Часто батьки переконують себе, що їхнє активне й самостійне чадо, яке так чудово «лепече» англійською, легко впорається з тимчасовими труднощами, якщо такі виникнуть. Однак пансіонер навіть найелітнішої школи, обладнаної за останнім словом техніки, без батьків може почуватися некомфортно й самотньо. Спочатку, телефонуючи додому, діти нерідко благають забрати їх назад. Утім, зазвичай через кілька тижнів «етап туги» минає — дитина вливається у шкільний колектив, захоплюється новими заняттями: потрібно підготуватися до різдвяної сценки, опанувати верхову їзду, зосередитися на іспитах.
Піклуватися чи загартовувати?
«Майже кожен батько розуміє, що більшість дітей уникають зміни обстановки, однак треба ж їх якось привчати до самостійності, — коментує Наталя Стасенко, педагог за освітою, фахівець лондонського агентства Brit Education & Travel з роботи з приватними школами. — З іншого боку, перший досвід «загартування» має бути ретельно продуманий. Будь-яке випадкове рішення може призвести до того, що ваше дороге чадо надовго зненавидить свої перші університети».
Що робити, щоб застрахуватися від подібних напастей? Можливі три варіанти.
1. Мама приїжджає разом з дитиною і живе неподалік від школи, аби при першому ж крику про допомогу бути поруч. Це радше виняток, ніж правило.
2. Допомога близького друга чи родича. Теоретично — ідеальний варіант, якщо потім ви не будете почуватися зобов'язаним йому «по гроб життя».
3. Ті, для кого нереальні ні перший, ні другий варіанти, можуть звернутися до освітнього агентства. Окрім іншого, воно має взяти на себе найголовніше — підбір офіційного опікуна. Його наявність для кожної іноземної дитини віком до 16 років у більшості європейських країн, і в першу чергу у Великій Британії, прописана законом. Опікун (англійською guardian) стає контрагентом і школи, і батьків, які перебувають на відстані. Саме через нього ви отримуєте вичерпні відомості про те, що являє собою школа-пансіон, як живе і чим дихає дитина, навчаючись за кордоном.
В описі Марії Котляревської, фахівчині освітнього агентства KPG Education Land, зразковий опікун виглядає так: «У Великій Британії опікуном буде, як правило, британець. За договором він зобов'язаний організувати зустріч дитини в аеропорту та проживання, відвідувати батьківські збори в школі й вирішувати поточні медичні проблеми. А ще — контролювати, щоб дитина за межами школи без схвалення батьків не спілкувалася ні з ким, окрім сім'ї, в якій вона живе. Загалом, в ідеалі такий опікун має постаратися мінімізувати складнощі, пов'язані з відсутністю батьків на території приймаючої країни, і для дитини, і для школи».
Дитина семи няньок
На практиці, однак, буває по-різному. Найбільш типовий із неприємних варіантів виглядає так. Прилітає ваш Саша (Петя, Вітя) у ту ж Велику Британію, зустрічають його в аеропорту (сам опікун, а буває, що й просто машина з шофером). Дитину довозять до школи і здають іншим англійським «дядям» і «тьотькам».
Батьки телефонують в агентство: «Як там наш? Чи все гаразд?..» — а в агентстві, отримавши від британського опікуна стандартний e-mail, відповідають: «Так усе класно, не хвилюйтеся».
Дитина сама проходить ознайомлювальний тур по школі. При виникненні будь-яких питань телефонує татові з мамою: терміново потрібен словник, закінчилися готівкові гроші, кривдять однокласники. І знову той самий ланцюжок: батьки — агентство — британський опікун.
А якщо дана проблема не обумовлена контрактом? Марія Котляревська попереджає: «Британська гнучкість у недотриманні букви контракту далека від вітчизняної. Більше того, вона часом близька до нульової. І спробуй тоді знайти того, хто вирішить проблему дитини».
Ще більш «заспокійлива» альтернатива — знайти своїй дитині російськомовного опікуна. В ідеалі це має бути саме опікун у повному розумінні слова, а не просто формальний «контакт», який у робочому режимі отримує звіти про успіхи дитини в школі та пересилає їх батькам.
Привізши дитину до школи, «наш» опікун не лише познайомиться з викладачами й постарається, щоб у дитини налагодився з ними контакт. Провівши з дитиною екскурсію по школі, він детально пояснить усі правила, а також поставить представникам школи запитання, які цікавлять вас і вашу дитину: який розпорядок дня, які правила користування мобільними телефонами, у які години батьки можуть телефонувати дитині, чи зачиняються кімнати на ключ, де зберігати цінні речі, до кого звертатися в разі нездужання тощо.
Переконавшись, що дитина влаштувалася в школі, опікун зателефонує батькам і, відповідаючи на питання типу «чому Саші не сподобалася вечеря?», зможе описати ситуацію з об'єктивної точки зору, роз'яснивши особливості дієтичного харчування в британських школах. Згодом дитина, налагодивши постійний контакт з опікуном по телефону та особисто, перестає турбувати батьків з багатьох життєвих питань.