Франція: батьківщина революції, свободи і жандармів
Національна жандармерія з'явилася у Франції в період революції. Потім, у міру військової експансії країни, аж до середини XIX століття, французи експортували цей вид воєнізованої поліції в інші європейські держави. За імператора Наполеона її головними завданнями стали забезпечення порядку на окупованих територіях і впровадження в життя установлень центральної влади.
Жандармерія пережила наполеонівський режим, зберігшись не лише у Франції, а й у багатьох інших європейських країнах. Щоправда, більшість урядів перейменували цей вид поліції, щоб приховати його французьке походження. Але в Російській імперії у 1826 році, після повстання декабристів, засновується саме жандармерія.
Парламент Франції ухвалив закон про створення національної жандармерії 16 лютого 1791 року, намагаючись відновити порядок у країні, яку стрясали революційні виступи. Платня цієї кінної поліції була встановлена досить приваблива, але явище, яке сьогодні називають інфляцією, дуже швидко звело вартових закону до становища бідняків: адже їм доводилося тоді утримувати не лише свої сім'ї, а й оплачувати обмундирування, спорядження і навіть коней. А тут ще у 1792 році Париж оголосив війну королю Богемії та Угорщини, яка переросла в десятирічну битву чи не з усією Європою. Головними завданнями кінної поліції надовго стала участь у бойових діях.
Однак французькі жандарми в той час не завжди успішно справлялися зі своїми численними та різноманітними завданнями. Внаслідок цього їхній корпус було реформовано, проведено чистки — звільнено надто політизованих службовців. Повністю перетворено жандармерію було відповідно до закону 1798 року: вона стала елітною військовою частиною, до якої набирали людей з урахуванням віку, бойового досвіду, грамотності. При цьому жандармерія опинилася під потрійним командуванням — міністерства юстиції під час виконання поліцейських місій; оборонного відомства у питаннях озброєння, оснащення та дисципліни; поліцейського управління в забезпеченні громадського порядку. Потім ця силова структура ще не раз піддавалася реформуванню. Суворими випробуваннями для неї стали Перша і Друга світові війни (під час останньої окупанти розстріляли 338 жандармів за участь у русі Опору), але вона благополучно дожила до наших днів.
Сьогодні національна жандармерія Франції вирішує безліч завдань — від боротьби з тероризмом і кримінальною злочинністю до регулювання дорожнього руху за межами міст. Нерідко її представники беруть участь у забезпеченні важливих міжнародних місій.
Італія: загартовані сутичкою з мафією
Статні карабінери в елегантній чорній уніформі ввічливо зустрічають відвідувачів у посольствах і консульствах Італії повсюди у світі. Доблесні італійські жандарми оспівані у віршах і прозі, і художній вимисел не надто грішить проти істини. Їхню роль у стабілізації країни, яка стала єдиною державою лише 1870 року, в якій соціально-економічні відмінності між північчю і півднем помітні досі, важко переоцінити.
Цей вид поліції зародився в Сардинському королівстві у 1814 році, коли про об'єднання Італії мріяли лише найсміливіші політичні діячі. Корпус королівських карабінерів був сформований там як один із підрозділів армії і невдовзі взяв участь у війні за незалежність.
У 1861 році, після проголошення королівства Італія, карабінерам було вменено в обов'язок поліцейську діяльність. Головним завданням став контроль за дотриманням законності в країні з дуже хиткою державною системою, з населенням, схильним до анархії, до того ж яке говорило безліччю діалектів. На долю карабінерів випала тяжка і небезпечна боротьба з бандитизмом, а потім з мафією та її різновидами — «каморою» і «ндрангетою», — які кидали виклик місцевій і центральній владі.
Невдовзі італійська жандармерія стає головною захисницею «принижених і ображених» на всьому Апеннінському півострові. У численних творах італійської літератури того часу карабінери зображені як могутня зброя закону, непідкупна і готова до самопожертви. Втім, у XX столітті, передусім у книгах Леонардо Шаші, з'являється новий мотив, охоче використовуваний і кінематографом: ці лицарі без страху й докору в боротьбі з мафією іноді зазнають поразки, бо їх зраджують впливові політики, пов'язані з «хрещеними батьками»...
Сьогодні італійці звертаються до людей у чорній уніформі не лише по захист від злочинців. У разі стихійного лиха — повені, землетрусу, сходження лавини — вони, не вагаючись, телефонують до найближчого відділення карабінерів. Діапазон діяльності цього виду поліції охоплює навіть правопорушення в електронному просторі (кіберзлочини).
За наказом начальника штабу збройних сил Італії карабінери беруть участь у військових операціях за кордоном, у тому числі в миротворчих і гуманітарних місіях. За необхідності надають сприяння місцевій поліції та армії в наведенні порядку, навчають колег. Великий досвід здобула, зокрема, Друга мобільна бригада карабінерів, яка активно діяла у складі Багатонаціональної спеціалізованої частини в Боснії і Герцеговині. Цей міжнародний корпус слугує керівництву Європейського Союзу зразком поліцейського підрозділу для врегулювання конфліктів за кордоном, розслідування особливо тяжких злочинів, включно з військовими, а також для запобігання терактам. Уніфікація законодавств країн ЄС дозволяє їхнім жандармеріям дедалі частіше проводити спільні операції із захисту кордонів, пошуку злочинців, боротьби з нелегальною імміграцією та контрабандою.
