Нові соціологічні прогнози показують, що навіть матері-одиначки в Німеччині неохоче з'їжджаються зі своїми новими чоловіками
Саме тому, як зазначає Deutsche Welle, багато хто з нетерпінням очікував нових розрахунків Федерального статистичного відомства Німеччини. Один з головних висновків соціологів: у 2035 році в країні буде понад 43 мільйони домашніх господарств. Два роки тому їх було близько 40 мільйонів. Одна з причин – зростання населення країни, інша – явний тренд до «дрібнішання» домогосподарств. Тобто все більше німців житимуть або наодинці, або вдвох. Таке життя оберуть, імовірно, 50 мільйонів жителів країни. І лише половина з них – люди похилого віку.
«Домашнє господарство» – це прийняте в статистиці та маркетингу визначення, це мешканці однієї квартири, які ведуть спільне господарство. Нерідко «домашнє господарство» прирівнюється до сім'ї, але це не зовсім правильно. Члени сім'ї пов'язані між собою кровними узами, але на Заході, зокрема, в Німеччині, більшість дітей, ледь досягнувши 17-18 років, починають жити окремо, тобто вести своє власне господарство. Так прийнято, та й матеріальні можливості це найчастіше дозволяють.
З іншого боку, в країнах колишнього СРСР досі є комунальні квартири, де люди живуть разом через необхідність, а не тому, що їх пов'язують родинні зв'язки. Втім, комуналки є затребуваним житлом і в Німеччині – але добровільним і, в основному, у студентів.
До речі, стандартною, так званою нуклеарною сім'єю в колишньому Союзі вважається сім'я з трьох осіб: мати, батько, дитина, а в Німеччині – з чотирьох: мати, батько, двоє дітей. Зокрема, середні доходи населення розраховуються саме на цю «нуклеарну» одиницю. Сьогодні в Німеччині це 3297 євро «чистими». Показник цей зростає з року в рік: за останні десять років він збільшився на 720 євро.
Але є, звісно, і сім'ї нестандартні. Понад два з половиною мільйони домашніх господарств складаються лише з батька або матері та дітей. Майже 87 відсотків з них, як і можна було очікувати, – це мати з дитиною. Але цікаво, що у дуже багатьох матерів-одиначок є партнери-чоловіки, однак навіть перебуваючи фактично в цивільному шлюбі, жінки не поспішають з'їжджатися з ними. Здавалося б, парадокс: навіщо жити окремо, платити за дві квартири, купувати меблі для двох квартир і так далі, – замість того, щоб з'їхатися?
Важко дати тут однозначну відповідь. Опитування громадської думки дають різні, часом суперечливі результати. Ну, по-перше, треба врахувати, що і в чоловіка, і в жінки, як правило, цілком вистачає грошей на те, щоб жити окремо. Тобто матеріальний аспект не має тут такого важливого значення, як могло б здатися. По-друге, соціальний статус, настільки суттєвий для жінок у багатьох країнах (мовляв, вона заміжня, значить, жінка серйозна), в Німеччині практично не відіграє жодної ролі, незалежно від того, чи є в жінки дитина чи ні. Що стосується причин, чому і чоловіки, і жінки не надто охоче обирають варіант «спільного проживання», то вони, як показують соціологічні дослідження, не однакові у тих і інших.
Чоловіки найбільше бояться за свою свободу. Їм не хочеться зв'язувати себе, не хочеться приймати компроміси, неминучі в повсякденному житті. Один з німецьких соціологів сформулювала це зі зрозумілою іронією: «Чоловіки від багато чого можуть відмовитися, але не від сидіння ввечері в трусах, з цигаркою та пляшкою пива, перед телевізором або комп'ютером».
Жінки ж побоюються іншого – того, що у них буде набагато більше домашньої роботи. А якщо йдеться про матерів-одиначок, то вони думають, перш за все, про дитину: чи знайде вона спільну мову з її новим співмешканцем? Втім, звісно, і емансиповані німки з неохотою думають про можливу втрату особистої свободи.
Ось чому в Німеччині все менше стає великих домогосподарств, все менше будується великих, чотирьох-, п'яти- та шестикімнатних квартир. Натомість все більше будується одно- та двокімнатних квартир. У Берліні, Дрездені, Лейпцигу домогосподарства, що складаються з однієї-двох осіб, уже становлять більшість. Тренд посилює і демографічний склад таких великих університетських міст: у них дуже багато молоді, яка, повторюємо, віддає перевагу жити окремо. Що добре і для них, і для їхніх батьків, і для економіки країни.