Сьогодні в лікувальних закладах Чехії не вистачає близько тисячі спеціалістів
Коли в 1993 році Чехословаччина розділилася на дві держави, у Чехії несподівано опинилося 449 лікарів-іноземців, тобто словаків. Однак минулого року іноземних медиків було зареєстровано вже понад дві з половиною тисячі, і хоча словаки тут, як і раніше, лідирують, географія стала набагато ширшою – від Шрі-Ланки до Сирії.
Крім спеціалістів зі Словаччини, найчисленнішу групу лікарів-іноземців становлять лікарі з Росії та України. При цьому, як зазначає президент Медичної палати Мілан Кубек, Чехія часто стає для них лише транзитною країною на шляху на Захід. «Ми – просто пересадкова станція, оскільки їм потрібно в якійсь близькій за мовою країні ЄС скласти іспит, що підтверджує лікарський диплом, після чого вони їдуть, щоб знайти більш оплачувану роботу в Німеччині чи Великобританії, як це роблять і наші чеські лікарі», – пояснює Мілан Кубек.
Голова Асоціації лікарень Чеської Республіки Ярослава Кунова зазначає, що кваліфікаційні іспити становлять складність, головним чином, для лікарів з неслов'янських країн – їм важко дається чеська мова, якою проводяться тести. Фахівці з Росії та України справляються з цим набагато легше. Однак володіння мовою – це ще не все.
«До нас надходить інформація, що іспити на підтвердження диплома не складає також частина лікарів зі слов'янських країн, які стикаються з проблемами при підтвердженні своїх медичних знань. Це пов'язано з тим, що чеська медицина перебуває на високому рівні – ми використовуємо апаратуру останнього покоління, з якою ці лікарі не працювали в своїх країнах, тому вони виявляються при складанні іспиту в невигідному становищі», – пояснює Ярослава Кунова. Однак це скоріше поодинокі випадки. Загалом чеська медична спільнота високо оцінює кваліфікацію своїх російських та українських колег.
«Не можу сказати, що загалом ці лікарі менш кваліфіковані. Як приклад можу навести російську подружню пару: дружина – педіатр, а чоловік – генетик. Вони були просто чудовими фахівцями. Це підтверджує і той факт, що пізніше вони отримали стипендію в Сполучених Штатах. Звичайно, про низьку кваліфікацію тут говорити не доводиться. У Пльзеньській факультетській лікарні працюють анестезіолог, стоматолог та інші фахівці з Росії. Ті, хто склав іспити, вже не відчувають проблем у роботі. До наших великих центрів та факультетських клінік потрапляють іноземці, які вже мають певний досвід роботи, наприклад, у невеликих лікарнях Чеської Республіки».
Які ж вимоги висуваються до лікарів з інших країн, які бажають знайти в Чеській Республіці роботу за своєю основною спеціальністю? Насамперед, це, звичайно, знання чеської мови, що передбачає вільне володіння медичною термінологією. Іспити складаються з чотирьох основних предметів відповідно до чеських екзаменаційних вимог. Від лікаря також вимагається розбиратися в новітній медичній апаратурі. Оскільки рівень медицини в Чеській Республіці досить високий, у тому числі й на тлі інших країн Європейського Союзу, іспити для іноземців не бувають легкими.
Хоча міграція в країну російських, українських та інших лікарів частково здатна компенсувати відтік місцевих медичних працівників за кордон, які їдуть у пошуках вищої зарплати, навряд чи це стане панацеєю від гострої нестачі кадрів – на сьогодні чеські лікарні потребують приблизно 1000 додаткових спеціалістів. Саме поява численних вакантних місць у чеських лікарнях і призвела до того, що все частіше у лікарському кабінеті ви почуєте у лікаря іноземний акцент, можливо, слов'янський.