Формула «Одна дитина для мами, друга для тата, а третя для країни» вже викликала в деяких країнах бебі-бум
Спочатку кілька слів про методологію рейтингу. Таня Вейнберг, представниця організації «Врятуйте дітей», пояснила «Підсумкам», що результат становить суму балів, набраних у трьох ранжирах – материнському, жіночому та дитячому. 30 відсотків загальному показнику приносить рівень благополуччя дитини: здоров'я, доступність освіти, психологічний комфорт у сім'ї. По 20 відсотків дають показники жіночого здоров'я, освітній статус жінки та її економічне становище. І ще в 10 відсотків оцінюється вплив слабкої статі на політику в країні.
Всі ці позиції розбиваються на пункти. Успіх Австралії склався з наступних факторів. На Зеленому континенті материнська смертність мінімальна – один випадок на 13 300 пологів. Дитяча смертність до 5 років – шість осіб на 1000. Контрацептиви використовують 71 відсоток жінок. Прогнозована тривалість життя жінки – 84 роки. Освітній рівень – 21 рік навчання в різних закладах. І, нарешті, 27 відсотків жінок у країні беруть участь у парламентській роботі. Після підрахунку набраних балів Австралія опинилася другою в материнському рейтингу, першою – у жіночому та 28‑ю – у дитячому, що в сумі й дало підсумкове друге місце в загальному списку.
У 2001 році народжуваність у країні становила 1,7 дитини на сім'ю, і австралійський уряд визнав це неприйнятно низьким рівнем. Влада вирішила заохочувати батьків за кожну народжену дитину. Демографічна політика країни визначається формулою: «Одна дитина для мами, друга для тата, а третя для країни». У 2004 році для громадян Зеленого континенту ввели бебі-бонус – одноразове грошове заохочення за народження дитини (аналог нашого «материнського капіталу»), що не оподатковується. Захід спрацював – народжуваність поповзла вгору і становить зараз 1,9, а бебі-бонус підтягнувся за цей час з 3 до 5 тисяч американських доларів.
Цим, втім, нас не здивуєш – російський «материнський капітал» у два рази вищий. Але у матусь з Австралії є важлива перевага: з 1 січня цього року вони пробили оплачувану відпустку по догляду за дитиною. Це 18 тижнів, протягом яких молода мати отримуватиме мінімальну зарплату – 570 доларів США на тиждень. Щоправда, отримати одночасно бебі-бонус і оплачувану відпустку нереально – вибрати можна лише щось одне. Здавалося б, вибір очевидний – отримати відпустку і близько 10 500 доларів вигідніше, ніж ухопити відразу п'ять тисяч. Але річ у тім, що ці 18 відпускних тижнів оплачує роботодавець, якого держава обіцяла штрафувати на 33 тисячі доларів за відмову або затримку виплат. Роботодавці ж скаржаться – вони виявилися не готові до такого соціального навантаження. Бізнес у країні на 75 відсотків малий: аптекам, кафе чи перукарням, де в основному і працюють австралійки, не по кишені такі виплати. До речі, щоб отримати оплачувану відпустку, в Австралії достатньо мати роботу на півставки і пропрацювати мінімум один рік до народження дитини!
Джессіка Браун, аналітик із Центру незалежних досліджень, зазначає: «Держава демонструє майбутнім батькам, що готова розділити турботи про дитину. Але при цьому не варто забувати, що в майбутньому їм доведеться витрачати набагато більше. І тому австралійська жінка, ще недавно, що мирилася з роллю домогосподарки, зараз нарівні з чоловіком бере участь у поповненні сімейного бюджету».
Карен Рівз, соціолог із Сіднея, провела дослідження щодо зайнятості австралійських матерів: «Оскільки оплачуваної відпустки до 2011 року не існувало, прекрасна половина намагалася працювати хоча б неповний робочий день, поєднуючи це з доглядом за дитиною. У 2007 році 59 відсотків матерів з дітьми від 0 до 14 років працювали на півставки, з дітьми від 0 до 4 років таких працюючих було 52 відсотки, з дітьми від 10 до 14 років – 77 відсотків. При цьому середня зарплата жінки в Австралії на тиждень – приблизно 1000 доларів: зрозуміло, що навіть при неповній зайнятості це хороший приробіток».
А ще за останні 10 років австралійки, натиснувши на владу, домоглися того, що лікарні, які ведуть вагітність і пологи, тепер працюють як годинник. Жінки об'єдналися в суспільство Maternity Coalition, куди можна поскаржитися на неуважних лікарів або, навпаки, проінформувати, в якій клініці меддопомога на висоті. Оскільки йшлося про муніципальні пологові будинки, репутація «поганого місця» могла обернутися позбавленням ліцензії.
До речі, ведення вагітності та пологи в країні безкоштовні. Плату можуть взяти лише за додаткові аналізи у складних випадках. Якщо у жінки виникли складнощі після народження дитини, проблеми у стосунках з чоловіком або близькими, можна викликати психолога – він перебуває у штаті пологового будинку. На етапі ведення вагітності можна запросити особисту акушерку, але тільки в тому випадку, якщо ви вирішили народжувати вдома. Вибір приватного пологового будинку теж не забороняється – так роблять ті, хто з якоїсь причини довіряє конкретному лікарю. Наприклад, за порадою подруги.
Втім, не лише медичні програми підштовхують австралійок більше народжувати у 20–29 років, що за мірками багатьох західних країн занадто рано. Як зазначають демографи, сильна економіка Австралії відіграє свою роль. Це і низький рівень безробіття, і можливість гнучкого графіка для працюючих матерів. Дітей можна без труднощів віддати в хороший дитячий садок, пристойну школу, престижний коледж. І за західноєвропейськими мірками все хороше в Австралії коштує приблизно вдвічі дешевше, ніж у Старому Світі. Австралійський рецепт: починайте покращення знизу, не чекаючи подачок зверху.
Продовження читайте у статті «Дитяче королівство».
Олена ЗИГМУНД. 