараз, як пише французька «Ліберасьон», «більшість політиків, відклавши обговорення реформ охорони здоров'я та ринку праці, включилися в нову, що обіцяє суспільні дивіденди, дискусію».
Прихильники повернення до старого письма посилаються на успішний досвід газети Frankfurter Allgemeine Zeitung. У 1999 році її журналісти, як і вся країна, перейшли на нову орфографію. Але не витримали і через рік повернулися до колишнього звичного правопису. Відтоді кожен випуск газети, написаної дореформенною мовою, нагадує суспільству: проведені урядом лінгвістичні зміни – явище тимчасове, і після зміни влади все повернеться на круги своя. А жителі землі Шлезвіг-Гольштейн ще в 1998 році провели референдум, на якому проголосували за лінгвістичну ізоляцію від федерального центру. Своє рішення вони намагаються дотримуватися досі.
Президент Асоціації шкільних викладачів Йозеф Краус переконаний: всупереч поширеній думці, повернення до колишньої орфографії не становитиме проблеми для 12-13-річних дітей, які вивчали граматику за новими правилами. «З 700 слів, які учні початкових класів мають засвоїти в процесі навчання, лише 20 зазнали ревізії», – каже Краус.
У відповідь на вимогу Штойбера повернутися до колишнього правопису уряд апелює до цифр і про всяк випадок заздалегідь підраховує можливі збитки державної скарбниці від подібних пропозицій. За мінімальними оцінками, лише на перевидання шкільних підручників у дореформеній редакції знадобиться 250 млн. євро. І це без урахування інших витрат. «Чи варта така гра свічок?» – питають прихильники Шредера. І тут же самі собі відповідають: не варта.
До речі, суперечки про мовну реформу йдуть не лише в Німеччині. Відомий британський філолог Макс Мюллер назвав англійську орфографію національним лихом. У минулому столітті найбільші вчені Великобританії неодноразово створювали товариства, що ставили за мету спрощення писемної мови та приведення її у відповідність до усного мовлення. Однак жодну із запропонованих реформ правопису реалізувати не вдалося.
У 2002 році кілька газет Англії провели експеримент. Вони переклали опубліковані у своїх виданнях матеріали на один із варіантів удосконаленої англійської (у ньому використовують коротші конструкції фраз), запропонованого лінгвістами. Під час експерименту вдалося заощадити близько 25% газетного паперу.
У 1990 році реформа орфографії пройшла у Франції. Однак вона мала косметичний характер і зачепила лише дефісно-злите написання окремих слів і деякі надрядкові знаки. Після Другої світової війни лінгвістичні реформи відбувалися в Японії та Китаї. У другій половині минулого століття серйозних змін також зазнали правила граматики в Голландії, Швеції, Португалії, Бразилії та Румунії.