У нашій країні підприємців на душу населення не так багато, як на Заході. Але піщані пляжі та мулатки, граціозно розносячи прохолодні напої, подобаються всім. Якщо грошей немає, то для того, щоб купити, потрібно спочатку щось продати. Ось із цим у нас, як виявилося, проблем немає. Останні роки, коли нерухомість у країні зростала в ціні шаленими темпами, мільйони наших співгромадян, нічого не роблячи, перетворилися на потенційних власників пристойного статку. Звичайний пенсіонер, який живе в «сталінці» десь у центрі столиці, може продати свою квартиру за півмільйона доларів і вступити до дружніх лав дауншифтерів, які підкорюють найекзотичніші куточки світу.
Як розповіли в компанії Avenue Property, що спеціалізується на продажу нерухомості за кордоном, їхній сьогоднішній клієнт – це зовсім не обов’язково великий бізнесмен чи чиновник. «Зараз обзаводяться нерухомістю за кордоном навіть зовсім не багаті люди, – розповідає директор компанії Лариса Хорєва. – Спочатку якийсь час вони орендують невелику квартиру в місті, яке сподобалося, а потім підшукують найбільш підходяще місце для постійного проживання».
Фазенда замість «однушки»
Скромна однокімнатна квартирка в центрі, з маленькою кухнею та суміщеним санвузлом, який виглядає так, ніби часи розрухи та голоду в країні закінчилися щойно, коштує сьогодні близько €500 тис. За ці гроші легко можна оселитися на розкішній віллі біля моря. Наприклад, у Панамі, яка останнім часом користується, за словами рієлторів, особливим попитом у вітчизняних дауншифтерів. Після покупки такого житла ще залишиться близько €100-200 тис. Їх, звичайно, можна довірити банку, вкласти в акції або просто пустити на особисті витрати. Навіть за останнього варіанту колишньому столичному мешканцю десяток років безтурботного життя забезпечено. При більш скромних запитах можна придбати невеликий будинок біля моря, який обійдеться не більше ніж у ?50 тис. Тоді грошей, що залишилися, точно вистачить на все життя, абсолютно безбідне. А якщо ще виявити готовність вкласти трохи грошей у панамську економіку, то уряд цієї країни з радістю надасть і пільгове оподаткування, і панамський паспорт. Соціальні програми для літніх людей у цій країні розвинені дуже добре: замість звичних черг за пільговими ліками пенсіонер виявить тут цілком якісні медичні послуги та 50%-ві знижки на всі товари.
За такі ж гроші можна прожити решту життя і в ролі бразильського плантатора. За сотню кілометрів від найбільшого міста Бразилії Сан-Паулу продається фазенда площею 38 гектарів. На території – два джерела з питною водою, що утворюють озеро, або басейн, і двоповерховий цегляний будинок площею 250 кв. м. З вікон відкривається чудовий вид на великий доглянутий фруктовий сад площею більше гектара. Є ще два будинки для прислуги по 80 кв. м і закриті споруди для собак, коней та худоби. Загалом, все те, що кожен з нас уже не раз бачив у латиноамериканських серіалах.
У США узбережжя, звичайно, дорожче, але мешканцю столичного центру цілком по кишені. За ті ж €500 тис. можна придбати розкішні апартаменти в багатоквартирному будинку на атлантичному узбережжі в Маямі. На території будинку влаштовані сади, басейни (ранковий та вечірній), фонтани, спортивний зал. До квартири щасливий власник потрапляє на ліфті, проходячи за відбитком пальця через систему персонального доступу. Всі послуги комплексу, що надаються (парковка, консьєрж, охорона), керуються через «тачскрін» – ці «розумні» монітори, що реагують на дотики пальців, встановлені у всіх кімнатах. Мешканців також порадують панорамний вид з тераси, дерев'яна та скляна вбудована кухня з модними сталевими аксесуарами.
Для тих, хто схильний до антиамериканських настроїв, пропонують нейтральні в політичному відношенні, хоча й більш екзотичні варіанти. Наприклад - триповерховий особняк у горах Непалу загальною площею 600 кв. м обійдеться всього лише в $171 тис. За ці гроші, які сьогодні платять, купуючи більш-менш пристойну «двушку» у віддаленому столичному районі, реально отримати мармурове та дерев'яне покриття підлог, вівтарну кімнату, кімнати для гостей та прислуги, три санвузли, рибний ставок у саду, фонтан, кухонний садок. Але головне – романтику, за якою і їдуть до Непалу наші співвітчизники.
