У своєму дослідженні, опублікованому в журналі Journal of Epidemiology and Community Health, вчені навіть не ставлять під сумнів необхідність запровадження загороджувальних заходів, мабуть, вважаючи, що інший наявний в розпорядженні влади інструментарій вже задіяний або неефективний. Вони розглядали лише питання про те, на які групи товарів найкраще ввести додатковий «податок на шкідливість», аби отримати максимальний результат. Група під керівництвом доктора Майка Райдера з кафедри охорони здоров'я Оксфордського університету склала спеціальний рейтинг продуктів залежно від вмісту в них основних поживних речовин і намагалася спрогнозувати, до яких наслідків може призвести примусове підвищення цін на них.
Результатами, отриманими в першій моделі, яка передбачала підвищене оподаткування продуктів з підвищеним вмістом жирів – таких, як масло, молоко, хліб, макаронні вироби тощо, – дослідники залишилися категорично незадоволені. Згідно з їхніми розрахунками, вартість тижневого продуктового кошика британських сімей при цьому зросла б на 3,2%, а з точки зору охорони здоров'я результат вийшов би сумнівним, оскільки люди переключилися б на інші продукти тієї ж цінової категорії, але вже з підвищеним вмістом солі. А це, своєю чергою, могло б призвести навіть до збільшення кількості інсультів.
Друга модель передбачала запровадження податку для ширшого кола продуктів, віднесених дослідниками до розряду нездорової їжі, туди, наприклад, потрапили різні солодощі. При цьому витрати на продукти у британців зросли б на 4% на тиждень, зате, як показали розрахунки, приблизно 2 300 осіб змогли б уникнути смерті від інфаркту та інших ускладнень, викликаних хронічними серцево-судинними захворюваннями.
Але й цього доктору Райдеру здалося мало – вчений запропонував ввести ПДВ ще й на ті продукти, які могли б стати в раціоні британців альтернативою подорожчаній нездоровій їжі. За цією моделлю розрахунків результат зі зниження смертності вийшов непоганий, щоправда, і ціну за нього довелося б заплатити чималу – збільшення витрат домогосподарств на харчування досягне 4,6% на тиждень і в цілому за рік обійдеться жителям Великобританії в 2 млрд фунтів стерлінгів. Очевидно, розуміючи, що уряд консерваторів, який вже відмовлявся кілька років тому обговорювати питання про введення «податку на шкідливість», не наважиться негайно налаштовувати проти себе виборців і платників податків такими заходами, Майк Райдер поки що називає шанси на участь фіскалів в охороні здоров'я «скоріше теоретичними». Але при цьому він вважає, що влада повинна задуматися про це. «Час обговорення питання «податків на товстих» вже настав», – цитує Бі-бі-сі слова вченого, який до того ж пропонує розглянути можливість паралельного запровадження субсидій для виробників здорової їжі.
Такий реверанс у бік харчовиків, втім, не вберіг доктора Райдера від вельми жорсткої критики. Виробники продуктів не втратили нагоди відзначити той факт, що професор Оксфорда пропонує ввести податок не стільки «на шкідливість», скільки на бідність, адже зростання вартості продуктового кошика на 4,6% найсуттєвіше позначиться на малозабезпечених верствах населення, які більшу частину доходів змушені витрачати на харчування. Розділилися навіть думки серед некомерційних організацій, які допомагають пацієнтам із різними захворюваннями, спровокованими нездоровим харчуванням. Якщо в русі, що об'єднує людей із зайвою вагою, ініціативу про введення податку в цілому вітають, вважаючи, що це змусить виробників подумати над тим, як, не підвищуючи ціни, зробити свої товари більш здоровими, то в Британському кардіологічному фонді чекають додаткових доказів ефективності фіскального заходу.