Ліберально налаштовані мексиканські парламентарі збираються дозволити лікарям вбивати невиліковно хворих пацієнтів, якщо ті про це попросять. У п'ятницю в мексиканському парламенті починається обговорення питання про легалізацію евтаназії, повідомляє агентство Reuters. Прихильники евтаназії стверджують, що законопроект уже має достатню підтримку і, як очікується, може бути прийнятий вже через кілька тижнів. Потім документ має схвалити конгрес, після чого його буде направлено на підпис президенту Філіпе Кальдерону.
При цьому парламентарі кажуть, що нічого нового вони в життя країни не вносять – тому що евтаназія в Мексиці вже практикується – «якщо не відкрито в державних клініках, то в кримінальній медицині». У зв'язку з цим вони наводять ще один аргумент на захист свого законопроекту: легалізація евтаназії допоможе лікарям тяжких пацієнтів уникнути кримінальної відповідальності. Насамперед законодавці переслідують гуманні цілі та йдуть назустріч невиліковно хворим, які найчастіше просять припинити їхні страждання. «Ми хочемо дати кожному право на гідну смерть, тому що смерть – це остання людська свобода», – заявив один з авторів законопроекту, сенатор Лазаро Мазон, хірург за спеціальністю.
Втім, не виключено, що законопроект хоч і пройде всі стадії голосування, не отримає схвалення президента Мексики. Філіпе Кальдерон не лише є консерватором, але й відкрито підтримує католицьку церкву. Католики ж завжди зустрічали в багнети будь-які ініціативи узаконити те, що церква вважає аморальним, чи то аборти, одностатеві союзи чи евтаназія. Ліберали сподіваються, що глава держави не піде проти політичної більшості.
На даний час юридично евтаназія дозволена тільки в Нідерландах, Бельгії, Австралії, Ізраїлі та американському штаті Орегон, передає Reuters. У квітні цього року Шведське товариство медиків розробило етичні правила на користь пасивної евтаназії, коли лікар сам не втручається в життя пацієнта, щоб прискорити його смерть, а на прохання хворого не надає йому необхідної допомоги. Йдеться, пояснює ІТАР-ТАСС, про дихання через респіраторну систему, діаліз та годування за допомогою зонда.
У Швейцарії евтаназію в лікарняних умовах дозволили у 2005 році. Пізніше окрім пацієнтів зі смертельними діагнозами лікарям дозволили переривати життя і психічно хворих. «Слід визнати, що невиліковний, постійний, тяжкий психічний розлад може призводити до таких же страждань, як і фізичний, роблячи подальше життя пацієнта нестерпним, – йшлося в постанові суду, що приймав рішення. – Якщо бажання померти ґрунтується на самостійному рішенні, яке враховує всі обставини, то психічно хворій людині можна виписати етамінал натрію і таким чином допомогти в самогубстві».
Перші клініки, де почали практикувати евтаназіологи, відкрилися в Лозанні, однак часто їх клієнтами ставали громадяни інших держав. Виник навіть термін «смертельний туризм». У випадку з Мексикою, клієнтами клінік з евтаназії також можуть стати не корінні жителі, а, наприклад, сусіди-американці.
У 2005 році законопроект про легалізацію пасивної евтаназії прийняв також і французький сенат. Через рік відмовлятися від лікування дозволили хворим у Великобританії. Крім того, англіканська церква схвалила «вбивство» немовлят, народжених з вадами або недоношених. Єпископ Том Батлер заявив, що випадки, коли нежиттєздатну дитину потрібно залишити помирати, є «співчутливими». Дітей дозволили умертвляти і при високих витратах на підтримання їхнього життя. На думку британських лікарів, які в більшості своїй підтримали вбивство недоношених дітей, це може знизити кількість абортів на пізніх термінах вагітності, оскільки у жінок буде шанс вирішити, чи варто жити їхній дитині-каліці після народження, чи її варто вбити.
Найсуворіші заборони на евтаназію діють у католицьких країнах, – наприклад, в Італії. Ватикан вчить, що життя людини треба зберігати від її зародження і до природного кінця, і лікарю не дано вирішувати, продовжувати чи переривати життя пацієнта.
Олена ГОРЛАНОВА.
Газета.Ru er="0">