Одним із свідчень міжнародного визнання досвіду італійських карабінерів є надання допомоги їхніми представниками у боротьбі з поширенням наркотиків у Колумбії, Болівії, Венесуелі, Домініканській Республіці, а також у Марокко, Польщі та Угорщині. Крім того, двосторонні договори про співпрацю з італійцями уклали жандармерія Румунії, внутрішні війська України, збройні сили Катару, національна жандармерія Аргентини.
Іспанія: 160-річні традиції
Громадянська гвардія — перший державний орган забезпечення громадського порядку та безпеки, що виник ще за королеви Ізабелли II. До створення загальнонаціонального відомства для наведення порядку на всій території Іспанії тогочасну владу підштовхнув розгул бандитизму. У 1844 році спеціальними декретами офіційно засновується цей воєнізований корпус для боротьби з розбійниками та наведення громадського порядку, але незалежний від тогочасного міністерства оборони. За зразки було взято французьку жандармерію, а також особливий ескадрон із забезпечення безпеки, що діяв на території Каталонії.
Творці Громадянської гвардії вважали, що головними її принципами мають стати міцна дисципліна, готовність до самопожертви, гідність, вірність уряду та закону. Ефективність служби іспанської жандармерії, довіра населення, її участь у гуманітарних операціях виявилися настільки очевидними, що невдовзі вона стала гарантом громадського порядку.
«Батьком» Громадянської гвардії вважається герцог де Аумада, який розробив структуру цієї організації, сформулював її головні завдання та основні принципи діяльності. Спочатку цей воєнізований корпус у мирний час підпорядковувався цивільному командуванню, але в період війни або серйозної небезпеки для громадського порядку переходив під керівництво військового керівництва країни. Це іноді створювало конфліктні ситуації, і в 1871 році було посилено військову складову командування.
Стратегічною метою Громадянської гвардії проголошувалося «забезпечення захисту людей та їхньої власності в населених пунктах і за їх межами». Але поступово її функції розширювалися, вона взяла на себе вирішення частини завдань кримінальної, податкової, дорожньої, сільської поліцій. Однією з новинок стало запровадження парного патрулювання окремих ділянок території, на якій жандарми добре знали місцевих жителів, тобто почали виконувати функції дільничних поліцейських.
Історики зазначають: перемогу над численними розбійниками та грабіжниками в Іспанії у XIX столітті забезпечили в основному саме громадянські гвардійці. Великі їхні заслуги і в ліквідації небезпечних дій анархістів, придушенні заколотів невдовзі після громадянської війни, а також успішні заходи у сфері запобігання терористичним актам, до яких вдаються нині баскські сепаратисти.
Сьогодні іспанська жандармерія налічує близько 70 тис. осіб. Кілька сотень її представників несуть службу в посольствах Іспанії, беруть участь у місіях Європейського Союзу, ООН, де вони завоювали добру репутацію.
Протягом 160 років свого існування це силове відомство прагне зберегти свої найкращі традиції, але при цьому вдосконалює методи діяльності, запозичує передовий зарубіжний досвід насамперед у боротьбі з місцевим і міжнародним тероризмом.
Португалія: заслін контрабанді
Аналогічна іспанській напіввоєнна структура із забезпечення внутрішньої безпеки діє і в сусідній Португалії. Однак Національна республіканська гвардія значно молодша: вона була створена 3 травня 1911 року. До її завдань входить зокрема проведення розслідувань кримінальних злочинів, боротьба з правопорушеннями у податковій та митній сферах.
З 1993 року у складі португальської жандармерії діє спеціальний підрозділ, що контролює сплату податків і митних зборів. У 1996-му, 2000-му та 2001 роках місцевим гвардійцям вдалося припинити спроби ввезення до країн Європейського Союзу через морські кордони Португалії особливо великих партій контрабандних сигарет і спиртних напоїв, які оцінювалися в десятки мільйонів євро. У 2001 році лише в одній із гучних справ, пов'язаних із нелегальним ввезенням спиртного, було заарештовано 167 осіб.
Святкування чергових річниць створення Національної республіканської гвардії проходять урочисто. Скажімо, у травні цього року біля стародавнього монастиря Жеронімуш у Лісабоні відбувся військовий парад, а в столичному театрі Сан-Карлуш у гала-концерті виступив симфонічний оркестр гвардійців.
Португальська жандармерія регулярно проводить дні відкритих дверей для дітей усіх віків. Вони мають можливість відвідати її штаби, казарми, стайні, покататися на конях, подивитися показові виступи мотоциклістів, ознайомитися з тим, як їхні захисники несуть свою нелегку службу.
Жандарми Франції, Італії, Іспанії та Португалії нерідко обмінюються досвідом, проводять спільні семінари, слухають курси з проблеми ісламського тероризму, вивчають мови один одного. Значення такої взаємодії зростає, оскільки завдання боротьби з тероризмом, контрабандою товарів і людей, нелегальною імміграцією дедалі ускладнюються.