Інтерес до продуктів регіонального походження в Німеччині досяг піку
За даними опитувань, більше половини споживачів у Німеччині постійно купують продукти регіонального походження, причому усвідомлено. Як зазначає Deutsche Welle, основну частку трендової регіональної продукції складають прості, або так звані монопродукти: овочі, фрукти, м'ясо та яйця. За ними йдуть ковбасні вироби та молочні продукти.
Регіональність як споживчий тренд останнім часом за популярністю обігнала навіть екологічність: біопродукти у споживчому кошику середньостатистичного німця становлять 10 відсотків, а продукція з регіонів – щонайменше 20 відсотків.
Звіти міністерства продовольства та сільського господарства ФРН показують, що регіональне походження продуктів важливе для 75 відсотків німців. Як критерій вибору при покупці його випереджають лише особисті вподобання. При цьому покупці готові заплатити за такий продукт і вищу ціну.
Найчастіше покупці роблять вибір на користь продукту регіонального походження, вважаючи, що він свіжіший і смачніший. Але є й інші фактори. На думку професора Кассельського університету Ульріха Хамма, експерта з питань сільського господарства, якщо споживач обирає, наприклад, овоч, вирощений у його регіоні, тим самим він демонструє виклик глобалізації та прагнення до автентичного споживання на противагу фастфуду.
Крім того, вважає експерт, покупець так проявляє бажання бути причетним до процесу виробництва, адже не треба далеко їхати, щоб побачити, в яких умовах утримуються тварини або вирощуються овочі. «Споживач також не проти допомогти місцевому виробнику та підтримати економіку регіону», – вважає Хамм.
Але, на думку експерта, регіональне походження саме по собі лише опосередковано впливає на готовність покупця розщедритися, оскільки не означає автоматично вищу якість. Тому необхідно створювати нову споживчу вартість, наприклад, пропонуючи товар з рисами традиційної страви або культурного продукту, зазначає Ульріх Хамм.
Все більше виробників і постачальників використовують регіональність у маркетингових цілях. У 2014 році у ФРН було введено систему добровільного ліцензування – «регіональне вікно» – і з'явилася блакитна етикетка з інформацією про походження та спосіб переробки продукту.
Хоча регіональні продукти сьогодні можна купити практично у всіх супермаркетах і дискаунтерах Німеччини, ліцензування з добровільного перетворюється на обов'язкове, якщо роздрібна мережа хоче просувати слово «регіональний» як частину торгової марки. Так, наприклад, зробили в мережі німецьких супермаркетів REWE кілька років тому.
«Для REWE Regional у нас укладено довгострокове партнерство з дрібними постачальниками, що знижує їхні цінові ризики та ризики збуту», – розповідає прес-секретар мережі супермаркетів REWE Томас Бонрат. Овочі, фрукти або м'ясо продаються як власна марка або під ім'ям виробника – неважливо: все постачається безпосередньо з навколишніх селянських господарств і малих підприємств. А розпродажі за зниженими цінами підтримують збут особливо великих партій врожаю.
Загалом фактор регіональності відіграє важливу роль для кращого збуту продукції, говорить Бонрат. По-перше, короткі шляхи доставки скорочують транспортні витрати. А по-друге, можливість приймання сезонної продукції вже стиглою, а не дозрілою лише наполовину, веде до швидкої реалізації, минаючи склади.
Але в перспективі роздрібних мереж – відхід від сезонної залежності та поповнення асортименту регіональної продукції товарами первинної промислової переробки. На думку Томаса Бонрата, це дозволить підвищити попит на регіональні товари та наділить їх додатковою споживчою цінністю.