Ще в 2003 році в ірландських школах ввели в дію систему SMS-повідомлення батьків про відсутність дітей на перекличці. Щоправда, школярі не дуже охоче повідомляли номери мобільних телефонів батьків. Все ж система отримала поширення, адже в тому, щоб діти відвідували заняття, зацікавлені й самі батьки. Причому не тільки через те, що розуміють значення освіти для майбутнього своїх дітей. У Великобританії та Ірландії передбачено покарання для недбалих батьків: якщо їхній син або дочка систематично прогулює уроки, вони можуть заплатити солідний штраф (1-2,5 тис. фунтів стерлінгів) або навіть потрапити до в'язниці на строк до трьох місяців.
Повідомлення про прогульників надходять не тільки від учителів. Щороку в квітні-травні британські поліцейські патрулюють вулиці та перевіряють документи в кожної дитини або підлітка шкільного віку. Щорічно спеціальним підрозділам вдається затримати більше 10 тис. юних прогульників, багато з яких пропускають заняття з відома та дозволу батьків.
Щоправда, бувають і приємні винятки: у 2007 році 18-річна британка Мішель Бурмен встановила рекорд відвідуваності. За 14 років здобуття початкової та середньої освіти вона не пропустила жодного з 2.660 навчальних днів. Мішель керувалася не страхом підвести батьків або потрапити до поліції, а інтересом до навчання. Дівчина закінчила школу з відмінними оцінками.
Влада Німеччини визнала одним із небезпечних спокус демонстраційні стенди з новими іграми в торгових центрах. Політики виступили з ініціативою зобов'язати власників магазинів вимикати ці стенди на час шкільних занять, щоб діти йшли грати лише після уроків. На думку представників влади, саме прогульники згодом поповнюють ряди кримінальних угруповань і виявляються причетними до різного роду злочинів. Дійсно, в різних країнах світу були зареєстровані випадки, коли підлітки не відвідували занять місяцями через комп'ютерні ігри, однак найчастіше таке відбувалося внаслідок захоплення MMORPG.
Найдалі в контролі за відвідуваністю зайшли американські власті. Для боротьби з прогулами об'єднали зусилля Міністерство освіти, Міністерство юстиції та кілька громадських організацій. Виявилося, що зобов'язати найзлісніших прогульників носити на поясі GPS-навігатор, щоб можна було відстежити місцезнаходження підлітка – значно дешевше, ніж переводити схильного до прогулів учня на домашнє навчання або поміщати до виправного закладу. Один із жителів США виділив на реалізацію цієї програми $26 тис.
Газета The New York Times наводить історію 18-річного Рікардо Пачеко з Далласа, якого забезпечили таким пристроєм у 2007 році. Молодий чоловік розповідає, що друзі радили йому просто викинути навігатор, однак саме через стимул, створений постійним стеженням, Рікардо відновив відвідування занять. Тепер він може стати першим чоловіком у своїй сім'ї, який отримає шкільний атестат: всі інші були виключені, багато з його родичів перебувають у в'язниці. Та й сам юнак до початку участі в програмі очолював місцеве кримінальне угруповання. До того ж до своїх 18 років він встиг двічі стати батьком.
На всій території США у кожного школяра є посвідчення на кшталт студентського квитка, незалежно від того, чи відвідує він приватний навчальний заклад чи публічну школу. Поліцейські нерідко зупиняють підлітків на вулиці, щоб з'ясувати, чому ті не на заняттях у навчальний час. Особливо уважно стежать за тінейджерами в торгових і розважальних центрах, на спортивних майданчиках і в парках.
До боротьби з прогулами в США підходять серйозно: в мережі можна знайти і інструкції для батьків, які підозрюють, що їхні діти пропускають заняття, і посібники для школярів, що роз'яснюють, чому до школи ходити все ж треба, і відомості про кількість прогульників залежно від віку, статі, раси та штату.
Цікаво, що поодинокі прогули через хорошу погоду або майбутню контрольну роботу час від часу дозволяють собі практично всі учні. А ось систематичне невідвідування занять – зазвичай доля дітей з неблагополучних сімей. Часто у цих же школярів спостерігаються наркотична залежність, спроби суїциду та напружені стосунки з однолітками. Багато дрібних правопорушень також скоюються саме під час прогулів. Наприклад, статистика за останні десятиліття показує, що в дні посиленої уваги поліції до підлітків, які тиняються без діла, зменшується кількість магазинних крадіжок і випадків вандалізму.
До нас хвиля боротьби з прогулами за допомогою найсучасніших технічних засобів поки не докотилася. Перспектива введення електронних перепусток, які дозволять збирати точні відомості про відвідуваність занять і вчасно вживати відповідних заходів, для більшості шкіл є віддаленою. А тепла травнева погода призвела до того, що російські та казахстанські блоги школярів просто переповнені порадами щодо прогулів: «знавці» рекомендують одноліткам натерти обличчя шерстю та закапати в очі краплі, щоб прикинутися хворим, написати записку від батьків, розповісти, що приїхали родичі з іншого міста... Коротше кажучи, - нічого нового за останню сотню років.
Юлія САВИЦЬКА.
