«Сланче!» – гельською. «Прост!» – німецькою. «Сколь!» – данською, норвезькою та шведською. BBC Travel пропонує вашій увазі короткий путівник по національних напоях, які наполегливо рекомендують спробувати місцеві жителі.
Щоб віртуально продегустувати хоча б малу частку того, що ллється та п'ється, кореспондент BBC Travel відвідала онлайн-спільноту запитань та відповідей Quora.com і запитала його учасників: «Не спробувавши який напій, у жодному разі не можна виїжджати з вашої країни?». Нижче лише кілька пунктів обов'язкової питної програми з різних куточків планети.
БРАЗИЛІЯ
Подорож цією південноамериканською країною не буде повною, якщо ви не спробуєте солодкий коктейль кайпіринья (Caipirinha). «Це тропічний напій, дуже освіжаючий, який можна готувати з різних фруктів, наприклад, лимонів, апельсинів, кавунів, персиків та інших», – розповідає Наталія Полідоро, студентка з Сан-Пауло.
Основний інгредієнт коктейлю – кашаса (Cachaça), національний міцний напій Бразилії, який отримують шляхом дистиляції чистого соку цукрової тростини. На відміну від рому, який роблять з меляси або патоки – побічного продукту цукрового виробництва, кашаса є продуктом перегонки свіжого забродилого соку цукрової тростини. На батьківщині цей міцний алкогольний напій не знає собі рівних за популярністю. У Бразилії він відомий під безліччю португальських синонімів – від uisque brasileiro (бразильський віскі) до agua-benta (свята вода). Міцність кашаси становить 39-40%.
ШВЕЦІЯ
Унікальний шведський винахід – пунш (Punsch, також відомий як Arrack Punsch). Це міцний спиртний напій на основі імпортованого з Південної Азії лікеру під назвою арак. Арак виробляють з рису, соку кокосової або фінікової пальми, а також патоки. Інгредієнти можуть варіюватися від країни до країни.
Найбільше араку виробляється в Індонезії на острові Ява. Його міцність може варіюватися від 60 до 70%. Як розповідає житель Швеції Лукас Лундстрем, шведська Ост-Індійська компанія почала імпортувати арак у 1773 році. Приготований на його основі пунш «користувався шаленим успіхом у вищому суспільстві», – говорить Лундстрем.
Шведський пунш на основі араку має міцність від 20 до 30% алкоголю. У нього насичений пряний і солодкий смак. Зазвичай він подається з льодом, але взимку його слід підігрівати до 40 градусів Цельсія, що робить пунш ідеальним доповненням до шведського горохового супу, спокушає Лундстрем.
США
Алекс Пак з міста Санта-Клара в Каліфорнії перебрав безліч різних видів випивки, включаючи мартіні та знаменитий солодкий чай з американського Півдня (крижаний чай з великою кількістю цукру), перш ніж зупинити свій вибір на коктейлі з кореневого пива (Root beer) з морозивом. Він вважає, що цю суміш повинен спробувати кожен, хто потрапляє до Сполучених Штатів.
Кореневе пиво отримало свою назву від вихідної сировини – кори та коренів листяного дерева сасафрас, родича лавра, що надають напою характерного смаку. До недавнього часу кореневе пиво було поширене виключно в Північній Америці. За однією з версій, автором рецепту в другій половині XVIII століття став Семюель Адамс, видатний діяч Американської революції та кузен президента Джона Адамса. Йому потрібен був напій, який могли б пити його діти. Коріння та кора сасафрас більше не використовуються як сировина, оскільки їх визнали шкідливими для здоров'я.
Унікальний різновид кореневого пива виробляється зараз у кожному штаті США, а додаткову привабливість напою може надати кулька-друга ванільного морозива. Не зашкодять йому і збиті вершки, а прикрасити може вишенька. Особливою славою користується коктейль з кореневого пива (Root beer float), який пропонується в мережі придорожніх ресторанів A&W, де ласощі досі подають у замороженому келиху.
КАНАДА
Якщо опинитеся у франкомовній Канаді, спробуйте сортилеж (Sortilège) – напій, який отримують шляхом поєднання канадського віскі з кленовим сиропом, радить Анна Дімерс, яка живе в околицях Оттави. «У нас завжди були в ходу міцні алкогольні напої з кленового сиропу, але зараз вони виробляються на комерційній основі», – розповідає вона. Зараз є ще й солодший напій під назвою Coureur des Bois, якому, за словами Дімерс, віддають перевагу жінки.
Анна Дімерс радить не нехтувати і свіжим соком клена, з яким корінні жителі цих місць познайомили свого часу французьких переселенців. «Його дуже корисно пити в первісному вигляді», – каже вона. Кленовий сік містить від одного до двох відсотків цукру і має більш тонкий кленовий аромат, ніж випарений сироп.
АРГЕНТИНА
Щоб підбадьоритися природним кофеїном, спробуйте мате, який ще називають йерба (або жерба по-аргентинськи) мате. Це «офіційний настій» Аргентини, каже студентка Наталія Романо, яка живе в місті Мар-дель-Плата та навчається на інженера.
Мате схожий на чай, тільки п'ють його по черзі з друзями, така традиція. На званих заходах – і не тільки – цей чай подають в окремих калебасах – посудинах, зроблених з видовбаних зсередини плодів гарбуза, а п'ють через соломинку, щоб відфільтрувати чайне листя. Посудину пускають по колу і наповнюють у міру спорожнення.
Сьогодні мате продається і в чайних пакетиках, а пити його можна з кухля, додаючи молоко та цукор за смаком. «Коли мате п'ють таким чином, його називають кочидо», – уточнює Романо.
До речі, серед найвідоміших любителів мате був революціонер Ернесто Че Гевара, аргентинець родом. На багатьох фотографіях зафіксовано, як він через соломинку потягує мате з калебаси.
НОВА ЗЕЛАНДІЯ
Відповідно до його рекламного слогана «Всесвітньо відомий у Новій Зеландії», Lemon and Peroa, часто званий L&P, газований напій на основі соку лимона та мінеральної води, досить популярний у себе на батьківщині, хоч і не набув ще всесвітньої слави. «Його головний інгредієнт – мінеральна вода з джерел в околицях міста Пероа на півночі», – розповідає Реймонд Макалей, житель Окленда. Як тільки ви змішаєте воду з соком лимона, «ви отримаєте газований лимонад, який так люблять ківі», тобто новозеландці.
ІНДІЯ
У місті Мадурай, штат Таміл-Наду на півдні Індії, вельми популярний джигартханда (jigarthanda) – освіжаючий напій, який можна випити просто на вулиці. Амрут Варшині, який живе в сусідньому штаті Керала, попереджає, що склад напою, що включає молоко, сироп сарсапарили, мигдальне молочко та морські водорості агар-агар, може здатися дивнуватим. Однак, як обіцяє Варшині, «кінцевий продукт просто чудовий».
Слово «джигартханда» в перекладі з хінді означає «холодна печінка», говорить Варшині, але зустрічаються й інші тлумачення, наприклад, «холодне серце». «Джигар» означає «дух» або «мужність», а «тханда» походить від арабського слова «тхандал», що можна перекласти як «капітан корабля» або «керманич», розповідає він. «Це визначення і пояснює використання желатину, що міститься в морських водоростях, у приготуванні напою. Адже він, як вважають, був основною їжею мореплавців у давні часи».