Ощадливість і пристрасть до накопичення вважаються в Німеччині національною чеснотою
Історія однієї чесноти
Так-так, саме чесноти. Тому що поряд з чесністю, скромністю, старанністю, прямотою, прагненням до справедливості та порядку саме здатність залишати частину доходів невитраченими (іншими словами – вміння придушувати миттєві бажання та уникати незапланованих витрат, піклуючись про майбутнє, а не тільки про сьогодення) вважається німецькою чеснотою.
Ця риса національного характеру, що сформувалася століттями і має прямий вплив на макроекономіку та геополітику сучасної Європи, – чимало конфліктних ситуацій між країнами-членами ЄС викликані саме прагненням Німеччини («локомотива європейської економіки») не витрачати більше, ніж є. Можливо, саме тому відвідувачів виставки зустрічає величезна обкладинка британського журналу The Economist зі словами «Німецька проблема». Докопатися до витоків цієї проблеми і спробували творці цієї виставки.
Різноманітні стародавні скарбнички, ощадкнижки різних років, рекламні плакати німецьких ощадкас, – як зазначає Deutsche Welle, накопичення вважається міцною частиною німецької культури. Незважаючи на фактично нульові відсоткові ставки за вкладами, середньостатистичний німець щомісяця відкладає від 9 до 12 відсотків своїх доходів – вдвічі більше за середнього американця. А з жителями Росії порівнювати німців ще важче, оскільки дві третини росіян не мають заощаджень взагалі (такі дані соціологічного опитування, опублікованого восени 2017 року).
Самообмеження як привід для суперечок
Німецьке прагнення до економії та самообмеження викликає не тільки усмішки, але й чималу порцію критики з-за кордону, оскільки профіцит зовнішньої торгівлі Німеччини досягає таких масштабів, що експерти говорять про дисбаланс – німці продають за кордон набагато більше, ніж купують там.
Генеральний партнер виставки – сюрприз! – міська ощадкаса Берліна. «Наша виставка намагається привнести історичний аспект у макроекономічну суперечку і з'ясувати, яким чином прагнення до економії стало рисою національного характеру, якою ми так пишаємося», – сказав на відкритті виставки директор Німецького історичного музею Рафаель Гросс (Raphael Gross). Жити за коштами чи жити в кредит – навколо цього питання не вщухають суперечки економістів.
Німецька схильність до економії сягає корінням пізнього Просвітництва та протестантської етики – фінансове планування стало символом відповідального ставлення особи до можливих зигзагів долі. Перша німецька ощадкаса була відкрита в 1778 році в Гамбурзі.
Зі вступом Німеччини в епоху індустріалізації до цих міркувань додався політичний аспект – заощадження вважалися найкращою вакциною від революційних настроїв, оскільки ті, кому є що втрачати, тричі подумають, перш ніж іти на барикади. Недарма німецький промисловець Альфред Крупп (Alfred Krupp) одним із перших заснував при своїй фабриці корпоративну ощадкасу для робітників.
Пізніше націонал-соціалісти зробили накопичення частиною державної ідеології, з добротною порцією антисемітизму – «спекулятивному капіталу єврейських банкірів» протиставлялися заощадження німецьких робітників, «нажиті чесною працею». Заодно й військова промисловість «третього рейху» знайшла стабільне джерело позик – ощадні вклади населення.
Економте автоматично
Гроші люблять тишу – і виставки про гроші теж. Різноманітні скарбнички (у тому числі й у вигляді бойових гранат), ощадкнижки, плакати – мовчазні ілюстрації непохитної віри громадян Німеччини у стабільність своєї фінансової та політичної системи, незважаючи на дві світові війни та гіперінфляцію на початку 1920-х років.
Вуличний автомат Deutsche Bank для прийому ощадних вкладів – один із найоригінальніших експонатів виставки «Заощадження – історія німецької чесноти». «Економте автоматично – гроші та час», – гласить напис на цьому диві німецької промисловості та фінансових послуг.
Залізна коробка розміром трохи більше поштової скриньки мала допомогти громадянам ФРН після Другої світової війни відкладати гроші на «чорний день». Все, що потрібно було зробити, – заповнити спеціальну картку, опустити в автомат монетку, взяти з автомата марку, наклеїти її на картку та опустити її в той самий автомат.
При виході з виставки в мініатюрному кінозалі демонструються відеоролики, в яких найрізноманітніші люди коментують німецьку пристрасть до економії та накопичення.
Французька журналістка, яка живе в Німеччині, з усмішкою говорить про те, що в німецькій мові немає свого дієслова, аналогічного французькому flamber (фламбувати), що описує обливання страви під час готування алкоголем і підпалювання. Вона порівнює це зі здатністю французів час від часу робити необдумані вчинки, піддаватися пристрастям і запалювати, витрачаючи гроші за настроєм. «Німці не запалюють», – каже вона.
Але, як не дивно, за даними статистики, французи відкладають на «чорний день» практично стільки ж, скільки німці. А середньостатистичний німець кладе на ощадний рахунок близько 180 євро на місяць.