У Європі теж можна не скромничати
Тих, кого тягне до старої Європи, цілком можуть претендувати, скажімо, на легендарну французьку Рив'єру. Розкішна квартира недалеко від моря обійдеться простому дауншифтеру в €250-500 тис. Так, наприклад, чудові шестикімнатні апартаменти на бульварі Карно в центрі Канн загальною площею 130 кв. м, де в кожній з трьох спалень є окремий санвузол, обійдуться всього в €335 тис.
Рада щасливим власникам столичних «однушок» і весела Італія. Там у 80 км від Мілана, на березі озера Лугано, продається трикімнатна квартира з видом на озеро та швейцарські Альпи. Загальна площа – 110 кв. м: простора вітальня, кабінет, спальня, два санвузли, кухня повністю оснащена всім необхідним, дві просторі лоджії та балкон. А на мальовничій Мальорці, куди прагне на відпочинок пів Європи, пропозиція дуже хорошого житла (особняк або невеликий, вбудований у скелі кондомініум) з видом на затишну бухточку Середземного моря рідко перевищує €150-200 тис.
Відомо, що найдорожчі квартири Старого Світу – у Лондоні, де нерухомість дорожчає дуже високими темпами. Втім, наші земляки мислять іншими категоріями: та сама обшарпана «однушка» в центрі рідної столиці, як виявляється, коштує стільки ж, скільки розкішна квартира площею 81 кв. м у будинку з охоронюваними в'їзними воротами та з виходом до пірсу на Темзі. У вартість, до речі, входять і два криті паркувальні місця біля будинку.
Потрібно враховувати лише, що життя в Лондоні досить дороге. За оцінками наших емігрантів, навіть невибагливій людині потрібно не менше ?1 тис. на місяць. Тому до Британії (та й в інші країни континентальної Західної Європи) їдуть в основному або заможні наші співвітчизники, або ті, хто реально може знайти там роботу. Але це вже, скоріше, не даун-, а апшифтинг. Не думати про ціни можна хіба що у Східній Європі, а також на Кіпрі, в Єгипті та Туреччині, куди багато хто приїжджає відпочивати, а потім залишається назавжди.
Краще мільйонером, ніж міліціонером
Дауншифтинг – це радикальна зміна способу життя, тут заробляння грошей або їх економія – не головне. Виїжджаючи, громадяни змінюють своє ставлення до світу і нерідко закликають друзів та знайомих наслідувати їхній приклад. Михайло, у минулому власник бізнесу середніх розмірів і такої ж середньої квартири у столиці, півтора роки тому покинув батьківщину і знайшов новий дім у Венесуелі. «Тут тепло, добре і сонячно», – невигадливо пояснює він свій вибір. Переселенець створив міні-агентство, яке через Інтернет пропонує співвітчизникам приєднатися до його вибору. За словами нашого співрозмовника, охочих назавжди оселитися в цій країні, поки не дуже багато, але попит на будинки в Каракасі та його околицях залишається стабільним. Придбати у столиці Венесуели нову двокімнатну квартиру з двома ванними (сучасна сантехніка, елітна плитка, загальна площа 70-80 кв. м) можна за $100-120 тис. Будинки в невеликих містечках на узбережжі коштують $25-30 тис.
Інший дауншифтер, Роман Семочко, зробив вибір на користь Індонезії. «Звичайно, кожен сам вирішує, скільки потрібно грошей для щастя, – говорить він. – Коли я зрозумів, що мені та моїй сім'ї вистачить коштів на життя, переїхав на Балі. До списку мільйонерів не рвуся, все необхідне для життя та виховання дітей у мене є».
Дауншифтери їдуть, звісно, не лише зі столиці, адже житло дорожчає по всій країні. Втім, основний мотив нашого дауншифтингу все ж економічний. Ось типовий приклад. Лейтенант міліції Петро вів, як він каже, рутинний, нудний спосіб життя. Настрій різко покращився після відпустки, проведеної в Індії. Виявивши в цій країні чимало людей із зарплатою $10 на місяць, страж порядку вирішив, що краще бути мільйонером там, ніж міліціонером тут. Купивши бунгало на узбережжі Індійського океану, він чудово проводить час. Тисячі доларів на місяць, які він отримує, здаючи квартиру у себе на батьківщині, цілком вистачає і на хорошу їжу, і на інші розваги.